Постанова № 47459414, 16.07.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року м.Житомир справа № 806/5654/13-a

категорія 5.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Халімончук С.С., Бойко Т.О.,

за участю: представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" до Житомирської митниці Міндоходів про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 р. №60 та №61,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" звернулось до суду з позовом в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської митниці Міндоходів від 04.07.2013 року №60 та №61.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що товариством 11.06.2013 було отримано акт перевірки від 30.05.2013 № 28/13/101000000/НОМЕР_1 «Про результати невиїзної документальної перевірки повноти нарахування та сплати митних платежів та податку на додану вартість ТОВ «Грайф Флексіблс Україна", складений Житомирською митницею Міндоходів, за результатами якого, підприємству винесено податкові повідомлення-рішення № 60 та № 61 від 04.07.2013. Вказаними рішеннями донараховано грошове зобовязання та застосовані штрафні санкції в загальній сумі 518596,33 грн. Висновками акту, які стали підставою для прийняття податкових рішень, слугували встановлені щодо підприємства порушення у сфері класифікації ввезеного товару за УКТ ЗЕД, а саме: рішенням митного органу від 04.04.2013 № КТ-10100000-0039-2013, УКТ ЗЕД, який застосовувався товариством при ввезенні товару, змінено на новий, відповідно змінено пільгову ставку ввізного мита з 1 до 5 відсотків, та донараховано ввізного мита та податку на додану вартість за ввезений товар за митними деклараціями з 2010 року по 2012 рік. Однак такі висновки є необгрунтованими, оскільки при митному оформленні товарів позивачем, як декларантом, не було допущено порушень порядку застосування правил інтерпретації УКТЗЕД. Всі необхідні та достовірні відомості для підтвердження заявленого коду до митного органу подавались, ніяких сумнівів у правильності встановленого товариством коду до прийнятого рішення у 2013 році у митного органу не виникало, що підтверджується результатами комплексної перевірки ТОВ «Грайф Флексіблс Україна" за 2012 рік. Крім того, митні органи повинні здійснювати контроль за правильністю заявленої декларантом митної вартості товару одразу після обчислення декларантом митної вартості. Після пропуску товарів на митну територію України, відповідач не мав правових підстав переглядати митні коди.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених в письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Житомирською митницею Міндоходів на підставі наказу №127 від 17.04.2013 року, згідно з п. 7 ч.1 ст.336, ст. 351 Митного кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні у період з 30.09.2010 року по 15.08.2012 року, товару "поліпропіленова трубчаста (рукавна; кругова) тканина", за результатами якої складено акт від 30.05.2013 року № 28/13/101000000/НОМЕР_1 (а.с.9-13).

В акті перевірки зазначені наступні порушення:

- п.п.54.3.6 п.54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, в результаті чого визначено платнику податків ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" податкові зобовязання в сумі 376 708,45 грн., в тому числі по ввізному миту - 3130923,72 грн., по податку на додану вартість - 62 784,73 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем 13.06.2013 року направлено до контролюючого органу заперечення на зазначений акт, за результатами розгляду яких, останній залишено без змін (а.с.14-17) та винесено податкові повідомлення - рішення 04 липня 2013 року № 60 і № 61.

Рішенням №60 товариству донараховано ввізного мита та визначено суму грошового зобовязання в розмірі 432 162,29 грн., в тому числі за основним платежем - 313 923,72 грн., за штрафними санкціями - 118238,57 грн. (а.с.21).

Рішенням №61 підприємству донараховано податок на додану вартість з ввезених товарів та визначено суму грошового зобовязання в розмірі 86434,04 грн., в тому числі за основним платежем - 62 784,73 грн., за штрафними санкціями - 23 649,31 грн. (а.с.20).

