Ухвала суду № 47456653, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/14609/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 815/8434/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «фірма «МВА» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000122280 від 27.09.2013 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

18 грудня 2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000122280 від 27.09.2013 року скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.09.2013 року ДПІ була здійснена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства за липень 2013 року, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1. п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України зменшена сума податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації за липень 2013 року на 98 233,00 грн.

27 вересня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000122280 щодо зменшення Товариству від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 98 233,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обгрунтованими з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ здійснила камеральну перевірку даних задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за липень 2013 року та встановила порушення пп. 18. ч. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, п. 31 Постанови «Про порядок підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України», яке полягає у ненаданні ДПІ оригіналів ВМД за якими включені до податкового зобов'язання суми ПДВ.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п. 44.7 цієї статті плащик податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого не надання, крім випадків виїмки документів або Іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податкової звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.09.2013 року Товариство надіслало ДПІ оригінали вантажно-митних декларацій, які були відсутні під час перевірки, однак ДПІ не врахувала зазначену обставину при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), що порушує вимоги п. 2.4 Наказу Міністерства Фінансів України від 28.11.2012 року за № 1236 «Про затвердження Порядку Направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», згідно якого до податкового повідомлення - рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номеру декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Відповідно до абзаців «а», «б» ч. 1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, Законом встановлено дві рівнозначні умови, настання будь-якої з яких вказує на дату виникнення податкових зобов'язань.

Камеральною перевіркою взагалі не перевірялось, чи отримувало Товариство кошти від замовника за експортований товар, тобто не перевірялось наявність умови абзацу «а» ч.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.18 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 25.11.2011 року (який втратив чинність на підставі Наказу Мінфіна № 944 від 13.11.2013 року), у разі наявності операцій з вивезення товарів за межі митної території України (заповнення рядка 2.1 декларації) до декларації додаються оригінали митних декларацій (примірники декларанта). Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, оригінали митних декларацій (примірників декларанта) подають окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що факт неподання Товариством оригіналів митних декларацій вказує лише на порушення позивачем п. 18 вказаного Порядку, а не на порушення ч. 1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підпис) Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Загородній А.Ф.