Ухвала суду № 47473044, 27.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/914/11 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/783/5296/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гриновець Б.М.

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті апеляційного скарги

27 липня 2015 року м. Львів

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області Гриновець Б.М., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою приватного підприємства «Санні» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно, виселення та вселення в приміщення, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

12 березня 2011 року ТзОВ «Ресторан «Беркут» звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень та заяви про часткове залишення позову без розгляду, просило: стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» кошти в розмірі 3000000 грн. моральної шкоди; витребувати у ОСОБА_2 та визнати за ТзОВ «Ресторан «Беркут» право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: зал ресторану, площею 858,9 кв.м.; приміщення їдальні, площею 230,1 кв.м., складські приміщення, площею 1734 кв.м.; виселити ОСОБА_2 та третіх осіб із приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1, а саме: зал ресторану, площею 858,9 кв.м.; приміщення їдальні, площею 230,1 кв.м., складських приміщень, площею 1734 кв.м.; вселити ТзОВ «Ресторан «Беркут» в приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1, а саме: зал ресторану, площею 858,9 кв.м.; приміщення їдальні, площею 230,1 кв.м., складські приміщення, площею 1734 кв.м.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року позов задоволено частково (т.4 а.с.132-138).

Зокрема, витребувано у ОСОБА_2 та визнано за ТзОВ «Ресторан «Беркут» право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: зал ресторану, площею 858,9кв.м.; приміщення їдальні, площею 230,1кв.м., складські приміщення, площею 1731,7 кв.м..

Виселено ОСОБА_2 та третіх осіб із приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1, а саме: зал ресторану, площею 858,9кв.м.; приміщення їдальні, площею 230,1кв.м., складських приміщень, площею 1731,7 кв.м..

Вселено ТзОВ «Ресторан «Беркут» в приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1, а саме: зал ресторану, площею 858,9кв.м.; приміщення їдальні, площею 230,1кв.м., складські приміщення, площею 1731,7 кв.м..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» 1828,50 грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на зазначене рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року відхилено, а оскаржене рішення залишено без змін (т.5 а.с.75-79).

16 липня 2015 року на адресу Апеляційного суду Львівської області надійшла апеляційна скарга ПП «Санні» на вказане вище рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року (т.5 а.с.96-102).

Відповідно до ч.1 ст.292 ЦПК України право апеляційного оскарження належить сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Таким чином, обов'язковою умовою наявності права апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі є вирішення судом першої інстанції питання щодо їх прав та обов'язків.

Як вбачається із тексту оскаржуваного рішення та матеріалів справи, з врахуванням уточнень позовної заяви та часткове залишення позову без розгляду, ПП «Санні» стороною у справі не було та не брало участі у такій.

Детально дослідивши зміст оскаржуваного рішення суду та проаналізувавши правові наслідки такого для учасників процесу, вважаю, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року не вирішено жодних питань щодо можливих прав та обов'язків ПП «Санні», оскільки предмет позову, згідно договору купівлі-продажу від 01 вересня 2008 року між ПП «Санні» в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, був ніби то відчужений останній, яка в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2008 року ніби то продала предмет позову ОСОБА_5. А ОСОБА_5, в подальшому, на підставі договору дарування від 24 травня 2012 року ніби то відчужив предмет позову ОСОБА_2, до якого і пред'явлено позов, що розглядається.

При цьому, слід зазначити, що ПП «Санні» не мало права на відчуження спірного майна ОСОБА_4, що встановлено ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2007 року, якою скасовано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси на підставі якого зареєстровано право власності на предмет позову за ПП «Санні», та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2015 року, які набрали законної сили та не оскаржувались у касаційному порядку.

Крім того, як встановлено ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2015 року, яка набрала законної сили та не оскаржувалась, оскаржене рішення жодним чином не стосується будь-яких прав та обов'язків ПП «Санні», а відтак, зважаючи на вимоги ч.3 ст.61 ЦПК України, встановлені обставини не потребують доказування. При цьому, судове рішення, яким встановлено ці обставини, згідно ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковим на всій території України.

Таким чином, приходжу до висновку, що ПП «Санні» не брало участі у справі, а питання про права та обов'язки ПП «Санні» суд першої інстанції не вирішував.

Відповідно до абз.1 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

На підставі вказаного, вважаю, що у прийнятті апеляційної скарги ПП «Санні» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року у справі за позовом ТзОВ «Ресторан «Беркут» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно, виселення та вселення в приміщення, відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.292 ЦПК України,

у х в а л и в :

у прийнятті апеляційної скарги приватного підприємства «Санні» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Суддя Б.М.Гриновець