Ухвала суду № 47456675, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/32365/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 0870/4108/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшляхбуд» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000042304 від 24.04.2012 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

21 червня 2012 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що Товариство не надало всі первинні документи для підтвердження отримання товару.

27 травня 2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року скасована, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000042304 від 24.04.2012 року визнане протиправним та скасоване.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що податковим органом не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між Товариством та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені Товариством та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 6.04.2012 року до 9.04.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Декос Альянс» за період з 1.12.2011 року до 31.12.2011 року, за наслідками якої 9.04.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.4 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищений податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2011 року, у розмірі 129 944,20 грн.

24 квітня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042304 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 194 916,30 грн.

Колегія суддів вважає, що апеляційний інстанцій суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.6 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 30.11.2011 року між Товариством та ТОВ «Декос-Альянс» був укладений договір поставки товару № 1130, відповідно до якого Постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність Покупцю товар (бітум БНД 60/90 в кількості 200 тон), а Покупець прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; заявку ТОВ «Декос Альянс» на перевезення товару; банківські виписки; прибуткові накладні; витяг з журналу довіреностей; пояснень ОСОБА_2 - начальника асфальтобетонного заводу ТОВ «Ремшляхбуд» та ОСОБА_3 - працівника ТОВ «Ремшляхбуд».

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову зазначив про недоведеність факту поставки бітуму, оскільки в товарно-транспортних накладних, наданих Товариством (екземплярів ТОВ «Термінал-МК»), в графі «Вантаж одержав» стоїть печатка та підпис посадової особи ТОВ «Декос Альянс». Згідно з поясненнями працівників ТОВ «Ремшляхбуд» бітум від ТОВ «Термінал-МК» був отриманий саме працівниками ТОВ «Ремшляхбуд», посадова особа ТОВ «Декос Альянс» при отриманні бітуму на заводі та подальшого його переміщенні присутня не була.

Однак, відповідно до пояснень працівників ТОВ «Декос Альянс» їхній працівник був присутній на заводі ТОВ «Ремшляхбуд» при отриманні бітуму, отримував товар та в подальшому шляхом укладення внутрішніх документів передавав бітум ТОВ «Ремшляхбуд».

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані Товариством первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких Товариством суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Декос-Альянс» у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

При здійсненні господарських операцій Товариство та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст.,ст. 235-239, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підпис) Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Загородній А.Ф.