Перевіряючи вказані рішення на предмет дотримання ними вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" за митними деклараціями: №101000009/2010/009476 від 01.10.2010, №101000009/2010/009923 від 14.10.2010, №101000009/2010/010125 від 18.10.2010, №101000009/2011/003187 від 18.03.2011, №101000009/2011/004239 від 11.04.2011, №101000009/2011/012760 від 05.10.2011, №101000009/2011/015079 від 17.11.2011, №101000009/2011/015085 від 21.11.2011, №101060000/2012/002975 від 03.03.2012, №101060000/2012/005778 від 19.04.2012, №101060000/2012/007344 від 15.05.2012, №101060000/2012/009038 від 08.06.2012, №101060000/2012/010394 від 27.06.2012, №101060000/2012/011532 від 16.07.2012, №101060000/2012/011670 від 17.07.2012, №101060000/2012/013721 від 14.08.2012 проведено митне оформлення товару: "поліпропіленова трубчаста (рукавна; кругова) тканина" із заявленим кодом згідно з УКТ ЗЕД - НОМЕР_2 тканини з синтетичних комплексних ниток, виготовлені із стрічкових або подібної форми ниток з поліетилену або поліпропілену завширшки 3 м або більше (крім ВМД від 14.12.2010 та від 17.11.2011), сплата ввізного мита здійснювалась за пільговою ставкою 1%.

Митним органом, за результатами проведеної перевірки актом від 30.05.2013, заявлений ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" код товару за вищезазначеними ВМД згідно з УКТ ЗЕД - НОМЕР_2 був змінений на інший код згідно з УКТЗЕД - НОМЕР_3 тканини з синтетичних комплексних ниток, виготовлені із стрічкових або подібної форми ниток з поліетилену або поліпропілену завширшки менш як 3 м, ставка ввізного мита якого складає 5%.

Дані обставини не заперечуються представником позивача.

Відносини, повязані з митним оформленням товару в період з 01.10.2010 по 14.08.2012, коли позивачем ввозилась спірна продукція за ВМД: №101000009/2010/009476, №101000009/2010/009923, №101000009/2010/010125 №101000009/2011/003187, №101000009/2011/004239, №101000009/2011/012760, №101000009/2011/015079, №101000009/2011/015085, №101060000/2012/002975, №101060000/2012/005778, №101060000/2012/007344, №101060000/2012/009038, №101060000/2012/010394, №101060000/2012/011532, №101060000/2012//011670, №101060000/2012/013721, врегульовані Митним кодексом України від від 11.07.2002 № 92-IV (втратив чинність 01.06.2012) та діючим Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Що стосується правомірності зміни Житомирською митницею класифікації товару за УКТЗЕД з НОМЕР_2 на код НОМЕР_3 та відповідно донарахування грошових зобовязань за вантажно митними деклараціями №101000009/2010/009476 від 01.10.2010, №101000009/2010/009923 від 14.10.2010, №101000009/2010/010125 від 18.10.2010, №101000009/2011/003187 від 18.03.2011, №101000009/2011/004239 від 11.04.2011, №101000009/2011/012760 від 05.10.2011, №101000009/2011/015079 від 17.11.2011, №101000009/2011/015085 від 21.11.2011, №101060000/2012/002975 від 03.03.2012, №101060000/2012/005778 від 19.04.2012, №101060000/2012/007344 від 15.05.2012, тобто в період з 01.10.2010 по 15.05.2012 включно, суд зазначає, що в даному випадку необхідно керуватись чинними на той час нормами Митного кодексу України від від 11.07.2002 (МКУ від 2002 року).

Так, відповідно до п.35 ст.1 Митного кодексу України від 11.07.2002, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно п.19 ст.1 Митного кодексу України від 11.07.2002 митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

При цьому, відповідно до підпункту 16 пункту розділу «Митний контроль» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 України (Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при прийнятті вантажної митної декларації для оформлення здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Згідно абзацу 1 статті 313 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Відповідно до ч.2 ст.78 Митного кодексу України від 11.07.2002 митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Зокрема, пунктом 32 розділу «Здійснення митних процедур» «Порядку, завершення митного оформлення проводиться, також шляхом поставлення згідно з «Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації» відбитка особистої номерної печатки посадової особи ПМО, яка завершила митне оформлення.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ч.1 ст.69 МКУ 2002 року).

