Ухвала суду № 47455619, 09.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8468/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2015 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.,

при секретарі Гречка Т.В.

за участю: позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись до суду з зазначеним вище позовом вказувала на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який хоча і досяг повноліття, однак продовжив своє навчання у Київському університеті туризму, економіки і права, про що укладено договір № 185 ГГд від 29.08.2014 року. А відтак потребує матеріальної допомоги, оскільки самостійних доходів не має. Тому просила суд стягнути з відповідача

аліменти на утримання сина ОСОБА_6 від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення сином двадцяти трьох років у розмірі не менше 30 % від усіх видів доходу відповідача. А також вважала що до стягнення підлягають також понесені нею додаткові витрати на утримання сина в сумі 2 825 гривень, що становлять половину витрат які були сплачені нею відповідно до рахунку -фактури 16 липня 2014 року на оплату за навчання сина.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року позовні вимоги позивача було задоволено частково.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення було задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається у Київському університеті туризму, економіки і права, у розмірі по 203 (двісті три) гривни щомісячно, починаючи з 13.10.2014 року по 30.06.2018 року. У решті заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, де ставила питання щодо скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового по суті позовних вимог.

Апелянт та третя особа у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу

Відповідач та його представник не визнали скаргу, заперечували проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися. Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції постановляючи рішення, виходив з того, що згідно положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено з 1 січня 2015 року прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1218 гривень на місяць, а відтак враховуючи, що на час розгляду справи у суді відповідач не працевлаштований, має зобов'язання за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.12.2014 року по сплаті на користь позивача неустойки за несплату аліментів у розмірі 31 924, 08 гривень та беручи до уваги вимоги ст. 199 Сімейного кодексу України, суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частки прожиткового мінімуму на працездатну особу, а саме по 203 гривні щомісячно, починаючи з 13.10.2014 року.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції досліджувався майновий стан відповідача у зв'язку з чим було взято до уваги довідку Дніпровського центру зайнятості про перебування відповідача на обліку у центрі починаючи з 09.12.2014 року та отриманням в січні 2015 року відповідних грошових коштів по безробіттю в розмірі 544 гривни, у лютому 2015 року - 543, 99 гривень.

Правомірним є посилання суду першої інстанції також на те, що відповідач має невиконане зобов'язання по сплаті заборгованості по аліментам в розмірі 31924, 08 гривень, як на підтвердження його майнового стану на час розгляду справи.

Враховуючи те, що подана до суду апеляційна скарга не містить у собі доказів на підтвердження того, що відповідач по справі за своїм майновим станом має можливість сплачувати аліменти в розмірі який визначила позивач - 1218 гривень щомісячно, колегія суддів вважає, що підстав для скасування судового рішення у відповідності до доводів апеляційної скарги нема.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: