Рішення № 47455626, 08.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 8449 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Фаркош Ю.А.

Доповідач - Поливач Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі Боярській І.І.

за участі осіб: представника відповідача КМУ - Грабовської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Кабінету Міністрів України, третя особа: Національний банк України про стягнення грошових коштів за договором банківського рахунку;

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Печерського районного суду м.Києва від 07 травня 2015 року

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 04.10.2013 між нею та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у доларах США, відповідно до умов даного договору банк взяв на себе зобов'язання відкрити поточний рахунок та здійснювати обслуговування поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів. 26.08.2014 відповідно до умов Договору строкового банківського вкладу від 26.05.2014 депозитний вклад в сумі 11 592,24 долари США та відсотки за період з 01.08.2014 року по 26.08.2014 у розмірі 65,69 дол. США були перераховані на відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1. На письмову заяву позивачки від 28.08.2014 ПАТ «Дельта Банк» відмовив у поверненні грошових коштів. Посилаючись на те, що ПАТ «Дельта Банк» взяті на себе згідно умов договору зобов'язання не виконав, як і Держава в особі Кабінету Міністрів України, який взяв на себе зобов'язання та гарантії по вкладам перед вкладниками та клієнтами ПАТ «Дельта Банк», позивачка згідно уточнених вимог просили суд зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» виплатити їй з поточного рахунку одноразовою операцією через касу банку грошові кошти у сумі 11 901,48 доларів США; стягнути відсотки за користування коштами в розмірі 636,94 долари США; три відсотки річних у сумі 186,83 долари США та 3% від суми заборгованості за кожний день прострочення в сумі 68 195,48 долари США; визнати Кабінет Міністрів України солідарним боржником.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 07.05.2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірну оцінку доказів зібраних по справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає про те, що ОСОБА_3 заявами від 26.08.2014 року та від 28.08.2014 року просила банк повернути її кошти. Тобто, заява про повернення коштів була подана ОСОБА_3 банку до введення тимчасової адміністрації (до 03.03.2015 року), а тому посилання банку на введення мораторію є безпідставною. Крім того, апелянт послався на безпідставне незастосування судом вимог ст. 625 ЦК України, оскільки є доведеним прострочення банком виконання грошового зобов'язання, щодо повернення коштів позивачці.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача КМУ - Грабовська А.О. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення.

Позивач ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4, представники ПАТ «Дельта Банк» та Національного банку України в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні розписки.

Колегія суддів розцінила причини неявки зазначених осіб в судове засідання як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази порушення відповідачами її прав.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, 04.10.2013 між позивачкою та ПАТ «Дельт Банк» було укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку НОМЕР_2 в доларах США, відповідно до умов даного договору Банк взяв на себе зобов'язання відкрити поточний рахунок та здійснювати обслуговування поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів.

26.08.2014 року відповідно до умов Договору строкового банківського вкладу від 26.05.2014 депозитний вклад позивачки у розмірі 11 592,24 дол. США та відсотки у розмірі 65,69 дол. США було перераховано на відкритий поточний рахунок позивачки № НОМЕР_1.

28 серпня 2014 року ОСОБА_3 особисто звернулась до ПАТ «Дельта Банк» із письмовою заявою про видачу готівкою через касу Банку всієї суми вкладу разом з відсотками у розмірі 11 901,48 дол. США, які знаходяться на їїпоточномурахунку № НОМЕР_1 (а.с. 7), але кошти їй видано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 та ч. 1 ст. 1067 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

У силу ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим суд першої інстанції не взяв до уваги звернення позивача про видачу коштів зі свого поточного рахунку НОМЕР_2 до ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви позивача «про видачу коштів» від 28.08.2014 року з відміткою (штамп та підпис працівника) ПАТ «Дельта Банк» про отримання.

Отже позивач своєчасно повідомила банк про намір отримати кошти в повному обсязі (суму вкладу разом з відсотками, які знаходяться на поточному рахунку) у зв'язку із закінченням терміну розміщення депозитного вкладу, однак кошти позивачеві виплачені не були.

Звернення позивача до банку з заявою про видачу коштів було здійснено до прийняття постанови Правлінням Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних», та прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Як вбачається зі справи тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта банк» введено 03.03.2015 року, проте із заявою про видачу коштів позивач звернулась 28.08.2014 року, тобто до введення тимчасової адміністрації. У відповідності до договору банківського рахунку НОМЕР_2 ПАТ «Дельта банк» мав видати кошти до введення мораторію. А тому посилання банку на Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є необґрунтованим.

У порушення договору банківського рахунку НОМЕР_2 ПАТ «Дельта банк» не повернув кошти Позивачу у встановлений законом термін, чим порушив право позивача на отримання власних коштів.

У зв'язку з тим, що ПАТ «Дельта Банк» проти волі позивачки продовжує користування її коштами, що були перераховані з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача НОМЕР_2, що підтверджується банківською випискою по рахунку №339122-2014/0902 від 03.10.2014 року (наявна в матеріалах справи), то до такого користування мають застосовуватись положення депозитного Договору. Депозитна ставка по договору №20003007321096 від 26.05.2014 року «8 років разом on - line» становить 10,5% річних.

Відповідно до п.5 ст. 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином, з ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача підлягають стягненню відсотки за період з 24 серпня 2014 року по 02 березня 2015 року в розмірі 636,94 дол. США.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання Кабінету Міністрів України солідарним боржником, то вона не підлягала задоволенню і суд ухвалив вірне рішення, в цій частині виходячи з наступного.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що спір виник внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» на підставі відповідних договорів, в яких Уряд не є стороною.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).

Разом з тим, статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Враховуючи зазначені положення законодавства України, суд вважає, що на Кабінет Міністрів України не покладено виконання зобов'язань щодо договорів банківських рахунків, стороною яких не є Уряд.

Водночас посилання позивача на статтю 541 ЦК України є безпідставним, оскільки солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом. Обставини зазначені у цій статті відсутні, а відтак вона не може бути застосована до Кабінету Міністрів України у вказаній справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частинами 2-4 статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 5 статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Національний банк України здійснює регулювання та

банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки його діяльності.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Частинами 2-4 статті 4 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень (стаття 51 Закону України «Про Національний банк України»).

Відповідно до статті 38 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України взаємодіє з Національним банком України, іншими державними органами з питань, що належать до його компетенції.

Однак до компетенції Кабінету Міністрів України не віднесено повноважень щодо здійснення контролю за діяльністю Національного банку України та вжиття ним відповідних заходів впливу для захисту законних прав та інтересів громадян і інших осіб.

Таким чином, у Кабінету Міністрів України відсутній обов'язок нести солідарну відповідальність, оскільки вона не передбачена ані Законом, ані укладеними між позивачем та Банком договорами.

Отже ОСОБА_3, у межах заявлених до держави в особі Кабінету Міністрів України вимог звернулася з позовом до неналежного відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта-Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

Частиною 5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку. За таких обставин, суд стягує з ПАТ «Дельта-Банк» грошові кошти позивачки, які находяться на її поточному рахунку у розмірі 11 901,48 дол. США та проценти за користування грошовими коштами з 24.08.2014 року по 02.03.2015 року у розмірі 636, 94 дол. США, оскільки саме в доларах США нараховуються проценти за користування грошовими коштами і саме долари США знаходяться на поточному рахунку позивача. Інша частина позовних вимог пред'явлених до банка не підлягає задоволенню, а тому суд першої інстанції ухвалив вірне рішення, в даній частині позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, в частині відмови ОСОБА_3 у позові до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення 11 901, 48 дол. США, які знаходяться на поточному рахунку позивачки і процентів за користування грошовими коштами у розмірі 636,94 грн. та ухвалює, в цій частині, нове рішення про стягнення з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 12548,42 доларів США (11 901,48+ 639,94 = 12 548,40 дол.США). В іншій частині рішення Печерського районного суду м.Києва від 07 травня 2015 року підлягає залишенню без змін.

Висновки колегії суддів відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд стягує з ПАТ «Дельта Банк» на користь на користь держави судовий збір у розмірі 2 723 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2015 року, в частині відмови ОСОБА_3 у позові до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення 11 901, 48 дол. США, які знаходяться на поточному рахунку і процентів за користування грошовими коштами у розмірі 636,94 дол. США. скасувати та ухвалити, в цій частині, нове рішення наступного змісту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 12 548,42 доларів США та на користь держави судовий збір у розмірі 2 723 грн.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м.Києва від 07 травня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: