Ухвала суду № 47456506, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р. м. Київ К/9991/78554/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року

у справі № 2-а-5624/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ті-Трейд» (далі - ТОВ «Ті-Трейд»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000111540 від 23 квітня 2012 року та № 0000101540 від 23 квітня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Ті-Трейд» задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000111540 від 23 квітня 2012 року та № 0000101540 від 23 квітня 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ті-Трейд» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 150/07-013/34757026 від 30 березня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101540 від 23 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165 060,00 грн. (110 040,00 грн. - основний платіж, 55 020,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000111540 від 23 квітня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 824,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Промтехноопт» за нікчемним правочином.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента ТОВ «Ті-Трейд», в яких зазначено про відсутність у ТОВ «Промтехноопт» основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування товариства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені зазначеною юридичною особою з контрагентами правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність платником реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду та задовольняючи позов, виходив з наявності у ТОВ «Ті-Трейд» відповідних податкових та видаткових накладних, платіжних доручень та банківських виписок, які підтверджують його право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, колегія суддів вважає доводи як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції передчасними, зважаючи на таке.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника, від його перебування за юридичною адресою або від дотримання контрагентом податкової дисципліни.

В свою чергу, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податку-набувача (як транспортувався), як використовувався далі.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

Крім того, у даному випадку, враховуючи посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, слід дослідити наявність у ТОВ «Промтехноопт» платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

При цьому слід мати на увазі, що, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що товарно-матеріальні цінності справді придбавались позивачем, але не в тієї особи, що зазначена в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право товариства на податковий кредит з податку на додану вартість.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.