Рішення № 47468142, 15.07.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6969/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Шкіря І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, де заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі про встановлення факту належності правовстановлюючих документів. Посилається на те, що він ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у звязку з досягненням шістдесятирічного віку звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі по питанню оформлення пенсії за віком. Під час подання документів для оформлення пенсії за віком в документах, які є обовязковими додатками до заяви про призначення пенсії за віком, представниками Управління Пенсійного фонду було встановлено розбіжності у прізвищі «Зинич» між свідоцтвом про народження № І-ФМ № 140787 від 12.05.2003 р. та паспортом громадянина на прізвище «Зінич» ВО № 856785 виданий 06.02.2002 р. Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області. Крім того, у його трудовій книжці на підставі свідоцтва про народження № І-ФМ № 140787 від 12.05.2003 р. змінено запис у прізвищі на «Зинич», що є помилкою. Внаслідок цього Управлінням Пенсійного фонду йому було запропоновано звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів. Підтвердженням того, що його прізвище «Зінич» є паспорт громадянина України. Крім того, у звязку з оформленням військового квитка НК № 3350574 на російській мові, слід визнати належність останнього до його документів на прізвище «Зінич». Просить встановити факт належності йому ОСОБА_1 свідоцтва про народження І-ФМ 140787 виданого 12.05.2003 р., трудової книжки заповненої 10.04.1973 р. та військового квитка НК № 3350574.

Заявник в судове засідання не зявився. Подав до суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутності на підставі документів, долучених до заяви.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області в судове засідання не зявився. Начальник Управління подав до суду заяву, згідно якої не заперечує проти заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів і просить розглянути її без їхньої участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України серії ВО 856785 виданого 06 лютого 2002 року Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області, заявник значиться як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3.

В трудовій книжці, виданій 10 квітня 1973 року, факт належності якої просить встановити заявник, власником значиться ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Враховуючи наведене та ту обставину, що всі дані, крім наведених розбіжностей співпадають та встановлення даного факту має для заявника відповідно до пенсійного законодавства юридичне значення, суд вважає, що його вимоги слід задовольнити та встановити факт, що трудова книжка, видана 10 квітня 1973 року на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Що стосується вимог заявника в частині встановлення факту належності йому свідоцтва про народження І-ФМ 140787 виданого 12.05.2003 р. та військового квитка НК № 3350574, то у задоволенні цих вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в обєднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Крім цього, відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, імя, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з імям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в обєднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи.

З аналізу вищезазначеного слідує, що не можуть бути встановлені у порядку окремого провадження належність особі військового квитка, а також свідоцтв, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану.

Тому, керуючись ст.ст. 4, 60, 209, 213-215, 234, 235, 256, 259 ЦПК України суд,

Р І Ш И В:

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт, що трудова книжка, видана 10 квітня 1973 року на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцю с. Коритняни, вул. Миру, 61, Ужгородського району, Закарпатської області.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сарай А.І.