Постанова № 47451675, 22.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.07.2015 справа №908/2754/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О. А.,суддівТатенко В. М., Колядко Т. М.за участю представників сторін від позивача:Галавура К. О. за довіреністю №36 від 20.07.2015від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької областіна рішення господарського судуЗапорізької областівід05.06.2015 у справі№ 908/2754/15-г (суддя Боєва О. С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техносенс», м. ЗапоріжжядоПублічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області простягнення суми 211 759, 34 грн.Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносенс», м. Запоріжжя (далі по тексту - ТОВ «Техносенс»), звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту - ПАТ «МК «Азовсталь»), про стягнення суми 211 759, 34 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.2015 позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 138 259, 30 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 2 323, 94 грн., інфляційні витрати у сумі 60 695, 83 грн. та пені в розмірі 9 954, 67 грн.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог у частині їх стягнення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «МК «Азовсталь» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати, а в задоволені позовних вимог ТОВ «Техносенс» відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що на його думку суд не в повному обсязі з'ясував обставини які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, а також невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Також заявник зазначає, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав доказів, які підтверджують надання відповідачу повного пакету документів згідно п. 6.3 договору та його отримання останнім. Отже, строк оплати встановлений п. 5.2 договору, на думку скаржника, ще не настав. Крім того, відповідач просить максимально зменшити стягувану суму штрафу та застосувати ст. 233 ГК України, оскільки підприємство знаходиться у зоні проведення Антитерористичної операції.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2015 явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, судова колегія апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені у скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2013 сторони уклали типовий договір № 088эл/126, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених даним договором. (а.с.19-24)

Відповідно п. 2.1 договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються у Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (а. с. 25-27).

Також, як зазначено в п.п. 3.2, 3.3 договору, постачальник зобов'язаний поставити обладнання на умовах поставки, зазначених у Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року. Строки поставки зазначаються в Специфікації.

У пункті 4.1 договору зазначено, що поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені у Специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою обладнання. Сторонами було складено та погоджено 20.06.2014 Специфікацію № 4, згідно з якою позивач зобов'язаний передати відповідачу обладнання: датчик лінійний RHV0300МР101S1G1100 у кількості 14 шт. загальною вартістю 281 874, 60 грн. Строк поставки визначений: 29.10.2014 з правом дострокової поставки. Також цією Специфікацією визначено, що оплата здійснюється у розмірі 100% по факту поставки протягом 15 календарних днів з моменту поставки обладнання.

Згідно п. 6.3 договору визначено, що постачальник зобов'язаний представити покупцю до початку приймання обладнання оригінали таких документів: рахунок на оплату обладнання; транспортні та супровідні документі; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі обладнання (в 2-х екземплярах), оформлений зі сторони постачальника; інші документи, зазначені в Специфікації.

Також, як зазначено в п. 10.5 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 15.06.2014, договір діє до 15.06.2015.

Як зазначено в матеріалах справи, на виконання умов договору та Специфікації №4, позивач 20.10.2014 поставив відповідачу обладнання на загальну суму 281 874, 60грн. Факт поставки підтверджується видатковою накладною №667 від 20.10.2014, яка підписана та скріплена печатками обох сторін, товарно-транспортною накладною від 20.01.2014, підписаною уповноваженою особою відповідача, а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей №01844 від 13.10.2014. Також у матеріалах справи міститься копія податкової накладної на суму 281 874, 60 грн.

ПАТ «МК «Азовсталь», в свою чергу, свої договірні зобов'язання не виконав, оплату за отримане обладнання здійснив частково в розмірі 143 615, 30 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 12.11.2014 на суму 20 133, 90 грн., від 13.11.2014 на суму 61 740, 70 грн., від 19.11.2014 на суму 61 740, 70 грн.

Несплаченою залишилась сума 138 259, 30 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, як вірно визначив господарський суд, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 138 259, 30 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Судова колегія також погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо вирішення спору у частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Позивач просить стягнути з відповідача з листопада 2014 року до травня 2015 року, згідно з розрахунком, наданим до заяви про збільшення позовних вимог від 03.06.2015 №03/06/2015-1, 3% річних у сумі 2 323, 94 грн., а також інфляційні нарахування в розмірі 60 695, 83 грн. (а. с. 66-69).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 323, 94 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 60 695, 83 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 480, 27 грн. за період з 05.11.2014 до 04.05.2015 судова колегія зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони визначили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у відповідний період.

Як передбачає Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, оскільки часткові сплати були здійснені відповідачем 12, 13 та 19 листопада 2014 року, тобто у строк, що не перевищував 30 календарних днів, то нарахування позивачем пені на суму 143 615, 30 грн. та на суму 61 740, 70 грн. є необґрунтованими. При цьому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нарахування пені на суму 138 259, 30 грн., починаючи з 05.11.2014. Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що сума пені, нарахована на суму 138 259, 30 грн. є законною та обґрунтованою, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 9 954, 67 грн. пені за період з 05.11.2014 до 04.05.2015.

Щодо зауважень відповідача про те, що суд першої інстанції не врахував майновий стан та не зменшив розмір санкцій в порядку ст. 233 ГК України, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "МК "Азовсталь" не надав жодного доказу, який би свідчив про важке матеріальне становище відповідача, а також не заявив такого клопотання в суді першої інстанції, чим не виконав положення ст.ст. 34, 43 ГК України, тому зазначені вище заяви зодоволенню не підлягають.

Щодо інших заяв, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, які на його думку є підставою для скасування оскаржуваного рішення, судова колегія не прийняла їх до уваги, оскільки вони розглядались судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2015 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2015 року у справі №908/2754/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Скакун О. А.

Судді: Татенко В. М.

Колядко Т. М.

Надр. 5 прим.:

1. - у справу;

1. - позивачу;

1. - відповідачу;

1. - ДАГС;

1. - ГСЗО.