Ухвала суду № 47469815, 22.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 323/4006/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Фісун Н.В.

№ провадження 22-ц/778/3587/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Каракуші К.В.,

при секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: комунальне підприємство «Оріхівський комунальник» - про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.

Позивачі зазначали, що являються співвласниками квартири № 44, яка розташована на першому поверсі п'ятиповерхового будинку № 67 по вулиці Ленінградських Курсантів у місті Оріхів Запорізької області, підтвердженням чого є свідоцтво про право власності на житло від 13.03.1998 року, видане Виконкомом міської ради народних депутатів. Поверхом вище власником квартири № 48 являється ОСОБА_6. Вночі 12 вересня 2014 року, коли позивачів не було вдома, квартиру, в якій вони мешкають, було затоплено водою, що надходила з квартири відповідача, чим спричинено значні збитки.

За зверненням до комунального відділу Оріхівської міськради за розпорядженням міського голови було створено комісію для його розгляду. Комісією у складі представників Оріхівської міськради, спеціалістів відділу комунального господарства та благоустрою було встановлено причини затоплення квартири. Як було з'ясовано членами комісії, 12.09.2014 року, в квартирі що належить відповідачу та в якій мешкають квартиранти, відбувся розрив гнучкого шлангу мийки, в результаті чого вода залила кухню в квартирі № 44. Висновки роботи комісії викладені в акті від 19.09.2014 р.

Внаслідок затоплення на кухні на шпалерах та віконних відкосах з'явились жовті водяні розводи, у зв'язку з чим вона потребує ремонту. Деформовані та пошкоджені меблі: кухонна стінка та мийка, які також потребують ремонту.

Об'єми відновлювальних робіт викладені в кошторисі на ремонт квартири АДРЕСА_1 внаслідок затоплення, складеному спеціалістами Колективного підприємства «Оріхівсільбуд», згідно якого вартість ремонтних робіт разом з матеріалами складає 2245,00 грн.

Загальний розмір майнової шкоди для відновлення квартири склав 2245,00 грн. з яких вже фактично витрачено:

357,00 грн. - на оплату виготовлення кошторису, що підтверджено квитанцією 8924.31.1 від 23.10.2014 року;

607,10 грн. - на закупівлю матеріалів для проведення ремонту, що підтверджено товарним чеком, накладною та актом закупки продукції;

1251,00 грн. - на оплату ремонтних робіт, що підтверджено актами від 21.10.2014 р. та 01.11.2014 р.

Позивачі також вказували, що окрім майнової шкоди їм заподіяно і моральну шкоду, яку позивачі оцінюють в 3000,00 грн., яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнали у зв'язку із знищенням і пошкодженням свого майна та головне категоричною відмовою надати в добровільному порядку будь-яку допомогу у ремонтних роботах по його відновленню, відсутності можливості нормально користуватися своєю квартирою - особливо кухнею, адже саме на кухні ОСОБА_3, проводить найбільше свого часу. Маючи інвалідність II групи загального захворювання, вона вимушена приводити у гідний стан свою кухню.

По теперішній час відповідач відмовляється добровільно відшкодувати завдану їм шкоду.

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з ОСОБА_6 на їх користь майнову шкоду в сумі 2245,00 гривень, завдану внаслідок затоплення квартири, моральну шкоду в сумі 3000 гривень та судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 - представник позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 22, 23, 1166, 1192 ЦК України, якими визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. Також суд враховув положення статті 151 ЖК України та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановю Кабміну України № 45 від 24.01.2006 року, з яких вбачається, що власники квартир зобов'язані забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонти тощо.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд виходив з того, що позивачами доведено той факт, що мало місце залиття їх квартири вночі 12 вересня 2014 року водою, яка надходила з квартири відповідача, що знаходиться поверхом вище, але позивачами не доведено того, що внаслідок цього затоплення їм спричинено шкоду саме в такому обсязі.

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції інстанції допустив неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків обставинам справи.

Зокрема, апелянт вважає, що суд безпідставно ставить під сумнів розрахунки, виконані в кошторисі, складеному фахівцями КП «Оріхівсільбуд», не надав жодної оцінки складеному цими же фахівцями дефектному акту та не враховує акти виконаних робіт від 21.10.2014 року та 01.11.2014 року по відновленню підтопленої квартири та товарні чеки на закупівлю необхідних для ремонту матеріалів.

Проте, такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.

Згідно статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що будинок № 67 по вул. Ленінградських Курсантів у місті Оріхів Запорізької області перебуває на балансі КП "Оріхівський комунальник з 1998 року (а. с. 127). Співвласниками квартири № 44, яка розташована на першому поверсі п'ятиповерхового будинку № 67 по вулиці є позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а. с. 9-11).

На час розгляду справи в суді співвласниками квартири № 48 в цьому ж будинку, яка розташована поверхом вище над квартирою позивачів, є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а. с. 103-107).

З довідки комунального підприємства «Оріііхівський комунальник» № 309 від 06.04.2015 року видно, що в квартирі № 48 зареєстровані, але не проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а. с. 117).