За змістом ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XI, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Податковим кодексом України та п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що контроль за правильністю нарахування та сплатою податку на додану вартість до бюджету при імпорті товарів покладено на митний орган.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю, контролюючими органами після завершення митного оформлення лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Вищенаведена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2013 по справі №21-202а13.

Разом з цим, представником відповідача не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що під час митного оформлення товарів згідно вказаних вище вантажних митних декларацій ТОВ було допущено порушення законодавства України, а також порушення в оформленні чи наданні недостовірних відомостей у заявлених вантажних митних деклараціях.

Також судом встановлено, що під час здійснення митного оформлення та контролю за розмитненням вищевказаного товару в період з 2010 по 2012 рік у відповідача були відсутні будь-які зауваження щодо порушення відповідачем законодавства України, в тому числі і щодо невірного визначення коду товару.

Зважаючи на те, що відповідач прийняв вантажні митні декларації, здійснив контроль за віднесенням товару до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не мав правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень № 60 та № 61 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та митних платежів в частині досліджених митних декларацій у зв'язку з виявленням митним органом допущеної помилки стосовно класифікації товару.

Отже, підсумовуючи все вищезазначене, суд вказує на те, що за нормами Митного кодексу України від 2002 року, у митного органу було відсутнє право як таке на зміну класифікації товару після завершення його митного оформлення за умови відсутності порушень законодавства зі сторони декларанта.

В свою чергу, нормами Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (МКУ від 2012 року), інакше врегульовано правосубєктність митного органу, повязану із можливістю зміни коду товару після митного оформлення, починаючи з 01.06.2012, тобто з моменту вступу його у законну силу.

Тому, вирішуючи питання правомірності зміни Житомирською митницею коду товару, ввезеного ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" за УКТЗЕД з НОМЕР_2 на код НОМЕР_3 в період з 08.06.2012 по 17.07.2012 за вантажно-митними деклараціями №101060000/2012/009038 від 08.06.2012, №101060000/2012/010394 від 27.06.2012, №101060000/2012/011532 від 16.07.2012, №101060000/2012/011670 від 17.07.2012, №101060000/2012/013721 від 14.08.2012, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.313 Митного кодексу України від 13.03.2012 митні органи класифікують товари, тобто, відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

За змістом ч.1,2 ст.69 МКУ від 2012 року, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари (ч.4 ст.69 МКУ від 2012 року).

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.7 ст.69)

Як вбачається з ч.ч.14,15 ст.354 МКУ від 2012 року, в разі складення акту перевірки, рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки. Доводи стосовно незгоди з рішеннями митного органу щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобовязання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Отже, за змістом вказаних норм, митний орган має право на самостійну класифікацію товару також після митного оформлення товарів в порядку митного контролю, при цьому рішення про зміну класифікації товару у разі складення акту перевірки окремим документом не викладається та оскаржується разом з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями.

В контексті зазначеного та встановленого права відповідача здійснювати класифікацію товару також після проведення митних процедур, суд вбачає за необхідне дослідити правомірність прийнятого в акті перевірки рішення щодо зміни коду товару за ВМД №101060000/2012/009038 від 08.06.2012, №101060000/2012/010394 від 27.06.2012, №101060000/2012/011532 від 16.07.2012, №101060000/2012/011670 від 17.07.2012, №101060000/2012/013721 від 14.08.2012.

Як видно з акта перевірки та відповіді Житомирської митниці за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, в товаросупровідних документах, наданих ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» до митного оформлення, реквізити яких зазначені в гр.44 МД, зазначено комерційну ширину тканини (у складеному (плоскому) вигляді) 160,175,184,194 см.

Згідно з УКТ ЗЕД тканини, виготовлені із поліпропіленових стрічкових ниток класифікуються у товарній позиції 5407. Визначальним чинником для однозначної класифікації тканини, виготовленої із поліпропіленових стрічкових ниток, є її ширина. Норма визначення ширини кругової (трубчастої) тканини була врегульована Держмитслужбою у відповідності до міжнародних стандартів у 2002 році листом-роз"ясненням від 15.08.2002 року №11/7-13.1-7236-ЕП "Про термін "ширина" стосовно рукавної тканини". Цим листом визначено, що для цілей класифікації згідно з вимогами товарної номенклатури ширина трубчастих (рукавних) тканин (наприклад, поліпропіленової рукавної тканини для виробництва пакувальних мішків товарної підпозиції 5407 20) повинна замірятися за вирівняною (сплющеною) тканиною і дорівнювати половині довжини кільцевої нитки (тобто, половинні довжини за крайовим колом тканини). Дане роз"яснення було надане на запит Держмитслужби Директоратом з тарифних та торговельних питань Всесвітньої митної організації. Такі ж підходи щодо визначення ширини трубчастих тканин застосовуються у поясненнях до УКТ ЗЕД і до інших товарних позицій УКТ ЗЕД. Для прикладу пояснення до товарної позиції 5806 УКТ ЗЕД - "Безшовні трубчасті тканини з основи на утоку, ширина яких у складеному (плоскому) вигляді не перевищує 30 см.". Тобто, для класифікації трубчастих тканин термін "ширина" стосується ширини такої тканини у складеному (плоскому) вигляді, а не в її розгорнутому стані.

Отже у вищезазначених випадках оформлення товару «поліпропіленова трубчаста (рукавна, кругова) тканина» наявний факт невірної класифікації.

Суд погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що даний товар подавався також до митного оформлення позивачем 02.04.2013 року за митною декларацією №101060000/2013/005337 із заявленням коду товару НОМЕР_2 тканини з синтетичних комплексних ниток, виготовлені із стрічкових або подібної форми ниток з поліетилену або поліпропілену завширшки 3 м або більше.

В митному оформленні за даною МД відмовлено по причині неправильної класифікації зазначеного товару та винесено рішення № КТ-101000005-0039-2013 про визначення для даного товару іншого коду згідно з УКТЗЕД - НОМЕР_3 тканини з синтетичних комплексних ниток, виготовлені із стрічкових або подібної форми ниток з поліетилену або поліпропілену завширшки менш як 3 м, ставка ввізного мита якого складає 5% (а.с.44).

Рішення контролюючого органу №КТ-101000005-0039-2013 про визначення іншого коду товару, ніж заявленому декларантом, оскаржувалось позивачем в судовому порядку та остаточною ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року по справі №806/3122/13 про відмову ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" в задоволенні позову, залишено без змін (а.с.82-84). Вказане рішення набрало законної сили.

З наведеного випливає, що відповідачем було правомірно змінено код товару за ВМД №101060000/2012/009038 від 08.06.2012, №101060000/2012/010394 від 27.06.2012, №101060000/2012/011532 від 16.07.2012, №101060000/2012/011670 від 17.07.2012, №101060000/2012/013721 від 14.08.2012, оскільки рішенням митного органу №КТ-101000005-0039-2013, визнаним законним в судовому порядку, ідентичним зазначеним товарам згідно перерахованих митних декларацій було присвоєно такий же код згідно з УКТЗЕД - НОМЕР_3.

Згідно пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відтак, оскільки за результатами митного контролю, отриманими після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, класифікацію товару було змінено та пільгова ставка ввізного мита за новим кодом згідно додатку до Закону України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 № 2371-III становила 5% проти заявленої та сплаченої декларантом 1%, відповідач правомірно визначив суму збільшення грошових зобов'язань з ввізного мита та з податку на додану вартість ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" за товарами у вантажно-митних деклараціях №101060000/2012/009038 від 08.06.2012, №101060000/2012/010394 від 27.06.2012, №101060000/2012/011532 від 16.07.2012, №101060000/2012/011670 від 17.07.2012, №101060000/2012/013721 від 14.08.2012.

Згідно розрахунку, проведеного судом на підставі додатку до акта перевірки (а.с.13):

- частина правомірно донарахованих митних платежів (ввізне мито) за рішенням № 60 становить 97944,47 грн: 32516,49 грн за ВМД №101060000/2012/009038 від 08.06.2012 року +31879,21за ВМД №101060000/2012/010394 від 27.06.2012 року +12502,61 за ВМД №101060000/2012/011532 від 16.07.2012 року + 8261 за ВМД №101060000/2012/011670 від 17.07.2012 року +12785,16 за ВМД №101060000/2012/013721 від 14.08.2012 року;

- частина правомірно донарахованого податку на додану вартість за рішенням № 61 становить 19588,90 грн: 6503,30 грн за ВМД №101060000/2012/009038 від 08.06.2012 року +6375,84 грн за ВМД №101060000/2012/010394 від 27.06.2012 року +2500,52 грн за ВМД №101060000/2012/011532 від 16.07.2012 року + 1652,20 грн за ВМД №101060000/2012/011670 від 17.07.2012 року +2557,04 грн за ВМД №101060000/2012/013721 від 14.08.2012 року.

Отже, рішення № 60 в частині митних платежів підлягає скасуванню в розмірі 215979,25 грн (313923,72грн - 97944, 47грн), а рішення № 61 в частині податку на додану вартість підлягає скасуванню в розмірі 43195,83 грн (62784,73 грн - 19588,90 грн).

Також суд вважає за необхідне скасувати спірні рішення в частині нарахування позивачу штрафних санкцій в повному обсязі, враховуючи наступне.

З огляду на встановлені судом неправомірні дії Житомирської митниці щодо самостійної класифікації товару позивача в період з 2010 по 15.05.2012 та відповідно донарахування грошових зобовязань, штрафні санкції, визначені контролюючим органом в цій частині також підлягають скасуванню.

Що стосується накладення штрафу на ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" за допущені ним порушення у сфері класифікації товару за ВМД №101060000/2012/009038 від 08.06.2012, №101060000/2012/010394 від 27.06.2012, №101060000/2012/011532 від 16.07.2012, №101060000/2012/011670 від 17.07.2012, №101060000/2012/013721 від 14.08.2012 в період з 08.06.2012 по 14.08.2012, необхідно вказати на таке.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.69 МКУ від 2012 року, штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у звязку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

При цьому під складним випадком розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Встановлено, що в досліджуваній ситуації виник саме складний випадок класифікації заявленого позивачем товару, що узгоджується з п.11 розділу 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, яким передбачено, що у разі виникнення складного випадку класифікації товару ПМО або митним постом готується запит до відділу митних платежів (ВМП) у паперовому або електронному вигляді. Як видно із матеріалів відповіді Житомирської митниці № 14/4/14/4090 (а.с.15), такий запит було направлено ВМП та його опрацьовано.

Отже, за умовами ст. 69 МКУ від 2012 року штраф в такому випадку може бути накладений виключно за наступних умов:

1) якщо прийняте рішення про класифікацію товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів;

2) наданої ним недостовірної інформації;

3) та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Оскільки обставинами справи не встановлено, а представником відповідача не надано доказів на підтвердження виникнення вказаних випадків, передбачених законодавцем, відповідно суд приходить до висновку про неправомірність накладення штрафних санкцій відповідачем та визначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, а відтак про їх скасування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на визначені в частині 1 статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської митниці від 04.07.2013року № 61 в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 43195,83грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 23649,31грн.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської митниці від 04.07.2013року № 60 в частині застосування митних платежів в розмірі 215979,25грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 118238,57грн

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 23 липня 2015 р.