Ухвала суду № 47454385, 25.06.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1230/15-ц Номер провадження 22-ц/775/123/2015

Єдиний унікальний номер: 235/1230/15-ц

Номер провадження: 22ц/775/123/2015

Категорія 26 Головуючий у 1 інстанції Воробйова С.О.

Доповідач Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Кішкіної І.В., Новосядлої В.М.,

при секретарі Верховській Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління» «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління» «Покровське», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

12 травня 2015 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління» «Покровське», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди задоволені частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління» «Покровське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 45 000 гривень.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду відповідач надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, але зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки прийняте рішення судом не відповідає нормам діючого законодавства.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Але, суд першої інстанції ухвалюючи рішення невірно встановив розмір відшкодування моральної шкоди, не врахувавши наступне: у позивача не погіршилося його матеріальне становище, оскільки він отримує страхові виплати від третьої особи та отримав одноразову допомогу; позивачем не надано жодного медичного документу, який підтверджував факт наявності у нього моральних страждань. Розмір моральної шкоди стягнутий з відповідача не відповідає дійсності, оскільки обставини або докази, які б підтверджували виключність даного випадку в судовому засіданні не наведено.

В судове засідання сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать телефонограми у матеріалах справи, які зареєстровані у журналі телефонограм №1 за №60-62 (а.с.93-95).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи з 2005 року на підприємстві вугільної промисловості у шкідливих умовах під час виконання трудових обовязків отримав трудове каліцтво, факт роботи підтверджується записом у трудовій книжки (а.с.7).

Згідно висновку МСЕК від 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 первинно встановлено 80% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву від 12 серпня 2014 року, визнаний інвалідом другої групи (а.с.9).

Враховуючи, що ушкодженням здоров'я, позивачу завдано моральну шкоду, оскільки трудове каліцтво призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, суд з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, визначив розмір такої шкоди у сумі 45 000 гривень.

Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого він отримав трудове каліцтво, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнає фізичні і моральні страждання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в звязку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання або трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам по справі, врахував характер, глибину та тривалість моральних страждань позивача, у якого встановлено 80 % втрати професійної працездатності, ступінь погіршення його життєвих звязків, що впливає на його психологічний стан та потребує додаткових зусиль для організації свого життя, а також врахував вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність необхідності встановлення факту заподіяння моральної шкоди висновком МСЕК.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Довід апеляційної скарги проте, що позивачем недоведений факт спричинення моральної шкоди, оскільки не надано жодного медичного документу, є безпідставним з наступних підстав.

Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоровя потерпілого погіршено. Обовязкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадках відсутності вищевказаних доказів.

Довід апеляційної скарги, що розмір моральної шкоди стягнутий з відповідача не відповідає дійсності, оскільки обставини або докази, які б підтверджували виключність даного випадку в судовому засіданні не наведено, є необґрунтованим з наступних підстав.

23 грудня 2014 року публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління» «Покровське» був складений акт спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, що стався 12 серпня 2014 року (Форма Н-5).

Зі змісту акту вбачається, що комісія із спеціального розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що відповідно до п.15 «Порядку проведення розслідування» та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 30 листопада 2011 року, даний груповий нещасний випадок визнано повязаним з виробництвом.

Внаслідок нещасного випадку кількість постраждалих складає двадцять два працівника без смертельного наслідку, які отримали тяжкі тілесні ушкодження згідно медичних висновків про характер та важкість травм.

Позивач ОСОБА_1 також постраждав внаслідок нещасного випадку та згідно медичних висновків у нього встановлено: гостре отруєння продуктами горіння легкого - середнього ступеня тяжкості. Стан після перенесеного гострого отруєння продуктами горіння внаслідок спалаху метано повітряної суміші легкого середнього ступеня тяжкості, токсикоз гіпоксична енцефалопатія з розсіяною неврологічною симптоматикою, вестибулопатією, вегето судинною дистонією за змішаним типом, антено невротичний синдром; опік дихальних шляхів з виходом у гострий бронхіт, легенева недостатність першого другого ступеня. Захворювання повязане з нещасним випадком на виробництві.

Опік полумям спалаху другого третього ступеня обличчя, голови, шиї, тулубу, обох верхніх і ніжних кінцівок 62 % площі тіла у вигляді після опікових гіпертрофічних та нормотрофічних рубців обличчя, тулубу, рук, ніг, вушної раковини, після опікова деформація її; згинальне розгинальні контрактури лівого передпліччя другого ступеня, розгинальна контрактура лівої кисті, пальців лівої кисті. Тяжкий опіковий шок.

Виходячи з наведеного, а також приймаючи до уваги отриманні тілесні ушкодження позивачем, характер та важкість травм, а також тривалість реабілітаційного періоду, довід апеляційної скарги, що розмір моральної шкоди стягнутий з відповідача не відповідає дійсності, не знайшов свого підтвердження.

Крім цього, відповідач надсилаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не надав жодного нового доказу щодо спростування висновків суду про розмір моральної шкоди, а за таких обставин у апеляційному суду немає правових підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції.

Що стосується доводу апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення невірно встановив розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки у позивача не погіршилося його матеріальне становище, він отримує страхові виплати від третьої особи та отримав одноразову допомогу, він є неспроможним з наступних підстав.

Правовідносини між роботодавцем та потерпілим регулюються нормами трудового законодавства, а виплата щомісячного страхового відшкодування та отримання одноразової допомоги у звязку із ушкодженням здоровя під час виконання трудових обовязків є правовідносинами між потерпілим і відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які регулюються спеціальним Законом України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності .

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління» «Покровське» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: