Ухвала суду № 47456841, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/9991/78262/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року

у справі № 1570/3310/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елмар»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елмар» (далі - ТОВ «Елмар»; позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000402260 від 16 травня 2012 року та № 0000392260 від 16 травня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Елмар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з Товариством з обмеженою відповідальністю «Олдеко» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Таверс» за період з 01 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тала груп» за період з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкмас» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт № 1352/22-6/32751436 від 28 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392260 від 16 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 691 623,00 грн. (691 623,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000402260 від 16 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 708 215,50 грн. (601 412,00 грн. - основний платіж, 106 803,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством статей 138, 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг з розробки автоматизованих інформаційних систем, пов'язаних з морським навігаційним обладнанням, програмного забезпечення, а також товарно-матеріальних цінностей (обладнання систем моніторингу, проблискових апаратів тощо) у ТОВ «Олдеко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Юкмас» за нікчемними правочинами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на акти про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача, в яких викладено думки про те, що укладені вказаними суб'єктами господарювання з контрагентами правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що, на переконання відповідача, обумовлює і нікчемність договорів, укладених ТОВ «Елмар» з ТОВ «Олдеко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Юкмас».

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем послуг та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Олдеко», ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Юкмас» підтверджується належним чином складеними актами здачі-приймання виконаних робіт, технічними завданнями, списками розроблених модулів систем, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, витягом з журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, доказами подальшого використання придбаних у контрагентів послуг та товарів у власній господарській діяльності, а саме - їх передачі Державній установі «Держгідрографія» в рамках виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів попередніх інстанцій про необхідність визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.