Ухвала суду № 47456580, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/10166/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька та Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій,

встановила:

У листопаді 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 3482,33 грн, у тому числі витрати на доставку - 8,15 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, позов Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька задоволено частково, а саме: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька витрати на виплату та доставку пенсій за жовтень 2013 року у загальному розмірі 116,04 гривень, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині залишити судові рішення без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року скасувати, а в справі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у листопаді 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька направлено до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька акт щомісячної звірки витрат по особових справах пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за жовтень 2013 року.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до пункту 5 якої, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 цього Закону у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі №21-60а15.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про відшкодування позивачу понесених ним витрат по сплаті пенсії ОСОБА_2, який отримав травму за межами України у 1982 році, за жовтень 2013 року в сумі 116,04 грн., з яких основний розмір пенсії - 115,13 грн та витрати на доставку - 0,91 грн.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційні скарги Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька та Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

В.В. Швець