Ухвала суду № 47453224, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2015 року

справа № 808/3886/14(ПР/808/44/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №808/3886/149(ПР/808/44/14) за позовом Дочірнього підприємства "ІМІДЖ ХОЛДИНГ" АК "ІМІДЖ ХОЛДИНГ АПС" до державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

17 червня 2014 року Дочірнє підприємство "ІМІДЖ ХОЛДИНГ" АК "ІМІДЖ ХОЛДИНГ АПС" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про відмову у прийнятті уточнюючих декларацій з акцизного податку за березень 2013 року, оформлене Повідомленням від 22.04.2013 року №785/10/15-216.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що рішення податкового органу про відмову в прийнятті уточнюючих податкових декларацій з акцизного податку за березень 2013 року є протиправним та необґрунтованим, оскільки подані декларації відповідають вимогам чинного податкового законодавства щодо своєї форми та змісту, а тому, на думку позивача, підстави для не прийняття документів податкової звітності відсутні в силу Закону.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про відмову у прийнятті уточнюючих декларацій з акцизного податку за березень 2013 року, оформлене Повідомленням від 22.04.2013 року №785/10/15-216.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач фактично скористався своїм правом повторного подання уточнюючої декларації з акцизного податку за березень 2013 року внаслідок чого наразі спір з приводу оскарження повідомлення від 22.04.2013 року №785/10/15-216 – відсутній, у зв’язку з чим, відсутні також підстави для задоволення адміністративного позову ДП «ІМІДЖ ХОЛДИНГ».

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.04.2013 ДП"ІМІДЖ ХОЛДИНГ" АК "ІМІДЖ ХОЛДИНГ АПС" в електронному вигляді подано до ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області декларацію акцизного податку за березень 2013 року.

22.04.2013 ДПІ у Запорізькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, на підставі підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України було прийнято повідомлення про відмову у прийнятті декларації акцизного податку за березень 2013, у зв'язку із порушенням п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, Постанови КМУ № 1260 від 27.12.2010 та наказу ДПА України № 1030 від 24.12.2010.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що направлена ДП "Імідж Холдінг" декларація за березень 2013 не містить обов'язкових передбачених вищезазначеним Положенням розрахунків сум зменшення акцизного податку (Додаток 2) за податковими векселями № АА 2540307, № АА 2540308. № АА 2540309, а тому не є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Тобто, підставою для відмови в прийнятті податкової декларації з акцизного податку за березень 2013 року стало те, що ДП "Імідж Холдінг" було подано декларацію акцизного податку, заповнену із порушенням Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом ДПС України від 24.12.2010 р. № 1030, а також із порушенням п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме без обов'язкових передбачених вищезазначеним Положенням розрахунків сум зменшення акцизного податку (Додаток 2).

Правомірність та обґрунтованість рішення податкового органу про відмову в прийнятті декларації позивача з акцизного податку за березень 2013 року є предметом спору переданого на вирішення спору.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було подано податкову декларацію з акцизного податку за березень 2013 року, що відповідає вимогам чинного податкового законодавства щодо свої форми, змісту та обов’язкових реквізитів, тому податковий орган дійшов хибного висновку відмовляючи позивачу в прийнятті зазначеної податкової декларації.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Натомість замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист, у якому повідомлено, що у відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

В свою чергу, у відповідності до приписів п. 46.5. ст. 46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

На виконання п. 46.5. ст. 46 ПК України, ДПС України Наказом від 24.12.2010 року №1030 було затверджено форму Декларації акцизного податку та порядок заповнення та подання Декларації акцизного податку (далі - Наказ № 1030).

Наказом № 1030, зокрема, визначено перелік додатків до декларації з акцизного податку:

Додаток 1. Розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), на які встановлено специфічні ставки акцизного податку

Додаток 2. Розрахунок суми акцизного податку з тютюнових виробів, на які встановлено специфічні та адвалорні ставки акцизного податку одночасно

Додаток 3. Розрахунок суми акцизного податку з алкогольних напоїв за специфічними ставками акцизного податку

Додаток 4. Розшифровка оборотів, які не підлягають або звільняються від оподаткування акцизним податком

Додаток 5. Розрахунок суми акцизного податку з втрачених марок акцизного податку, що були придбані для маркування тютюнових виробів, з урахуванням планових щомісячних обсягів реалізації продукції

Додаток 6. Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах

Додаток 7. Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні спирту етилового

Додаток 8. Перелік податкових векселів, виданих платником податку при отриманні (ввезенні) нафтопродуктів.

Саме перелічені додатки є невід'ємною частиною декларації з акцизного податку.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача обов’язку надавати до податкового органу розрахунків сум зменшення акцизного податку (Додаток 2), вказане в достатній мірі підтверджує протиправність рішення податкового органу про відмову в прийнятті податкової декларації позивача з акцизного податку.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції приймає те, що відповідачем самостійно зазначено в своїй апеляційній скарзі, що ДП «ІМІДЖ ХОЛДІНГ» подавались до податкового органу акти фактично отриманого спирту та розрахунки зменшення акцизного податку, вказані документи містять підписи обох сторін (позивача та повноважного представника відповідача) та включать в себе період часу – три попередніх роки, за які подавались позивачем уточнюючі декларації, відповідно вказані первинні документи наявні у відповідача, у зв’язку з чим, податковий орган не позбавлений можливості проведення заходів контролю, в тому числі камеральної перевірки, з підстав встановлення достовірності відображення позивачем в податковій декларації сум акцизного податку.

В свою чергу, стадія прийняття податкової декларації органом державної податкової служби є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює лише візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками, які впливають на саме порядок адміністрування податку, тому підстави для вирішення податковим органом питання стосовно правомірності обчислення задекларованих сум під час прийняття податкової декларації є передчасним та неможливим такі заходи здійснюються лише шляхом податкового контролю (аудиту).

Отже, виявлені податковою інспекцією недоліки спірної податкової декларації не відповідають наведеним критеріям, визначеним Законом в якості підстави для неприйняття податкової декларації, оскільки не подання позивачем актів та розрахунків на підставі яких було складено податкову звітність не перешкоджає ідентифікації позивача як платника податків та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що фактично спір, що є предметом розгляду в даній справі відсутній оскільки позивачем використано своє право повторної подачі податкової декларації з акцизного податку за березень 2013 року.

Так, під час розгляду справи встановлено, що вперше позивач подав уточнюючу податкову декларацію з акцизного податку за березень 2013 року 22 квітня 2013 року, в прийнятті якої йому було відмовлено на підставі повідомлення про відмову в прийнятті уточнюючих податкових декларації з акцизного податку за березень 2013 року від 22.04.2013 року №785/10/15-216.

17 червня 2014 року позивач оскаржив вказане повідомлення до суду, звернувшись із адміністративним позовом у справі, що розглядається.

Тобто, 17 червня 2014 року, позивач використав своє право у відповідності ПК України оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

В подальшому 07.07.2014 року позивач знову подав до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з акцизного податку за березень 2013 року, яку податковим органом також не прийнято на підставі повідомлення від 11.07.2014 року.

Позивачем оскаржено повідомлення про неприйняття уточнюючих податкових декларацій з акцизного податку за березень 2013 року від 11.07.2014 року (справа №808/5395/14. Наразі розгляд у справі №808/5395/14 зупинено до набрання законної сили рішенням у даній справі №808/3886/14.

Таким чином, висновки відповідача про відсутність спору в даній справі є такими, що не ґрунтуються на приписах чинного податкового законодавства, оскільки повторне подання податкової декларації мало місце після судового оскарження рішення про відмову в прийнятті податкової декларації, більш того, послідуюча декларація також не є прийнятою, вказане виключає можливість вважати податкову декларацію подану 22.04.2013 року відкликаною, а спір з приводу оскарження рішення відповідача у даній справі фактично відсутнім.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеційну скаргу державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №808/3886/149(ПР/808/44/14) – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко