Рішення № 47456007, 21.07.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2015 року Справа № 913/180/15

Провадження №15/913/180/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсною додаткової угоди №441290004000154 від 24.06.2011 до договору оренди землі №431 від 20.11.2002

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Заєць С.І.

У засіданні брали участь:

від позивача - Лях В.В. - представник, довіреність №55 від 19.05.2015;

від відповідача - не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсною додаткової угоди №441290004000154 від 24.06.2011, державна реєстрація від 07.07.2011 за №441290004000154, до договору оренди землі №431 від 20.11.2002, державна реєстрація від 20.11.2002 за №431.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.05.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 15.06.2015.

Відповідач відзивом б/н від 10.06.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним в певний проміжок часу - з 01.07.2011 по 01.04.2014; що в момент укладення сторонами додаткової угоди №441290004000154 від 24.06.2011 рішення №431 було чинним та діяло і його дія не була зупинена та/або припинена; що скасування акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням; що в рішеннях судів першої та касаційної інстанцій не сказано, що рішення №431 скасоване з моменту його прийняття; що спірна додаткова угода набрала чинності 07.07.2011, а отже позовна давність щодо визнання її недійсною сплила 07.07.2014.

Відповідач в судове засідання не прибув, просив розглянути справу за відсутності представника.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.06.2015 розгляд справи відкладено на 21.07.2015.

Запереченням на відзив б/н від 17.07.2015 позивач доводи відповідача відхилив та просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 21.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.11.2002 між Сєвєродонецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" було укладено договір оренди землі №431, державна реєстрація від 20.11.2002 за №431.

Відповідно до абзацу 1 розділу 1 "Предмет договору" договору оренди землі від 03.09.2009 орендодавець на підставі рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради за №1557 від 01.10.2002 та сесії Сєвєродонецької міської ради №404 від 07.11.2002 надає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул.Пивоварова, 15, м.Сєвєродонецьк Луганської області.

В абзаці 2 розділу 1 "Предмет договору" сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2574 га.

Грошова оцінка земельної ділянки становить 162702 грн 54 коп.(абзац 4 розділу 1 "Предмет договору" договору).

Згідно з абзацом 7 розділу 1 "Предмет договору" договору оренди землі на земельній ділянці знаходяться: мийка, прохідна, господарська споруда.

Відповідно до абзацу 1 розділу 2 договору "Мета використання земельної ділянки" земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для: землі транспорту (під 89/100 частки нежитлових будівель: мийка, прохідна, господарська споруда). Орендарю надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання на підставі розробленої та узгодженої, згідно діючого законодавства, проектно-кошторисної документації, та дозволу на будівництво отриманого у виконкомі.

Договір укладається на строк до 20.11.2027 включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди (абзац 1 розділу 2.2 "Термін договору").

Орендна плата за землю вноситься орендарем самостійно в грошовій формі в розмірі 1789 грн 73 коп. на рік. Грошова плата сплачується щомісячно в розмірі: 149 грн 14 коп. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. (абзаци 1, 2 розділу 2.3 договору "Орендна плата").

Абзацом 1 розділу 4 договору "Умови зміни, припинення і розірвання договору" встановлено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

24.03.2003 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору оренди землі №431 від 20.11.2002, державна реєстрація від 20.11.2002 за №431, якою сторони внесли зміни в абз.4 п.2.3 розділу "Плата за землю".

У 2006 році між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору оренди землі, якою сторони внесли зміни в абз.1, 2 п.2.3 "Орендна плата".

17.10.2006 між сторонами була укладена додаткова угода №2/1, якою сторони внесли зміни в абз.1, 2 п.2.3 "Орендна плата".

В березні 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода №3, якою сторони внесли зміни в абз.4 та 5 розділу 1 "Предмет договору" та абз.1, 2 п.2.3 "Орендна плата".

В 2009 році між сторонами була укладена додаткова угода №4 до договору оренди землі, якою сторони внесли зміни в абз.4, 5 розділу 1 "Предмет договору" та абз.1, 2 п.2.3 "Орендна плата".

24.06.2011 між сторонами була укладена додаткова угода, державна реєстрація від 07.07.2011 за №441290004000154, якою сторони внесли зміни в абзац 4 розділу 1 "Предмет договору", абзаци 1 і 2 розділу 2.3 "Орендна плата".

В додатковій угоді зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 за №516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 17.05.2011.

Згідно з п.1 вказаної додаткової угоди абзац 4 розділу 1 "Предмет договору" змінено на "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:04:004:0033 становить: 358661 грн 16 коп.".

Абзаци 1 і 2 розділу 2.3 "Орендна плата" змінено на: "Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.07.2011 по 31.12 2011 - 10759 грн 83 коп. на рік, що складає 3% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 12553 грн 14 коп. на рік, що складає 3,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 14346 грн 45 коп. на рік, що складає 4% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 16139 грн 75 коп. на рік, що складає 4,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 - 17933 грн 06 коп. на рік, що складає 5% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 896 грн 65 коп., з 01.01.2012 по 31.12 2012 - 1046 грн 10 коп., з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 1195 грн 54 коп., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 1344 грн 98 коп., з 01.01.2015 - 1494 грн 42 коп. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п.3 додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.

Предметом розгляду даної справи є питання недійсності правочину - додаткової угоди №441290004000154 від 24.06.2011, державна реєстрація від 07.07.2011 за №441290004000154, до договору оренди землі №431 від 20.11.2002, державна реєстрація від 20.11.2002 за №431.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Абзацами 1-2 пп.2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до абзацу 2 ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч.1 ст.15, ст.21 Закону України "Про оренду землі".

Також за пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.288.1., 288.4. ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.4., пп.288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. ст.288 Податкового кодексу України (в редакції на дату звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду) розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди.

Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

За ч.2 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; ч.1, 2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до положень ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено приписами ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення №431 від 29.03.2011, яке було визнано протиправним та скасовано постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014.

01.04.2014 ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено в силі судове рішення Сєвєродонецького міського суду від Луганської області від 03.08.2012 у адміністративній справі №2а/1227/3807/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011.

Оскільки рішення №431 від 29.03.2011 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

В рішенні Сєвєродонецької міської ради №3980 від 12.06.2014 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка", яке набрало чинності з 01.01.2015, зазначено, що рішення №1212 від 19.01.1998 визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2015, хоча у рішенні №431 від 29.03.2011 зазначалося, що вищевказане рішення №1212 від 19.01.1998 втрачає чинність з 01.07.2011.

Таким чином, самим відповідачем фактично визнано, що рішення ради №431 від 29.03.2011 не мало правових наслідків у вигляді зміни нормативно-грошової оцінки землі та втрати чинності попереднім відповідним рішенням ради №1212 від 19.01.1998.

Відносно доводів відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.2011, що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 про скасування рішення №431 від 29.03.2011).

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Латєст" звернулось до місцевого господарського суду із позовною заявою 27.05.2015, тобто, в межах встановленого ст.257 Цивільного Кодексу України трирічного строку позовної давності.

Необґрунтованими суд вважає і доводи відповідача відносно того, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним в певний проміжок часу - з 01.07.2011 по 01.04.2014, оскільки воно було скасоване як протиправне, а відтак з моменту його прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та відповідно, розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 31.03.2015 у справі №922/4505/14, від 14.04.2015 у справі №922/4130/14, від 13.05.2015 у справі №922/4310/14.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, господарський суд зазначає, що відповідно до приписів ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-195гс15, частиною 3 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення. З огляду на викладене, додаткова вказівка в резолютивній частині рішення про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною на майбутнє є зайвою.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" до Сєвєродонецької міської ради задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №441290004000154 від 24.06.2011, державна реєстрація від 07.07.2011 за №441290004000154, до договору оренди землі №431 від 20.11.2002, державна реєстрація від 20.11.2002 за №431, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" та Сєвєродонецькою міською радою.

3. Стягнути з Сєвєродонецької міської ради, вул.Леніна, 32, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 26204220, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст", вул.Пивоварова, б.15-А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 24183749, судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.07.2015.

Суддя С.В. Смола