Ухвала суду № 47453667, 20.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 р.Справа № 818/6/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. по справі № 818/6/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбомаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбомаш" (далі - ТОВ «Турбомаш», позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01 грудня 2014 року № 0000752202, № 0003862204, № 0003872204, № 0060151705/62892, № 0060161705/62888.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. по даній справі адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправомірність оскаржуваної постанови внаслідок надання неналежної оцінки доказам у справі, вважає її незаконною та необґрунтованою. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач постанову суду першої інстанції вважає такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить її залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 20.07.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

В ході судового розгляду встановлено, що за наслідками проведеної фахівцями відповідача планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Турбомаш» було складено акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Турбомаш», код за ЄДРПОУ 30452280, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.» № 4481/2204/30452280/56 від 12 листопада 2014 року.

У мотивувальній частині вказаного акту перевірки працівниками податкового органу зазначено про відсутність на підприємстві позивача документів, що стосуються його фінансово - господарської діяльності за перевіряємий період.

Відповідно до висновку акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" з наступними змінами та доповненнями; п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010р. № 2755 із змінами та доповненнями; п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-Х1У із послідуючими змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3564917 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 1678917 грн., п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповненнями у частині не оприбуткування по касі готівки в сумі 1234011,00 грн.

На підставі висновку акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року № 0000752202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3962555 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки; № 0003862204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1283918 грн., із них за основним платежем - 1027134 грн. і 256784 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0003872204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2731159 грн., із них за основним платежем - 2275490 грн. і 455669 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0060151705/62892 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 877704,25 грн. за штрафними санкціями; № 0060161705/62888 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску в загальній сумі 177419,61 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток, з податку на доходи фізичних осіб, про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску та про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ в м. Сумах 16.04.2013 року згідно з наказом № 783 та направлень за №№ 994, 992, 993, 991, 990 було розпочато планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Турбомаш". Підприємство під час проведення перевірки звернулось до ДПІ в м. Сумах (листи № 294 та № 299) з проханням перенести перевірку та надати час для відновлення документів відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України, надавши при цьому "Акт про пошкодження документів фінансово-господарської діяльності від 08.04.2013 року".

23.10.2014 року, як зазначається у вступній частині акту перевірки (т. 1 а.с. 7-50), перевірку було поновлено, ДПІ у м.Сумах були виписані направлення на перевірку №№ 2132, 2133, 2134.

За результатами перевірки відповідачем 12 листопада 2014 року було складено акт № 4481/2204/30452280/56 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Турбомаш», код за ЄДРПОУ 30452280, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.».

В акті перевірки зазначено, що на підприємстві відсутні документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2010 року 31.12.2012 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв відповідача листом (вих. №768 від 23.10.2014 року) про те, що всі бухгалтерські та аналітичні документи передані до прокуратури Сумської області для долучення до кримінального провадження.

Так, відповідно до копії витягу з кримінального провадження (т. 5 а. с. 104 - 105), внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220044004142 від 08.06.2013 року, за заявою ТОВ «Турбомаш», було розпочато кримінальне провадження відносно колишнього головного бухгалтера ТОВ «Турбомаш» ОСОБА_1, за статтею 191 частиною 5 КК України.

На запит слідчого Прокуратури Сумської області, № 06/3-780 вих-13 від 08.07.2013 року, документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2010 року 31.12.2012 року були передані позивачем згідно з листом № 555 від 12.07.2013 року "Про передачу документів".

Щодо збільшення підприємству позивача сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 027 134 грн. і штрафних санкцій - 256 784 грн., та з податку на прибуток на 2 275 490 грн., штрафних санкцій в сумі 455 669 грн., колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 зазначеного закону закріплено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Пунктом 7.4. ст. 7 вказаного Закону визначено оподаткування операцій з пов'язаними особами. З метою оподаткування: п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу; п.п.7.4.2., витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання; п.п.7.4.3. положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Статтею 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено склад витрат та порядок їх визнання.

Згідно з п. 138.1. цієї норми витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.10. передбачено, що до складу інших витрат включаються: п.п.138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, на час спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 185.1. ст. 185 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.4. ст. 201 ПК України закріплено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Реальність господарських операцій ТОВ "Турбомаш" з поставки товарів та надання послуг його контрагентами підтверджується копіями наданих до матеріалів справи податкових накладних (т. 1 а. с. 98 - 241, Т. 2 а. с. 24 - 251, Т. 3 а. с. 1 - 250, т. 4 а. с. 2 - 177), в яких зазначені всі необхідні реквізити та вказані в ціні товару суми податку на додану вартість. Також платником податків надано копії реєстрів отриманих податкових накладних.

Окрім того, до суду представником позивача та слідчим СВ СМВ УМВС України в Сумській області були надані копії: журнал - ордеру по рахунках № 10, № 131, № 132, № 201, № 311, № 3112, № 3122, № 337, № 631 за 2010-2012 роки (т.5 а.с. 37-66, 152-250), оборотний баланс за 2010-2012 роки (т.5 а. с. 67-75), податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (т.5 а. с. 76-86).

Оплата товару та матеріальних цінностей ТОВ "Турбомаш" була здійснена контрагентам в повному обсязі шляхом проведення безготівкових розрахунків, що підтверджується виписками по рахунку ТОВ "Турбомаш" № 26000000069628 в ПАТ "Укрсоцбанк" (Т. 4 а.с. 218 - 250, Т. 5 а. с. 1 - 28), копіями платіжних доручень (т. 6 а.с. 1-10).

Виконання робіт (послуг), отримання товарів підтверджується копіями актів прийому - передачі виконаних робіт, рахунком - фактурою, рахунками, прибутковими і видатковими накладними, рахунками, актами виконаних робіт, товаро - транспортними накладними (т. 6 а.с. 11-250, т. 7 а.с. 1-250, т. 8 а.с. 1-250, т. 9 а.с. 1-78).

З копії листа № 792 від 05.11.2014 р. (т.1, а.с. 76) слідує, що ТОВ "Турбомаш" направляв до ДПІ в м. Сумах податкові накладні, які були взяті для складання декларації по ПДВ за періоди: січень - грудень 2010 р., січень - грудень 2011 р., січень - грудень 2011 року; січень - грудень 2012 р.

Окрім того, копії податкових накладних за вказаний період, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, копії зведених документів бухгалтерського обліку за 2010-2012р.р. по рахунках 10, 131, 201, 312, 3112, 3122, 311, 377, 631 надавалися підприємством до відповідача разом з запереченнями на акт перевірки.

Однак вказані документи не були прийняті до уваги податковим органом, оскільки, на думку перевіряючих, останні не можуть бути враховані окремо без даних бухгалтерського обліку.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що з матеріалів справи вбачається, що при передачі позивачем документів до прокуратури Сумської області кожна папка була підписана, зазначено, які саме документи в ній знаходяться та за який період (наприклад, «Авансові звіти» за 1-й квартал 2011 року, кількість аркушів - 240, «Прибуткові накладні» за 2-й квартал 2012року на 320 аркушах, «Акти виконаних робіт» тощо), що підтверджується копією листа № 555 від 12.07.2013 року.

Тому позиція відповідача щодо відсутності у позивача документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, є необґрунтованою.

Зведені документи бухгалтерського обліку були надані і під час перевірки, і додані до заперечення на акт перевірки. Прибуткові накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти, відомості нарахування заробітної плати за період, що перевірявся, знаходились у приміщенні прокуратури.

З аналізу даних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Відповідно до приписів п. 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З огляду на вищевикладене, висновки контролюючого органу щодо збільшення підприємству сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 027 134 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 256784 грн., та з податку на прибуток за період, що перевірявся, на 2 275 490 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 455 669 грн., є безпідставними.

Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску в загальній сумі 177419,61 грн., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.81 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013р. № 406-VII, із змінами та доповненнями, на Міністерство доходів і зборів було покладено адміністрування єдиного соціального внеску.

Таким чином, проведення перевірки єдиного соціального внеску виходило за межі повноважень відповідача і не могло бути зазначеним в плані перевірки ТОВ «Турбомаш» у 2013 році (за перевіряємий період з 2011р. по 31.12.2012р.).

Виходячи з вищенаведеного, на перевірку єдиного соціального внеску не може розповсюджуватись приписи п.50.2 ст.52 ПК України, відповідно до яких платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Фактично, як свідчать надані до матеріалів справи документи, підприємством самостійно, під час відновлення бухгалтерського обліку, було встановлено суми недоплати по єдиному соціальному внеску та подано уточнену звітність до моменту перевірки. Так, як зазначено на стор. 4 Акту комісії по проведенню аналізу ведення бухгалтерії та податкового обліку ТОВ «Турбомаш» від 06.11.2013р. (т. 5 а. с. 31 - 35) по внескам до пенсійного фонду перераховано до бюджету самостійно в рахунок відшкодування суми недоплати по внескам до Пенсійного фонду 494235,21 грн., відповідно до платіжних доручень № № 420, 419, 421 від 11.06.2013 року та № 431 від 14.06.3013 року, та 04.06.2013 року подано до Пенсійного фонду звіт за травень 2013 за №47057, у якому в розділі 6 зазначено донараховані суми.

На момент подачі уточнення в звітності адміністрування єдиного соціального внеску проводило управління Пенсійного України. Однак, факту самостійного донарахування та перерахування уточнених сум єдиного соціального внеску не знайшло свого відображення в Акті перевірки.

Таким чином, ТОВ «Турбомаш» діяло відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, відповідно до якої, у разi виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внескiв платники єдиного внеску зобов'язані самостiйно обчислити цi внески i сплатити їх з нарахуванням пенi в порядку i розмiрах, визначених цiєю статтею.

Виходячи з вищенаведеного, ДПІ у м.Сумах фактично провела повторне донарахування єдиного соціального внеску за перевіряємий період, так як він вже був нарахований по особовому рахунку ТОВ «Турбомаш», а тому застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску в загальній сумі 177419,61 грн. є безпідставним.

Щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 168 ПК України визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п. 168.1. цієї статті оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1. ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп. 168.1.4 п. 168.1. ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід надасться у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента (з виручки від реалізації), ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 168.1.5 п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надасться) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п. 33.1 ст. 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

У п. 33.3 ст.33 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Турбомаш» самостійно провело донарахування податку на доходи фізичних осіб і 17.05.2013 року подало до ДПІ у м.Сумах уточнений звіт 1-дф та до перевірки вже перерахувало кошти до бюджету самостійно, відповідно до платіжного доручення № 403 на суму 146857,53 грн. та 23.07.3013 року, згідно з платіжним дорученням № 661 на суму 15572,87 грн., про що в акті перевірки не зазначено.

На сторінці 28-29 Акту перевірки у таблиці №2 «Наслідки перевірки повноти та своєчасності сплати податку з найманих працівників» вказано бухгалтерські проводки, зокрема Кт та Дт (641) рахунку, і на залишок на кінець періоду проведено донарахування податку по акту на суму 151141,76 грн., при цьому податковий інспектор не визначив різницю по раніше нарахованому та сплаченому податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб (т. 1 а.с. 55), різниця донарахованого фонду оплати праці склала 969303,69 грн. і з цієї суми донараховано різницю податку на доходи фізичних осіб - 134424,40 грн. Розрахунок штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб до акту перевірки складений невірно. Так, при визначенні суми недоплати податку податковий інспектор зазначив суму фонду оплати праці і нарахував штрафні санкції в сумі 877194,25 грн. не на ПДФО, а на фонд оплати праці по підприємству в цілому.

Враховуючи викладене, податок на доходи фізичних осіб донараховано та перераховано до бюджету позивачем самостійно і в повному обсязі. ДПІ у м.Сумах прийняла у підприємства уточнену звітність 17.05.2013р. (дана звітність є дійсною) заздалегідь до поновлення перевірки та провела по особовому рахунку. Таким чином, податок на доходи фізичних осіб не може бути нараховано податковою повторно.

Отже, донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 151141,76грн., та штрафних санкцій в сумі 877194,25 грн., проведено відповідачем неправомірно.

Щодо встановлених органом податкової служби порушень в частині не оприбуткування готівкових коштів та застосування штрафних санкцій, колегія суддів зауважує на таке.

Під час перевірки підприємства позивача відповідачем було встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Турбомаш» вимог пунктів 2.6, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, за які передбачена відповідальність згідно з Указом Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Вказане Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Пунктами 2.6 та 4.2 Положення встановлений порядок оприбуткування готівки в касах підприємств.

Абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії витягу з кримінального провадження (т. 5 а. с. 104 - 105) 08.06.2013 р. до ЄРДР за заявою ТОВ "Турбомаш" було розпочато кримінальне провадження за статтею 191 частиною 5 КК України по факту привласнення колишнім головним бухгалтером ТОВ "Турбомаш" коштів, що направлялись на оплату податків та внесків до ПФУ, внесення неправдивих відомостей до звітності щодо нарахування заробітної плати працівникам, яка подавалась до УПФУ та ДПІ в м. Сумах. Позивач стверджував, що головний бухгалтер діяла з особистих корисливих спонукань та свої дії всіляко прикривала не можливістю доступу до документів первинного бухгалтерського обліку та звітності, аналітичних та узагальнюючих документів ТОВ "Турбомаш".

Для підтвердження цього факту підприємство позивача надало первинні бухгалтерські документи до правоохоронних органів. Як свідчить акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Турбомаш», код за ЄДРПОУ 30452280, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.» № 4481/2204/30452280/56 від 12 листопада 2014 року, перевірку було проведено за юридичною адресою позивача: м. Суми, вул. Г.Кондрат'єва, 98а.

Відповідно до вимог п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

В акті перевірки (т.1 а.с.8) перевіряючими податкового органу зазначено, що відповідно до листа від 02.07.2014р. Прокуратура Сумської області надала дозвіл на ознайомлення у приміщенні слідчого відділу з документами ТОВ «Турбомаш».

Однак, із акту перевірки не вбачається ознайомлення фахівців податкового органу у слідчому відділі прокуратури з документами позивача.

Навпаки, в акті перевіряючими зауважено про те, що з'ясувати, де насправді знаходяться та які документи було передано до слідчих органів неможливо, документи до прокуратури Сумської області було передано не впорядковані, не пронумеровані, не прошнуровані і не складені у хронологічному порядку. Вони були передані у вигляді папок з документами, де вказано лише їхня кількість, при цьому не зазначено конкретні назви кожного документу, номер та дати виписки.

Проте, з наданих до матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до листа № 555 від 12.07.2013 р. передав Слідчому в ОВС СВСУ Прокуратури Сумської області Алексєєву М.О. документи бухгалтерського обліку ТОВ «Турбомаш» за період 2010 - 2012рр., де зазначено які саме документи надано, за який період, кількість аркушів. Наприклад, папка нарахування заробітної плати за 2010рік - 30 арк.; папка виплати зарплати (каса) 2010р. - 144 арк., папка виплати заробітної плати (банк, картки) 2010-2012рр. - 62 арк., тощо (т.4 а.с. 198).

Таким чином, з акту перевірки вбачається, що перевірку фактично проведено на підприємстві позивача, без урахування всіх документів, наданих позивачем до прокуратури. Отже, відповідачем не доведено відсутність у позивача належних документів.

З огляду на викладене, не можна на даний час стверджувати, що підприємством не проводилось оприбуткування в касі готівкових коштів. Навпаки, фактичними доказами того, що оприбуткування відбувалось, є отримання працівниками підприємства грошових коштів в підзвіт, отримання працівниками заробітної плати по розрахунковим відомостям та інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вірно дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. по справі № 818/6/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2015 р.