Ухвала суду № 47456829, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/9991/29176/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року

у справі № 2а-9116/10/0670

за позовом Підприємства райспоживспілки «Баранівський коопзаготпром»

до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство райспоживспілки «Баранівський коопзаготпром» (далі - Підприємство РСС «Баранівський коопзаготпром»; позивач) звернулось до суду з позовом до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Баранівська МДПІ Житомирської області; відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000292301/1 від 13 вересня 2010 року та № 0000302301/1 від 13 вересня 2010 року в повному обсязі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, недоведеністю підприємством реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року апеляційну скаргу Підприємства РСС «Баранівський коопзаготпром» задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позовних вимог. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000292301/1 від 13 вересня 2010 року та № 0000302301/1 від 13 вересня 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Підприємства РСС «Баранівський коопзаготпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 100/231/01783292 від 30 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292301/1 від 13 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 60 975,00 грн. (40 650,00 грн. - основний платіж, 20 325,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000302301/1 від 13 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113 820,00 грн. (32 520,00 грн. - основний платіж, 81 300,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 4.1 статті 4, пункту 11.21 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ОСОБА_3 свиней живою вагою внаслідок непідтвердження проведених операцій відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також неправомірним неоподаткуванням податком на додану вартість операцій з реалізації м'яса, отриманого внаслідок придбання свиней живою вагою в ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця, а не як особи, яка веде особисте селянське господарство.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно виходив з того, що наявність у ОСОБА_3 на час поставки на адресу позивача свиней статусу суб'єкта підприємницької діяльності не позбавляє останнього права вступати в договірні відносини як фізичної особи.

Однак, судом залишено поза увагою, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей. За відсутності ж факту придбання товару відповідні суми не можуть відображатись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

При цьому докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався), як використовувався далі.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного у первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлені Житомирським окружним адміністративним судом обставини щодо непідтвердження реального характеру проведених операцій з придбання позивачем свиней у живій вазі в ОСОБА_3, зокрема, щодо відсутності належних доказів на підтвердження оплати товару, його транспортування, приймання свиней за кількістю та якістю, не перевірено.

А відтак, рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до частин 2, 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.