Ухвала суду № 47456762, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/9991/21071/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Української Т.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 по справі №2а-9484/11/2070 за позовом Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, у задоволенні позовних вимог Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» 19.03.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1 частини третьої статті 129 Конституції України, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, частини першої та п'ятої статті 203, статті 215 та статті 1020 Цивільного кодексу України, статті 9, частини другої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку додану вартість за березень 2011 року у розмірі 582481,83грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Машприборкомплект», Концерном «Бронетехніка України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольга»; пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.3 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 203792,00грн.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові складено акт від 17.06.2011 №1671/49-018/14310299 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2011 №0000290849, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 582481,83грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 1,00грн.; від 30.06.2011 №0000280849, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 203792,00грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 1,00грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено правомірності формування податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо висновків податкового органу про неправомірність формування Казенним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» суми бюджетного відшкодування за рахунок сум податку на додану вартість з комісійної винагороди, яка не перераховувалася позивачем комісіонерам, а була утримана самим комісіонером, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що вимога законодавця щодо фактичної оплати ПДВ не встановлює конкретного способу такої оплати: шляхом перерахування з банківського рахунку, готівкою або у інший допустимий законодавством спосіб, у тому числі й шляхом відрахування комісіонером відповідно до статті 1020 Цивільного кодексу України належних йому за договорами комісії сум комісійної винагороди (з урахуванням ПДВ) із коштів комітента, які надійшли на його рахунок.

Таким чином, заявлення платником податку - комітентом до бюджетного відшкодування як фактично сплачених сум ПДВ, самостійно відрахованих комісіонером із належних комітенту коштів, відповідає вимогам підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Щодо висновків податкового органу про порушення Казенним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» з огляду на неврахування позивачем при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року безпідставно не враховані результати попередньої позапланової виїзної перевірки, оформлені актом перевірки від 16.05.2011 №1355/49-018/14310299, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

І лише у випадку прийняття за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення та його узгодження в порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України, у платника податку виникає обов'язок враховувати таке рішення при поданні податкової звітності.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою та не встановлено відповідних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо висновків податкового органу про неправомірність формування Казенним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» податкового кредиту за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Машприборкомплект», Концерном «Бронетехніка України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольга» з огляду на нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При цьому, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення протиправності формування позивачем складу податкового кредиту за відсутності інших доказів безтоварності відповідних господарських операцій.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Натомість, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано у повному обсязі обставин щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів та відображення їх у бухгалтерському обліку, не перевірено подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що «добросовісний платник податків» не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальників товару чи зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 по справі №2а-9484/11/2070 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв