Ухвала суду № 47453404, 20.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №823/844/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Строяновської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.01.2015 №0000012301,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.01.2015 №0000012301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія Грано СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Пром-Тех-Снаб» за вересень 2014 року; за наслідками перевірки складено акт від 19 грудня 2014 року №31/23-01-22-04/38469401.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на 127517,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Пром - Тех - Снаб» за договорами доручення від 07.03.2014 року №0703/П, №0703/О, №0703/П-3. Так, в ході перевірки до актів здачі - приймання робіт не надано документів, які б свідчили про те, що виконавці даних послуг, в процесі їх надання (контроль по залізниці за своєчасністю доставки вагонів, послуги по пошуку об'ємів зерна, послуги по перевірці та оформленню супровідних документів, забезпечення безпеки вагонів при просуванні, послуги контролю за зважуванням, послуга контролю за таруванням вагонів, перевірка пломбування вагонів) проводили певну роботу і одержали результати, які ТОВ «Компанія Грано СВ» може використати в діяльності, щоб отримати дохід, враховуючи, що останнє має в штаті працівників в кількості 28 осіб. На думку посадової особи, в актах здачі - приймання робіт не вказано конкретний перелік зернових, які саме транспортувалися, не вказано, у кого саме знайшли об'єми зерна, вартість одної тонни зернових від кожного постачальника, хто здійснював транспортування зернових до станцій відправлення, яким чином працівники контрагента мали доступ до вагонів, якщо у залізничних накладних відправником є ТОВ «Компанія Грано СВ», хто саме (ПІП відповідальної особи) перевіряв опломбування, своєчасність доставки, тарування вагонів та їх безпеку при просуванні до місця призначення та яким чином це відбувалося; а також у чому виражений результат наданих послуг та яким чином ці послуги використані в господарській діяльності. Окрім цього, в акті зроблено висновок, що акти виконаних робіт не містять докладної інформації щодо змісту виконаних робіт та їх результатів, а також місця надання послуг (просування вагонів до місця призначення); сума винагороди невідповідна понесеним витратам, що свідчить про відсутність «ділової мети».

05 січня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000012301, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 191276,00 грн, у тому числі за основним платежем 127517,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 63759,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ПП «Пром - Тех - Снаб», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (довіритель) та ПП «Пром - Тех - Снаб» укладено договір доручення від 07.03.2014 року №0703/П, відповідно до якого останній бере на себе обов'язок по пошуку об'ємів зернових у сільських, фермерських господарствах, на зерноскладах та елеваторах урожаю 2013 - 2014 років. Також, предметом договору є послуги щодо контролю своєчасності доставки вагонів під завантаження об'ємів зернових на станції південної залізниці; забезпечення безпеки вагонів при просуванні до місця призначення; послуги контролю за зважуванням вагонів; послуги контролю за тарування вагонів; перевірка пломбування вагонів по станціях; послуги по перевірці та оформленню супровідних документів по вагонах на вагах. Доручення вважається виконаним після підписання сторонами акту виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору. Конкретні умови виконання даного договору, необхідна кількість та інші вказівки довірителя наводяться у додатках до договору, які також є невід'ємною частиною. Також, того ж дня між сторонами були укладені аналогічні договори №0703/О, №0703/П-З.

На виконання зобов'язань за договорами між позивачем та ПП «Пром-Тех-Снаб» підписано та скріплено печатками доповнення до вказаних договорів за вересень 2014 року в яких відображено вартість кожної з наведених послуг в залежності від об'єму зернових та кількості вагонів, зазначено залізничні станції за якими здійснено пошук зернових, зокрема Вовчанськ, Ков'яги, Прилуки, Драбово-Барятинське та Бахмач-Гомельський.

Також, на підтвердження виконання договорів про надання послуг сторонами складені акти здачі - прийняття послуг, в додатках до яких погоджені номери та кількість вагонів щодо яких надаються послуги, номери пломб, залізничні станції слідування, об'єм зернових та супровідні документи; виписані контрагентом податкові накладні; на підтвердження оплати позивачем надані платіжні доручення.

Окрім цього, на підтвердження використання позивачем вказаних послуг у власній господарській діяльності позивачем наданий договір про транспортно-еспедиторське обслуговування від 01.07.2014 №01/07/2014-2, який укладений між позивачем (експедитор) та ТОВ «Трайгон-Експорт» (клієнт), за яким позивач зобов'язався за плату і за рахунок ТОВ «Трайгон-Експорт» організувати перевезення вантажів (сільськогосподарської продукції) останнього залізничним транспортом на території України. З метою виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.07.2014 №01/07/2014-2 позивач уклав із державними підприємствами «Одеська залізниця», «Львівська залізниця», «Південна залізниця», «Придніпровська залізниця» та державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» договори про організацію перевезень вантажів залізницею від 18.02.2013 №134, від 19.02.2013 №Л/М/13/210/п, від 18.02.2013 №0356/3, від 11.03.2013 №ПР.ДН-1-1389/НЮп та від 14.02.2013 №1709. Як встановлено судом першої інстанції, виконання договору про транспортно-експедиторське обслуговування підтверджується відповідними актами здачі-приймання послуг, податковими накладними, банківськими виписками про перерахування грошових коштів за надані послуги на поточний рахунок позивача, а також відомостями вагонів та залізничними накладними, які містять усі необхідні дані про назву вантажу, його масу, відправника, одержувача, залізничні станції відправлення та призначення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 05.01.2015 №0000012301.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 22.07.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.