Ухвала суду № 47469877, 23.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №337/6648/14-ц

Провадження №22ц/778/3558/15 Головуючий у 1 інстанції: Ширіна С.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого судді: Стрелець Л.Г.

суддів: Каракуші К.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, у якому зазначалось, що за кредитним договором від 20.12.2011 року на підставі якого відповідачу видано кредит в сумі 18500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 30.09.2014 року у розмірі 31714,25грн., яка складається з 20669,55грн. заборгованості за кредитом; 8358,31грн. по процентам за користування кредитом; 700 грн. з пені та комісії за користування кредитом, 500 грн. фіксована частина штрафу та 1486грн. процентна складова штрафу, позивач просив суд стягнути вказану суму заборгованості за кредитом та судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 31714,25грн. заборгованості за кредитом та 317,14 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 грудня 2011 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжні картки зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Памяткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами ОСОБА_4" складає між ним та ОСОБА_4 договір про надання банківських послуг (а.с. 7-33).

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

За положеннями п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязаний у разі невиконання зобовязань за договором на вимогу банку виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Власник карти зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягуючи заборгованість за кредитним договором з урахуванням процентів, комісії та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором та допустив заборгованість по кредиту, чим порушує умови договору, а тому повинен нести відповідальність, передбачену договором.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно заяви позичальника, ОСОБА_3 погодився, що його заява разом з памяткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Порядок погашення кредиту визначений зазначеними тарифами, Умовами та правилами як і визначена відповідальність за невиконання умов договору, шляхом сплати комісії та штрафу, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані вказані норми матеріального права та обґрунтовано задоволено позов про стягнення суми заборгованості за кредитом, процентів, комісії та штрафів.

Доводи апелянта про те, що він не погоджується на сплату процентів, комісії та штрафів не ґрунтуються на законі, оскільки при підписанні заяви про видачу кредиту він погодився з тарифами, Умовами та Правилами надання банківських послуг, якими передбачена відповідальність за порушення зобовязань (зворот а.с.7).

В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги ПАТ КБ „Приватбанк надав апеляційному суду виписку за основним рахунком відповідача ОСОБА_3, яка в доповнення до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором, підтверджують утворення та виникнення заборгованості за тілом кредиту, що можливо від слідкувати зі стовпчиків „ Сальдо поточне , „Сальдо прострочене , а також нарахування відсотків, комісії, розмір яких був стягнуто оскаржуваним рішенням суду (а.с.5-6).

Судом апеляційної інстанції досліджені доводи апеляційної скарги з перевіркою обставин справи щодо отримання відповідачем додаткових кредитних карток для обслуговування вказаного кредитного договору від 20 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 2.1.1.2.9 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт може отримати додаткові до основного рахунку картки на своє ім'я.

У грудні 2011 року ОСОБА_3 видана кредитна платіжна картка «Універсальна» № 4149437704568250 зі встановленим кредитним лімітом 15000грн. строком на 2 роки, 28 березня 2013 року до вказаної основної платіжної картки № 4149437704568250 ОСОБА_3 видана додаткова картка № 5457082391052227. 20 червня 2013 року відповідачу видана додаткова платіжна картка Gold за № 5168 7423 0424 7210 строком дії по червень 2017 року. Кредитний ліміт 25.10.2013 року було збільшено до 18500грн.

Наявність у відповідача кількох кредитних платіжних карток на виконання кредитного договору від 20 грудня 2011 року підтверджується банківською випискою за основним рахунком, що належить ОСОБА_3, що узгоджується з положеннями п. п. 2.1.1.2.9 Умов та Правил надання банківських послуг.

Як вбачається, із виписки за основним рахунком ОСОБА_3 12.12.2013 року скористався послугою банку «Оплата Частинами» придбавши товар, у звязку з чим йому у відповідності до 2.1.1.14.3, 2.1.1.14.6 Умов та Правил надання банківських послуг був встановлений овердрафт на кредитну картку на суму, необхідну для сплати чергових платежів за придбаний товар.

Отже, відповідач скористався кредитним лімітом та овердрафтом за послугою «Оплата Частинами», тому заборгованість за тілом кредиту дорівнює 20669,55 грн.

Колегія суддів відхиляє контрозрахунок відповідача про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 16 766,17 грн., оскільки цей розрахунок зроблений виходячи із виписки по розрахунку лише однієї платіжної кредитної картки, без врахування інших карток, якими активно користувався ОСОБА_3.

Твердження апелянта про нарахування позивачем комісії у більшому розмірі, ніж встановлено договором не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених чинним Договором. У тарифах, які є складовою частиною Договору, укладеного між сторонами, передбачена комісія за несвоєчасне внесення мінімального щомісячного платежу, яка стягується при порушенні строку платежу більше ніж на п'ять днів в сумі 50 грн., при умові, що сума простроченої заборгованості складає більше 50 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором розмір комісії до березня 2014 року складав 50 грн, в подальшому на підставі наказу ОСОБА_4 від 19.09.2013 р. Про внесення змін в ОСОБА_4 по картам Універсальна та Універсальна GOLD були затверджені зміни у ОСОБА_4, якими був збільшений розмір комісії до 100 грн.

З банківської виписки за основним рахунком по кредитному договору ОСОБА_3 25.12.2013 року, 21.01.2014 року сплачуючи грошові кошти у розмірі 800грн. та 850грн., погашав заборгованість за кредитом, що свідчить про те, що ним були погоджені нові ОСОБА_4, бо пунктом 2.1.1.5.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачений обов'язок Клієнта при незгоді зі зміною Правил та/чи ОСОБА_4 звернутися до ОСОБА_4 для розірвання цього Договору та погасити заборгованість, яка виникла.

Розрахунком заборгованості доведено, про те, що відповідач 30.08.2013 року допустив перше порушення за кредитним договором, проте 05.09.2013 року сума простроченої заборгованості у розмірі 555,20грн. була сплачена відповідачем і в подальшому до 31.01.2014 року відповідач не порушував зобовязань щодо сплати щомісячних платежів.

Таким чином, посилання апелянта про не застосування строків позовної давності судом першої інстанції є необґрунтованими, оскільки позивач звернувся до суду у жовтні 2014 року, тобто в межах загальної та спеціальної строків позовної давності.

Посилання апелянта про те, що стягненням комісії та штрафів його двічі притягують до відповідальності є необґрунтованим. Нарахуванням комісії та штрафів (фіксованої частини та процентної) передбачені різними пунктами кредитного договору. Так, комісія передбачена п.2.1.1.5.5 Умовами та правилами надання банківських послуг та деталізована у ОСОБА_4, у відповідності до яких комісія стягується при порушенні строку щомісячного мінімального платежу, більш ніж на пять днів. Пунктом 2.1.1.7.6 Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобовязань встановлених договором більш ніж на 30 днів клієнт зобовязаний сплатити штраф у розмірі 500грн. + 5 % від суми заборгованості. Таким чином, правова природа підстав нарахування штрафу та комісії є різними і тому твердження апелянта про подвійну відповідальність є необґрунтованими.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: