Постанова № 47460694, 22.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-5133/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Чубари Н.В.

при секретарі: Черній О.Ю.

за участю представників:

-від позивача ОСОБА_1

-від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ТОВ «Заваллівський графіт»(надалі-Позивач) до інспекції по контролю за додержання законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості (надалі-Відповідач) про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якому просить скасувати рішення інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості за №1110-18/33156282 від 09.11.2011 р., про застосування до ТОВ „Заваллівський графітекономічних санкцій в розмірі 850 грн. за порушення законодавства про зайнятість населення, а саме вимог ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення, п. 1 „Тимчасового положення про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволів на працевлаштування в Україні, затвердженого наказам Мінпраці України № 27, від 05.05.1993р., щодо використання праці громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 в період з 29.01.2008 по 03.03.2008 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на час прийняття на роботу до Позивача ОСОБА_4 було пред'явлено паспорт, в якому остання відмітка місця реєстрації свідчила про постійне проживання ОСОБА_4В на території України та довідку про присвоєння йому ідентифікаційного номера.

Посилаючись на те, що паспорт Молдовської СР виданий ОСОБА_4 ще за часів існування СРСР позивач вважає, що відповідачем було помилково визнано доказ приналежності ОСОБА_4 до громадянства ОСОБА_3 станом на 2008 рік, тому наведене свідчить про безпідставність винесеного рішення про застосування санкцій.

Крім того позивач зазначив, що відповідачем пропущено визначного строку застосування відповідної адміністративно-господарської санкції, оскільки станом на час винесення спірного рішення, з моменту звільнення ОСОБА_4, сплинув трирічний термін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, заперечуючи його вимоги тим, що ОСОБА_4В не є громадянином України та не є іноземцем або особою без громадянства, відносно якої проведено її облік, тобто перебував на території України тимчасово і для використання його праці потрібен був дозвіл державної служби зайнятості. Відтак дії інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості щодо прийняття рішення про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення № 1110-18/33156282 від 09.11.2011 до ТОВ „Заваллівський графіт є законними, обґрунтованими і підстави для скасування рішення відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 грудня 2011 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

В ході проведення інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості було виявлено порушення ТОВ Заваллівський графітвимог ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення, п.1 „Тимчасового положення про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволів на працевлаштування в Україні, затвердженого наказам Мінпраці України № 27, від 05.05.1993р., щодо використання праці громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 в період з 29.01.2008 р. по 03.03.2008 р.

09.11.2011р., начальником інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості ОСОБА_2, було винесено рішення №1110-18/33156282 про застосування до ТОВ „Заваллівський графіт економічних санкцій в розмірі 850 грн. за порушення законодавства про зайнятість населення.(а.с.7).

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктами 1 та 2 Тимчасового положення дозвіл на працевлаштування оформлюється іноземному громадянину та особі без громадянства, який має намір займатися в Україні трудовою діяльністю за умов, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності і господарювання, та іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України (надалі роботодавець), можуть використовувати працю іноземних громадян лише за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Міністерства праці України або з його дозволу центрами зайнятості Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на зазначеному підприємстві, установі, організації на певній посаді (за фахом). Рішення про надання дозволу приймається на підставі заяви роботодавця (у довільній формі) з обґрунтуванням необхідності використання праці іноземних громадян і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності. Заява має бути погодженою з центром зайнятості відповідно Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. До заяви додаються: копія контракту між іноземними та українськими суб'єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг, копія статуту та копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності (засвідчені у встановленому порядку), список іноземних громадян із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі, а також квитанція про перерахування коштів за розгляд заяви.

На думку представника позивача, позивач не порушував ст. 8 ЗУ „Про зайнятість населення, оскільки отримання дозволу на працевлаштування було передбачено лише для іноземців, які прибули в Україну на визначений термін.

Дане твердження є помилковим, оскільки, обставини, передбачені ст.8 ЗУ „Про зайнятість населення та п.3 Тимчасового положення, які передбачали можливість працевлаштування іноземця за відсутності такого дозволу, позивачем не доведена.

В постанові Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1429 зазначено, що паспорти громадян України, оформлені з використанням бланків паспортів колишнього СРСР є дійсними до 01.01.2005р.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду „Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженців, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні від 25.06.2009р. №1 Паспорти громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року без відмітки про громадянство вважаються недійсними. Іноземці, що мають такі паспорти, зобов'язані отримати в органах внутрішніх справ відповідні посвідки на проживання в Україні.

В позовній заяві позивач не зазначає чи звертався гр.. ОСОБА_4 до органів внутрішніх справ за отриманням відповідні посвідки на проживання в Україні.

Відповідач стверджує, що відповідне звернення до центру зайнятості не надходило, дозвіл на працевлаштування іноземця ОСОБА_4 ТОВ „Заваллівський графіт не видавався.

Відповідальність роботодавця за використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості передбачена ст.8 Закону України „Про зайнятість населення. Зокрема, згідно з ч. 4 ст.8 Закону України „Про зайнятість населення у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Підпунктом „г п.8 Положення про Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.91 „Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР „Про зайнятість населення, передбачено право інспекції застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України „Про зайнятість населення і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Право органів державної служби зайнятості стягувати відповідно до Закону України „Про зайнятість населення штрафи з підприємств у разі використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості передбачено також пп. „л п. 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.91 „Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР „Про зайнятість населення.

Суд звертає увагу, що 13.01.2009 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення. Вищезазначеним законом внесено зміни до ст.8 Закону України „Про зайнятість населення, в якій розмір штрафної санкції за використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості визначено у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом, але виходячи з того, що порушення було здійснено до 13.01.2009р., штраф було застосовано у попередньому розмірі, який був на момент дії Закону в редакції до 13.01.2009р. у пятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (НМДГ), де НМДГ становив 17 гривень.

Суд не бере до уваги твердження позивача щодо пропущення відповідачем строку для застосування санкцій передбаченого ст.250 Господарського кодексу України.

Оскільки, відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Законом України „Про зайнятість населення визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 239 Господарського кодексу України.

Статтею 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки було дотримання позивачем вимог законодавства про зайнятість, а саме ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення.

Відповідно до Закону України „Про зайнятість населення Державна служба зайнятості має право стягувати штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зокрема, у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.

Згідно з Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість, інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України „Про зайнятість населення і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Таким чином, штраф накладений на відповідача за порушення ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення не є адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст. 241 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про зайнятість населення», не застосовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі, апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 27.12.2011 року.

Суддя (підпис)Н.В.Чубара

З оригіналом згідно:

СуддяН.В.Чубара