Ухвала суду № 47453439, 16.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 рокусправа № П/811/3962/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року в адміністративній справі № 811/3962/14 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и в :

12 листопада 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним (недійним) з моменту винесення та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №00004091710 від 04.09.2014 року, прийняте Маловисківською ОДПІ Новоархангельського відділення управління Міндоходів у Кіровоградській області яким збільшено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на суму 530065.00 грн., та донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 13266. 25 грн.,

- визнати протиправними (недійними) з моменту винесення та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0006341700 від 27.10.2014 року, прийняте Маловисківською ОДПІ Новоархангельського відділення управління Міндоходів у Кіровоградській області яким збільшено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 38055.33 грн. та донараховано суму штрафної санкції в розмірі 9513.83 грн.,

- визнати протиправним (недійним) з моменту винесення та скасувати в повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006321700 від 24.10.2014 року, прийняту Маловисківською ОДПІ Новоархангельського відділення управління Міндоходів у Кіровоградській області про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі - 18400.71 грн.,

- визнати протиправним (недійним) з моменту винесення та скасувати в повному обсязі рішення №506/784 від 27.10.2014 року, прийняте Маловисківською ОДПІ Новоархангельського відділення управління Міндоходів у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1840.07 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, заниження ПДВ та заниження єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) є незаконними та підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00004091710 від 04.09.2014 року Маловисківської ОДПІ Новоархангельського відділення управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким збільшено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на суму 530065.00 грн., та донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 13266. 25 грн.,

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0006341700 від 27.10.2014 року Маловисківської ОДПІ Новоархангельського відділення управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким збільшено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 38055.33 грн. та донараховано суму штрафної санкції в розмірі 9513.83 грн.,

- визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006321700 від 24.10.2014 року Маловисківської ОДПІ Новоархангельського відділення управління Міндоходів у Кіровоградській області про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі - 18400.71 грн.,

- визнано та скасовано рішення №506/784 від 27.10.2014 року Маловисківської ОДПІ Новоархангельського відділення управління Міндоходів у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1840.07 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Маловисківська ОДПІ в Новоархангелькому районі управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального права та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податковий орган при винесенні оскаржуваних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством, так вказані рішення були прийняті у відповідності до висновків акту перевірки позивача, якою встановлено відсутність реального характеру настання наслідків господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Агротранспром», у зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_1 завищив валові витрати та занизив суму чистого оподаткового доходу, податку на додану вартість, на суму податків, що враховуються в ціні поставлених на його адресу ТОВ «Агротранспром» паливно-мастильних матеріалів.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 04 серпня 2014 року по 15 серпня 2014 року, посадовими особами Маловисківської ОДПІ Міндоходів у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податкові та зборів з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якого складено акт перевірки №54/1710/218004293 від 18.08.2014 року.

Перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення:

1. абзац а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, не проведення нарахування, утримання та сплати/перерахування до бюджету ПДФО у розмірі 684.68 грн., у тому числі: 3-й квартал 2011 року - 380.24 грн., 3-й квартал 2012 року - 152.22 грн., 3-й квартал 2013 року - 152.22 грн..

2. абзац б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, не відображення в податкових розрахунках форми 1-ДФ доходу від надання нерухомого майна в оренду (106 ознака) фізичній особі в сумі 4564.50 грн (в т.ч. 3-й квартал 2011 року - 2534.92 грн., 3-й квартал 2012 року - 1014.79 грн., 3-й квартал 2013 року - 1014.79 грн) та донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 684.68 грн., у тому чсилі 3-й квартал 2011 року - 380.24 грн., 3-й квартал 2012 року - 152.22 грн., 3-й квартал 2013 року - 152.22 грн..

3. порушено п. 177.2 та п. 177. 4 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, завищено валові витрати в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 44229. 33 грн. за 2012 рік.

4. порушено п. 2 абз. 1 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», заниження суми на яку нараховується єдиний внесок за 2012 рік на 265321.15 грн., в результаті чого занижено єдиний внесок з самостійно визначеної суми у розмірі 34.7 % - за 2012 рік на суму 92066.44 грн.

5. порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №275-УІ зі змінами та доповненнями, донараховано ПДВ в сумі - 53064.23 грн. за 2012 рік.

На підставі висновків акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження позивачем результатів перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №00004091710 від 04.09.2014 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 66331.25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 53065 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13266.25 грн.

- податкове повідомлення - рішення №0006341700 від 27.10.2014 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування всього на суму 47569.16 грн., в тому числі за основним платежем на суму 38055.33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9513.83 грн..

- вимогу від 24.10.2014 року №Ф-0006321700 про сплату ФОП ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18400.71 грн.,

- рішення №506/784 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.10.2014 року про нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 1840.07 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №00004091710 від 04.09.2014 року, №0006341700 від 27.10.2014 року, вимоги від 24.10.2014 року №Ф-0006321700 та рішення №506/784 від 27.10.2014 року, прийнятих у відношенні позивача, є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є незаконними та необґрунтованими, прийнятими в порушення вимог чинного законодавства без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до п. 177.2.ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В свою чергу, згідно приписів п. 177. 4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на формування податку на прибуток фізичних осіб та податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) під час провадження своєї господарської діяльності. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Агротранспром» було укладено договір поставки нафтопродуктів №55, у відповідності до якого ТОВ «Агротранспром» (продавець) зобов'язується поставити у власність ФОП ОСОБА_1 (покупеця), а покупець прийняти та оплатити товар (нафтопродукти) у відповідності з вимогами Договору та додатків до нього.

У відповідності до п.2.1 Договору, якість товару має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТУ, що діють на територіаторії України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу - виробника товару - ЗАО «Укртатнафта».

Згідно із п. 3.1 Договору, товар поставляється покупцю партіями на підставі обумовленої заявки на умовах: СРТ (залізнична станція) DDU (місце призначення ), EXW - естакада наливу ЗАО «УКРТАТНАФТА».

На виконання умов зазначеного договору позивачу було поставлено товар - нафтопродукти, що підтверджується накладними, за наслідками поставки товару на адресу ФОП ОСОБА_1 було виписано податкові накладні від ТОВ «Агропромтранс», а також рахунки - фактури із зазначенням назви, кількості та ціни товару з урахуванням ПДВ.

Також, постачальником було надано ФОП ОСОБА_1 сертифікати якості на поставлений товару, як це визначено сторонами у договорі поставки (а.с.104-108).

Факт поставки товару також підтверджується Журналом обліку нафтопродуктів, що надійшли на АЗС ФОП ОСОБА_1, в якому зареєстровано поставки нафтопродуктів на адресу позивача із посилання ТТН та дату надходження товару.

На підтвердження транспортування товару до місця розташування складу позивача підтверджено наданими до матеріалів справи таверно - транспортними накладними, відповідно до яких автопідприємством є ПП «Еліт Фешен Клаб», замовником послуг - платником є ТОВ «Агротранспром», а вантажоодержувачем товару є ФОП ОСОБА_1 , місце призначення вантажу пгт. Новоархангельськ.

Позивачем також на підтвердження факту транспортування товару на місце розташування АЗС позивача, надано договір купівлі - продажу автозаправочної станції, відповідно до якого позивач 13.07.2013 року придбав у власність автозаправочну станцію в пгт, Новоархангельськ, до якої і було здійснено поставку нафтопродуктів. (а.с. 112).

Оплату за поставлений товар було здійснено позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника про що свідчить виписка по банківському рахунку ФОП ОСОБА_1 в АТ «Райффазен Банк Аваль» (а.с.110).

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом наслідком яких є поставка товару.

В свою чергу, податковий орган за наслідками проведеної перевірки не визнає правомірності формування позивачем податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, повноти сплати ЄСВ з огляду те, що за результати перевірки ТОВ «Агротранспром», оформленої актом №172/2200/37624452 від 26.11.2013 року, з'ясовано що операції з придбання товару ТОВ «Агротранспром» у ТОВ «Мегаллангруп» по ланцюгу постачання не мали реального товарного характеру, товар не транспортувався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання товару та продажу товару, наміру одержання економічного ефекту від господарської діяльності. Відтак, на думку податкового органу, постачання товару за ланцюгом постачання ТОВ «Мегаллагруп» - ТОВ «Агротранспром» - ФОП ОСОБА_1 не відбувалось.

Суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими вказані доводи податкового органу з огляду на те, що податкові повідомлення - рішення, прийняті у відношенні ТОВ «Агротранспром» на підставі висновків акту перевірки №172/2200/37624452 від 26.11.2013 року було оскаржено платником податку в судовому порядку.

Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №811/4063/13-а адміністративний позов задоволено частково та скасовано податкові повідомлення - рішення, прийняті у відношення ТОВ «Агротранспром».

Вказана постанова набрала законної сили 16.12.2014 року, за наслідками перегляду її в апеляційному порядку Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу податкового органу - без задоволення.

Під час розгляду зазначеної справи в судах першої та апеляційної інстанції було встановлений факт поставки товару ТОВ «Агротранспром» на адресу його контрагентів, в тому числі і на адресу ФОП ОСОБА_1, протягом 2011 - 2013 років.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Однак, відповідач, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

В свою чергу, позивачем на підтвердження своєї позиції надано суду достатні, належні та допустимі докази, що свідчать на користь доведеності факту здійснення господарських операцій з поставки нафтопродуктів ТОВ «Агротранспром» на адресу ФОП ОСОБА_1 та правомірності формування за наслідками господарських операцій податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, повноти сплати ЄСВ.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Гроловного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року у справі № 811/3962/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко