Ухвала суду № 47456541, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/9991/35989/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року

у справі № 0670/8880/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська ювелірна фабрика «Золото України»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська ювелірна фабрика «Золото України» (далі - ТОВ «Житомирська ювелірна фабрика «Золото України»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000192304 від 04 березня 2011 року, № 0000172304 від 04 березня 2011 року, № 0000182304 від 04 березня 2011 року, № 0000482304 від 20 травня 2011 року, № 0000472304 від 20 травня 2011 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Житомирська ювелірна фабрика «Золото України» 17,00 грн. понесених судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Житомирська ювелірна фабрика «Золото України» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів за січень 2009 року, що виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у грудні 2007 року, за результатами якої складено акт № 550/23-2/35611132 від 14 лютого 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000192304 від 04 березня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 160 692,00 грн.; № 0000172304 від 04 березня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 166 667,00 грн.; № 0000182304 від 04 березня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 033,00 грн. (1 355,00 грн. - основний платіж, 678,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000182304 від 04 березня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000472304 від 20 травня 2011 року та № 0000482304 від 20 травня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 166 666,67 грн. на підставі податкової накладної № 29 від 29 грудня 2007 року, виписаної на його адресу Приватним підприємством «АВЕСТ-А», яку оформлено неналежним чином.

Зокрема, контролюючий орган вказував про те, що в названій податковій накладній не повністю вказано номенклатуру товару, а саме - відсутня адреса придбаного адміністративного приміщення, а в графі «умова поставки» не зазначено дату договору, на підставі якого відбулась поставка.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому при оцінці відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дає змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарської операції, підтверджують фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак відсутність адреси придбаного адміністративного приміщення та дати договору, на підставі якого відбулась поставка, не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення, як у розглядуваній ситуації, інших реквізитів податкової накладної та, відповідно, не тягне втрати нею статусу належного податкового документа.

Враховуючи викладене, а також з огляду на встановлені судовими інстанціями обставини щодо реального характеру господарської операції з придбання позивачем у ПП «АВЕСТ-А» приміщення третього поверху адміністративного будинку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Льва Толстого, 1-а, загальною площею 189 м. кв., судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.