Ухвала суду № 47453179, 22.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1296/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 року №121/23-01-17-0508/30147343 (з урахуванням роз'єднання позовних вимог у самостійні провадження).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 до 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 14.11.2014 №446/23-01-22-01/30147343, яким виявлено надання засновникам позивача додаткового блага на загальну суму 3 000 000,00грн., на яку не нараховано, та з якої не сплачено ПДФО.

В результаті виявлених порушень було прийнято податкове повідомлення-рішення рішення, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 588655,75грн. (359555,00грн. - основний платіж та 229100,75грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Як видно з матеріалів справи, протоколом загальних зборів учасників позивача від 13.08.2012 затверджено розмір дивідендів за 2011 рік на загальну суму 5 000 000,00 грн. (по 2 500 000,00 грн. кожному учаснику). Платіжними дорученнями та видатковими касовими ордерами підтверджується така виплата у період з 01.08.2012 до 30.09.2012.

Приписами пп.14.1.49 п.14.1 ст.14 ПК України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому позитивне або від'ємне значення об'єкта оподаткування, розраховане згідно з розділом III цього Кодексу, не впливає на порядок нарахування дивідендів

Станом на 01.01.2012 загальна сума нерозподіленого прибутку позивача склала 18779,0тис.грн. (рядок 350 форми 1-м «Балансу»), загальна кількість чистого прибутку за 2012рік 3501,0тис.грн. (рядок 150 форми №2м «Звіт про фінансові результати»), а станом на 31.12.2012 - загальна сума нерозподіленого податку склала 202800,0тис.грн. (рядок 350 форми №1-м «Балансу»). В акті перевірки зазначено, що у зв'язку з викладеним сума нерозподіленого прибутку у 2012 році склала 2 000 000 грн.

Отже, підтвердженою є виплата дивідендів на загальну суму 2 000 000,00 грн., а решта - 3 000 000,00 грн. даними фінансових звітів позивача не підтверджено, що не спростовано позивачем доказами, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України.

Крім того, математичним розрахунком даних бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджуються висновки, що сума коштів у розмірі 3 000 000, 00 грн. не відповідає визначенню «дивіденд» у розумінні підп.14.1.49 п.14.1 ст.14 ПК України.

Суд першої інстанції вірно вказав, що інших документів в обґрунтування походження коштів у сумі 3 000 000,00 грн. не надано, а облік їх за результатами фінансової діяльності не відповідає вимогам для дивідендів, та те, що такі кошти мають ознаки отримання фізичними особами додаткового блага в розумінні підп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України (кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Так, отримання таких коштів відповідає визначенню «безповоротна фінансова допомога» відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України (сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів).

Згідно вимог пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції на час спірних операцій) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Базою оподаткування ПДФО згідно вимог ст.164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Ставка податку відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів відповідно до п.171.2 ст.171 ПК України є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Натомість, позивач не дотримався вказаних вимог закону, порушив вимоги податкового законодавства.

Колегія суддів вважає вірним те, що суд першої інстанції критично оцінив висновок експертно-економічного дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку і звітності від лютого 2015 року №1, з огляду на те, що питання у висновку стосуються також вирішення правових питань, що фактично є оцінкою правомірності прийняття оскаржуваного рішення з точки зору відповідності дій суб'єкта владних повноважень вимогам законодавства, що є повноваженням суду.

Бухгалтерська експертиза - дослідження фахівцем-бухгалтером або групою спеціалістів правильності відображення господарської діяльності підприємства, організації чи установи в документах бухгалтерського обліку, звітах, балансах тощо.

Положеннями п.1.1 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 №53/51.1, передбачено, що основними завданнями експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, серед іншого є: визначення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення; визначення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проведення ревізійних дій (визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктом контролю) не належить до завдань економічної експертизи.

Крім того, суд апеляційної інстанції не може брати до уваги вказаний висновок як основний належний та допустимий доказ правомірності вимог позивача.

Згідно ст.109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені частиною першою цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відтак, податковим органом правомірно нараховано ТОВ «АПК-Сервіс» штрафні санкції за порушення вимог закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкового правопорушення знайшли своє підтвердження, а податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими та правомірно залишені без задоволення судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України надав до суду належні докази правомірності своїх дій, та обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 16.06.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.