Ухвала суду № 47456189, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/9991/16384/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Союз-Віктан» ЛТД

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року

у справі № 2а-3025/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Союз-Віктан» ЛТД

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Союз-Віктан» ЛТД (далі - ТОВ фірма «Союз-Віктан» ЛТД; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва; відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006912306/0 від 20 серпня 2008 року, № 0006912306/1 від 31 жовтня 2008 року, № 0006912306/2 від 20 січня 2009 року, № 0006912306/3 від 27 березня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ТОВ фірма «Союз-Віктан» ЛТД, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ фірми «Союз-Віктан» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 418/23-06/20749622 від 08 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006912306/0 від 20 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з акцизного збору в розмірі 8 538 336,00 грн. (4 269 168,00 грн. - основний платіж, 4 269 168,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006912306/1 від 31 жовтня 2008 року, № 0006912306/2 від 20 січня 2009 року, № 0006912306/3 від 27 березня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту «а» частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 «Про акцизний збір» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку із заниженням суми акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, за квітень 2007 року на 3 875 103,90 грн. та за жовтень 2007 року на 394 064,28 грн. внаслідок безпідставного зменшення (шляхом подання уточнюючого розрахунку) податкового зобов'язання на суму переплати, яка виникла в результаті неправильного відображення в бухгалтерському обліку технологічних втрат при виробництві горілчаних виробів, регламентованих технічними умовами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що порядок нарахування та сплати акцизного збору платниками акцизного збору, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору визначено Положенням, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року № 111 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), відповідно до вимог якого надміру сплачена сума податкового зобов'язання підлягає заліку чи поверненню з бюджету тільки за умови підтвердження наявності суми зайво сплаченого податку за результатами обов'язкової перевірки.

Однак, як встановлено судами, перевірка фактичних втрат попередніх періодів на суму в розмірі 3 875 103,90 грн. та на суму в розмірі 394 064,28 грн. Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі - Департамент), до компетенції якого згідно з Положенням входить контроль за дотриманням норм втрат при виробництві алкогольних напоїв, або його регіональним управлінням не здійснювалась, документи, що підтверджують правильність збільшення фактичних втрат попередніх періодів на відповідні суми, Департаментом не погоджені та не підтверджені.

Більш того, відповідно до довідки № 201/32-112 від 20 червня 2008 року про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання виробничою філією ТОВ фірми «Союз-Віктан» ЛТД законодавства, що регулює обіг марок акцизного збору, виробництво та обіг спирту етилового і алкогольних напоїв, за період з 01 квітня 2007 року по 01 квітня 2008 року (тобто за період, за який товариством уточнювались показники) втрати при транспортуванні та здійсненні операцій з переміщення спирту при отриманні нараховуються відповідно до Норм природних втрат спирту етилового при зберіганні, переміщенні, транспортуванні залізничним, водним, автомобільним транспортом та Інструкції про порядок їх застосування, затверджених наказом Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів від 10 лютого 2000 року № 14, порушень при їх застосуванні не виявлено, а також не встановлено порушень вимог нормативно-технічної документації при виготовленні алкогольної продукції.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про законність оспорюваних актів індивідуальної дії.

При цьому суди цілком об'єктивно відхилили посилання товариства на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 9553 від 30 вересня 2008 року, яким, на його думку, підтверджено правильність розрахунків при коригуванні зобов'язань з акцизного збору на суму втрат спирту в процесі виробництва алкогольної продукції та правильність оформлення таких коригувань, позаяк відповідно до частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, а є доказом у справі, який підлягає оцінці за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Союз-Віктан» ЛТД залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.