Постанова № 47453199, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 742/1752/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Білокур В.І.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - позивач) звернулося до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівської області (далі - відповідач) про скасування постанов від 20.04.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та про накладення штрафу у розмірі 680 грн. по виконавчому провадженню №31303362.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий лист № 2-а-285-2011 виданий Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 14.02.2011 року, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 разову грошову допомогу на оздоровлення як інваліду 3 групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 4 мінімальних заробітних плат відповідно до ст 48. Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На виконання названого виконавчого листа ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії відповідно до рішення суду, водночас в частині виплати коштів рішення суду виконане не було у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

20.04.2015 за невиконання рішення суду відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.

Також, державним виконавцем 20.04.2015 року прийнято постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, якою з боржника стягнуто 123,02 грн. і зазначено, що вказану суму витрачено на проведення виконавчих дій.

Вважаючи, що вказані постанови прийняті відповідачем незаконно, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що позивачем не наведено жодного переконливого доводу, який би свідчив про поважність причин невиконання судового рішення.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За змістом частини 1 статті 89 названого Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу наведених норм вбачається, що однією з обов'язкових умов накладення штрафу є відсутність поважних причин невиконання судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області виконало рішення суду в частині нарахування, проте, рішення залишилось не виконаним в частині виплати стягувачу грошової допомоги у зв'язку з відсутністю коштів на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

УПСЗН є виконавчим органом Прилуцької міської ради, утримується за рахунок коштів міського бюджету та здійснює виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок коштів державного бюджету.

Верховний Суд України у постанові від 24 березня 2015 року № 21-66а15 дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова ДВС про накладення штрафу у розмірі 680 грн. є передчасною.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що судом першої інстанції, під час винесення оскаржуваної постанови не було розглянуто частину позовних вимог, зокрема, про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції вважає за необхідне розглянути правомірність винесення постанови ВП №31303362 від 20.04.2015 року про накладення стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Стосовно оскаржуваної постанови державного виконавця від 20.04.2015 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, якою з боржника стягнуто 123,02 грн. і зазначено, що вказану суму витрачено на проведення виконавчих дій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Отже, до коштів на проведення виконавчих дій включаються і витрати, пов'язані з примусовим виконанням виконавчих документів.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частини статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802.

Так, відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13. Інструкції, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Отже, розмір витрат на проведення виконавчих дій має підтверджуватися актом про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим, відповідачем не надано відповідний акт на підтвердження розміру понесених витрат на проведення виконавчих дій.

Таким чином, відповідачем не доведено дотримання вимоги ч. 4 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», як і не підтверджено витрати на проведення виконавчих дій в зазначеному вище розмірі.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки постанови відповідача від 20.04.2015 про накладення штрафу та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 31303362 з виконання виконавчого листа № 2-а-285-2011, прийняті відповідачем протиправно.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області задовольнити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Петренко С.В. відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області щодо винесення постанов від 20.04.2015 року про накладення штрафу та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №31303362 з виконання виконавчого листа № 2-а-285-2011 р.

Скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області від 20.04.2015 про накладення штрафу та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 31303362 з виконання виконавчого листа №2-а-285-2011 р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Оксененко О.М.