Судом встановлено та підтверджується актом від 19 вересня 2014 року, складеним комісією у складі представників Оріхівської міськради, спеціалістів відділу комунального господарства та благоустрою, що зі слів ОСОБА_3 12 вересня 2014 року її квартира АДРЕСА_2 була підтоплена водою з квартири № 48 вказаного будинку, що належить ОСОБА_6 На час підтоплення її не було вдома. На час роботи комісії 19.09.2014 року в квартирі № 44 на кухні на шпалерах та віконних відкосах виявились сліди підтоплення - жовті водяні розводи, нижня частина меблів кухонної стінки та стільниця мийки деформовані. З пояснення ОСОБА_6 в його квартирі мешкають квартиранти, підтоплення відбулося через розрив гнучкого шлангу мийки (а. с.12).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно положень частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За змістом статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи видно, що акт від 19 вересня 2014 року (на а. с. 12) складений без участі відповідача ОСОБА_6, квартира відповідача не оглядалась працівниками житлових органів. В судовому засіданні ОСОБА_6 також пояснив, що розрив гнучкого шлангу можливо міг відбутися із - за подачі води з високим тиском і можливо його вини немає в залитті даної квартири.

Судом першої інстанції досліджені такі докази, як показання свідків. Зокрема, в судовому засіданні допитувалися члени комісії міськвиконкому, які складали акт 19 вересня 2014 року - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Вони пояснили суду, що дефектний акт не складався, пошкодження були незначні і підтвердити, що жовті водяні розводи та деформація нижньої частини меблів кухонної стінки та стільниці мийки сталися із-за залиття квартири водою, що протікала з квартири відповідача, , вони не можуть. Також свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 доповнили, що пошкодження штукатурки на стінах не було.

Позивач ОСОБА_3 на підтвердження обсягу та вартості шкоди, спричиненої пошкодженням її майна, надала суду ксерокопію локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 на ремонт квартири АДРЕСА_3 внаслідок затоплення. Згідно кошторису вартість ремонту складає 2 245, 00 тисяч гривень. Також позивачем додані акти, чеки та накладні щодо придбання будівельних і оздоблювальних матеріалів.

Проте, в кошторисі не вказано дату та рік складання кошторису, лише поточні ціни станом на 16 жовтня 2014 році та зазначено обсяг пошкоджень, який не узгоджується зі змістом акту, складеному комісією 19.09.2014 року. Так, в акті від 19 вересня 2014 року вказано що зі слів ОСОБА_3 12 вересня 2014 року її квартира АДРЕСА_4 була підтоплена водою з квартири № 48 вказаного будинку, що належить ОСОБА_6 В цьому акті вказано, що в квартирі № 44 на кухні на шпалерах та віконних відкосах виявились сліди підтоплення - жовті водяні розводи, нижня частина меблів кухонної стінки та стільниця мийки деформовані.

Крім того, раніше у 2011 року вже мало місце залиття квартири позивачів водою, що протікала з квартири відповідача, про що свідчить розписка про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_6 500 грн. в рахунок відшкодування шкоди і в якій ОСОБА_3 вказала, що претензій не має. (а. с. 47).

З кошторису, на який посилаються позивачі, не зрозуміло, коли було складено цей кошторис, оскільки відсутня дата його складання. Неможливо встановити, чи ремонтувалося ОСОБА_3 майно, що було пошкоджено у 2011 році, та чи є вказані в кошторисі ушкодження майна такими, що були спричинені при залитті в 2011 та у 2014 році. Також залишається недослідженим питання стосовно того, чи являються пошкодження, зазначені в кошторисі, такими, що утворилися саме після останнього залиття квартири позивачів - 12.09.2014 року. Позивачами не доведено після якого залиття квартири було складено кошторис, так як не вказана дата складання.

Зі змісту відповіді виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 26.11.2014 року на заяву ОСОБА_6 про завищені обсяги ремонтних робіт після підтоплення квартири ОСОБА_3 вбачається, що комісією міськвиконкому 19.09.2014 року було встановлено лише факт підтоплення та завдана шкода власнику квартири, інші пошкодження, які зазначені у кошторисі, що виготовлений КП «Оріхівсільбуд» в акті не значилися (а. с. 45).

Надані до матеріалів справи в якості доказів фотокартки, на яких зафіксовано пошкодження в квартирі позивача, не можуть оцінюватися судом як належні та допустимі щодо визначення реальної вартості пошкодженого майна (а. с. 77-81).

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, вірно вказав в мотивувальній частині рішення, що залиття квартири позивачів сталося з квартири № 48 і відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань по користуванню жилим приміщенням, а тому повинен відшкодувати завдану шкоду. Разом з тим, позивачі не довели розмір завданої їм матеріальної шкоди. Експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи щодо вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок залиття, і відновлення конструктивних елементів та їх оздоблювальних покриттів в квартири, в діючих цінах на момент проведення дослідження позивачами не надано, клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 23 ЦК України та з урахуванням роз'яснень пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходив з того, що позивачами не доведено в судовому засіданні обґрунтованість вимог щодо відшкодування моральної шкоди саме в такому розмірі та не вказано, в чому полягає моральна шкода.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону. Крім того, позивачі не вказали, яким чином має відшкодовуватися моральна шкода на користь кожного з позивачів у рівних частках чи в якомусь іншому розмірі відносно кожного з них.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: