Ухвала суду № 47456172, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/9991/81451/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року

у справі № 0670/2644/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, позов Публічного акціонерного товариства «Україна» (далі - ПАТ «Україна»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 000014222 від 19 квітня 2012 року та № 000013222 від 19 квітня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Україна» судові витрати в розмірі 2 188,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС, посилаючись на порушення, зокрема, судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, якою залишено без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 23/22-02/00307230/0110 від 02 квітня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000013222 від 19 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 268 394,00 грн. (268 393,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 000014222 від 19 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236 373,00 грн. (236 371,00 грн. - основний платіж, 2,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні природного газу в Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс плюс ЛТД» з огляду на нікчемність договору № 005-11 від 07 грудня 2010 року, що мотивована посиланням на акт перевірки контрагента позивача, в якому викладено думку про укладення ТОВ «Аверс плюс ЛТД» угод без мети настання реальних правових наслідків, що також обумовлює обов'язок позивача віднести вартість отриманого товару до складу валового доходу як такого, що отриманий безоплатно від невстановлених осіб.

Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення ПАТ «Україна» пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України внаслідок безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Полістар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Материк», Закритим акціонерним товариством «Комвольно-суконна компанія «Ческіл», в яких не зазначено місцезнаходження юридичної особи-продавця, податковий номер платника податку-продавця, вид цивільно-правового договору або відсутній підпис уповноваженої платником особи, що, на думку ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС, свідчить про недійсність зазначених податкових документів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем природного газу в ТОВ «Аверс плюс ЛТД» підтверджується належним чином складеними актами приймання-передачі природного газу, податковими накладними, актом приймання-передачі послуг з транспортування газу, видатковою накладною, платіжними дорученнями, доказами використання придбаного в контрагента природного газу у власній господарській діяльності товариства.

За наведених обставин, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в спірній ситуації правових підстав для виключення з податкового обліку сформованих ПАТ «Україна» за здійсненими з ТОВ «Аверс плюс ЛТД» господарськими операціями даних слід визнати правильним.

Доводи контролюючого органу про недійсність податкових накладних, виписаних на адресу позивача ТОВ «Полістар», ТОВ «Материк», ЗАТ «Комвольно-суконна компанія «Ческіл», також обґрунтовано відхилено попередніми судовими інстанціями, оскільки при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату податковими накладними статусу належних податкових документів, якими вони є в силу пункту 201.6 статті 201 ПК України.

Податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавців, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак відсутність деяких реквізитів податкових накладних сама собою не призводить до неможливості ідентифікації змісту та обсягу господарських операцій, за умови належного заповнення інших реквізитів, а також реальності здійснених господарських операцій, як у даному випадку, та, відповідно, не тягне втрати ними статусу належних податкових документів.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.