Ухвала суду № 47453370, 22.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року справа №805/1243/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Чебанова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року по адміністративній справі № 805/1243/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполяпро визнання дій неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

06 квітня 2015 року УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.02.2015 року ВП33948093 та зобов'язання виконати певні дії. (а.с.3-4)

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено. (а.с. 32-33)

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за державним виконавцем не закріплено обов'язок узгоджувати дані щодо сплати заборгованості із стягувачем. Крім того, постанова по справі про адміністративне правопорушення №20 від 25.03.2010 року перебуває на виконанні Приморського відділу ДВС Маріупольського міського управління.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийнятої з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Наголошує на тому, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 року № 3593/5 Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України (пункт 11) у разі самостійної сплати коштів боржником державний виконавець з'ясовує з органами Пенсійного фонду України відповідність платежу реквізитам виконавчого документа. Для цього державний виконавець не пізніше наступного робочого для після отримання розрахункових документів про сплату боргу звертається до органу Пенсійного фонду України, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів надати письмо підтвердження сплати відповідної суми боргу.

Крім того, відповідно до Порядку у разі самостійної сплати коштів боржником органи Пенсійного фонду України не пізніше наступного дня після отримання відповідної інформації повідомляють державного виконавця про факт самостійного виконання. Факт повідомлення органами Пенсійного фонду України обумовлюється поданням повідомлення про сплату боргу до ВДВС.

Представником позивача на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

За нормами ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в провадженні Жовтневого відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 33948093 з примусового виконання постанови № 67 від 20.07.2012 року виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України штрафу в розмірі 3400,00 грн.

10 лютого 2015 року відповідач керуючись пунктом 8 частиною 1 статтею 49 та статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову ВП № 33948093 про закінчення виконавчого провадження.

Апелянт вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята безпідставно та у порушення до п.11 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затверженного Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 року № 3593/5.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Приписами ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

ОСОБА_2 самостійно сплачено суму боргу за виконавчим документом та надано до відділу відповідача квитанції, а саме: № 1879.50.4 від 22 червня 2013 року на суму 2000 грн., № к10/1/7 від 01 жовтня 2013 року на суму 400 грн., № к10/4/109 від 04 листопада 2013 року на суму 500 грн., № к10/6/33 від 06 березня 2014 року на суму 100 грн., № 0.0.346362995.1 від 09 лютого 2015 року на суму 400 грн.

Відповідно до вищезазначених платіжних документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, кошти були перераховані ОСОБА_2 за платіжними реквізитами: рахунок НОМЕР_1 у ДОУ ПАТ Ощадбанк, МФО 335106, ЄДРПОУ 23336760, що вказані позивачем у постанові від 20.07.2012 року № 67.

Пунктом 11 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 року № 3593/5 передбачено, що у разі самостійної сплати коштів боржником державний виконавець з'ясовує з органами Пенсійного фонду України відповідність платежу реквізитам виконавчого документа. Для цього державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після отримання розрахункових документів про сплату боргу звертається до органу Пенсійного фонду України, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів надати письмове підтвердження сплати відповідної суми боргу.

Натомість відповідно до додатку до цього Порядку, якщо державному виконавцеві в зазначений у пункті 11 Порядку термін не надано відповідне підтвердження сплати коштів або органом Пенсійного фонду України неможливо встановити призначення платежу, дані кошти обліковуються в графі 22 «Стягнуто у звітному періоді» розділу «Б» «Провадження за сумами в грн.» А у разі виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом, у тому числі у разі самостійної сплати боржником коштів, якщо ця сплата відбулася після відкриття виконавчого провадження, вказаний виконавчий документ обліковується у графі 7 «У тому числі фактично виконано виконавчих документів (з гр.6)» розділу «А «Виконавчі документи», а сума, стягнута за цим виконавчим документом, обліковується у графі 21 «У тому числі фактично виконано на суму (з гр. 20) та графі 22 «Стягнуто у звітному періоді» розділу «Б» «Провадження за сумами в грн.»

Виходячи з цього, судова колегія приходить до висновку, що наведена норма не є підставою для скасування постанови про закриття виконавчого провадження, оскільки згідно з Законом України «Про виконавче провадження» за державним виконавцем не закріплено обов'язку узгоджувати дані щодо сплати заборгованості із стягувачем, а вищевказаний Порядок передбачає дії пенсійного органу в разі, якщо державним виконавцем не надано відповідне підтвердження сплати коштів або неможливо встановити призначення платежу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесеної відповідачем постанови, оскільки у державного виконавця були всі правові підстави для закриття виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 26 травня 2015 року у справі № 805/1243/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполядо Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполяпро визнання дій неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання виконати певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

О.О. Чебанов