Ухвала суду № 47450598, 10.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"10" лютого 2010 р.Справа № 16/2294

За позовом Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк в особі Хмельницького територіального відділення ПуАТ „СЕБ Банк, м. Хмельницький

до Відкритого акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод", м.Хмельницький

про - стягнення 26 176 883,01 грн., з яких 14 128 284,41 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 5 223 194,85 грн. заборгованості по кредиту, 4 625 403,75 грн. пені за несвоєчасно сплачений кредит, 2 200 000,00 грн. штрафу;

- розірвання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №004-г/00-07 від 23.10.2007р., укладений між ВАТ „Хмельницький цукровий завод та Акціонерним банком „Факторіал

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 211 від 09.06.2009 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довір. №4 від 05.02.2010 р.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 26 176 883,01 грн., з яких: 14 128 284,41 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 5 223 194,85 грн. заборгованості по кредиту, 4 625 403,75 грн. пені за несвоєчасно сплачений кредит, 2 200 000,00 грн. штрафу. Крім того, позивач просить суд розірвати договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №004-г/00-07 від 23.10.2007 р.

Представник позивача в судове засідання 10.02.10 р. зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився та подав письмовий відзив на позов, в якому повідомив суду про те, що вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Кредитну угоду №004-г/00-07 відповідач уклав 23.10.2007 р. не з позивачем, а з АБ „Факторіал-Банк, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ якого 14350784, в той час як позивач має іншу назву, іншу адресу і інший ЄДРПОУ, що неможливо у разі правонаступництва, як про це наголошує позивач у позові.

Невірно також, на думку відповідача, позивачем вказано суму боргу за кредитною угодою №004-г/00-07, оскільки станом на день розгляду справи в даному судовому засіданні, фактично борг перед АБ „Факторіал-Банк складає 14 094 638,57 грн, тобто в позові не враховані суми погашення за кредитом у листопаді 2009 року.

З огляду на ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Всупереч вказаному, позивач рахує пеню з 15.08.2008р. по 27.10.2009р.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені.

АБ „Факторіал-Банк і відповідач в п.1.1.2 Кредитної угоди №004-г/00-07 від 23.10.2007р. домовились, що строки повернення траншів є такі: березень 2008 року - 3 млн. грн, квітень 2008 року - 6 млн. гривень, травень 2008 року - 10 млн. грн, червень 2008 року - 2 млн. грн.

Таким чином, строк позовної давності на стягнення боргу, штрафу і пені, розпочався відповідно з 01.04.2008 р. з суми 3 млн. грн, з 01.05.2008 р. з суми 6 млн. грн, з 01.06.2008 р. з суми 10 млн. грн та з 01.07.2008 р. з суми 2 млн. грн. І, якщо відносно стягнення боргу по кредиту, загальний строк позовної давності у три роки на день подання позову не збіг, то по вимогах про стягнення пені і штрафу, строк позовної давності є пропущеним відповідно з 01.05.2009 р. нарахований з суми залишку непогашеного боргу другого траншу від 6 млн. грн, з 01.06.2009 р. з боргу третього траншу в сумі 10 млн. грн і з 01.07.2009 р. з суми боргу по останній сумі траншу в 2 млн. грн.

З огляду на приписи ст.267 ЦК України, відповідач у поданому відзиві на позов звертає увагу суду про необхідність застосування в даній справі до позовних вимог позивача наслідки сплину строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу і пені за кредитною угодою №004-г/00-07 від 23.10.2007р. та в цій частині в задоволенні позову відмовити через пропуск позивачем строку позовної давності.

Крім того, відносно вимог про стягнення штрафу в сумі 2 200 000,00 грн відповідач звертає увагу суду на таке:

Стягнення цього штрафу не передбачено кредитною угодою №004-г/00-07 укладеною між сторонами 23.10.2007р. Відповідач і АБ „Факторіал-Банк передбачили ці штрафи в додатковому договорі №6 від 01.09.2008 р. Станом на час складання додаткового договору №6, відповідач вже заборгував банку кошти, тобто існувала 2-місячна прострочка з погашення кредиту по останньому трашу в сумі 2 млн. грн, тобто липень і серпень, по заборгованості в 10 млн. грн прострочка складала 3 місяці, а з залишку від траншу в сумі 6 млн. грн прострочка складала 4 місяці. Разом, сума заборгованості сягала більше 14 млн. грн в межах від 2-х до 4-х місяців. За таких умов, покладення зобов'язання на відповідача з боку АБ „Факторіал-Банк повністю розрахуватись за кредитом в строк до 26.09.2008 р., тобто в строк 25 днів, було фактично неможливим до виконання. Тобто банк накладав на відповідача завідомо неможливе до виконання зобов'язання. При цьому, згідно п.4.2.1 додаткового договору №6 від 01.09.2008 року, за порушення цього неможливого до виконання зобов'язання на відповідача банком накладено в додатковому договорі №6 штрафну санкцію в сумі 725 тисяч гривень, який встановлено до сплати до 08.09.2008 року, тобто за тиждень. А п.4.3.4 за це ж саме порушення встановлено ще один штраф в сумі 1.475.000,00 грн.

Встановлення штрафів за порушення умов договору вже після того, як порушення відбулось і встановлення завідомо неможливих до виконання строків на повернення простроченних кредитних коштів, на наш погляд є нікчемною угодою, фактично направленою на умисне зубожіння відповідача і доведення його до банкрутства. За таких умов, іншого, альтернативного сплаті непомірно зависокого штрафу на користь банку, виходу у відповідача фактично не залишилось. Зависока заборгованість банку за такий короткий термін створила подальшу неможливість для виконання зобов'язань з сплати суми штрафу і штучне створення передумов банкрутства відповідача. Вважаємо, що на таких жорстоких умовах, відповідача вимусили підписати завідомо неможливий до виконання додатковий договір №6 від 01.09.2008 року, скориставшись несприятливими умовами у відповідача. Відповідно до ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. За кредитною угодою №004-г/00-07 від 23.10.2007р. процентна ставка складала 17 %, за додатковим договором №5 від 09.06.2008 року - вже 30%, тобто майже вдвічі більше. Сама по собі сплата таких відсотків, на думку відповідача, є непомірною, а за додатковим договором №6 від 01.09.2008 року ще й два штрафи за одне порушення в загальній сумі 2.200.000,00 грн є надто надмірним.

У відповідності до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Одержуючи регулярні платежі у відсотках за користування кредитом, маючи майже все майно у заставі у якості забезпечення кредитної угоди, банк фактично не має збитків, як кредитор, а тому неправомірно заявляє до стягнення штрафи у надмірних сумах.

Враховуючи наведені у письмовому відзиві на позов доводи та обставини, відповідач просить суд в задоволенні заявлених позивачем вимог відмовити у повному обсязі.

Окрім наведених позивачем доводів та поданого відповідачем до суду письмового відзиву на позов, представниками сторін по справі заявлено письмове взаємопогоджене клопотання про продовження строку вирішення спору на більш тривалий термін.

При вирішенні даного клопотання судом враховується наступне:

Згідно ч.1 ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України, за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Заявлене сторонами клопотання щодо продовження строку розгляду спору та клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи будь чиїх прав, свобод та законом охоронюваних інтересів не порушує, нормам чинного законодавства відповідає, а тому судом приймається та підлягає задоволенню. Строк вирішення спору по справі судом продовжується до 01.04.2010 р.

У звязку із викладеним, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного розгляду матеріалів справи відкласти розгляд справи у відповідності із нормами ст. 77 ГПК України для витребування нових доказів у справі.

Керуючись ст. ст. 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД

У Х В А Л И В:

Клопотання сторін про продовження строку вирішення спору по справі задовольнити.

Строк вирішення спору по справі № 16/2294 продовжити до „01 квітня 2010 року.

Розгляд справи № 16/2294 відкласти на 11 год. 00 хв. „26 лютого 2010 року.

Зобов'язати позивача подати суду: детальний, обгрунтований та викладений в хронологічній послідовності розрахунок пені за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 004-г/00-07 від 23.10.07 р.;

Зобов'язати відповідача подати суду: докази сплати заборгованості за листопад 2009 року згідно договору № 004-г/00-07 від 23.10.07 р.;

Зобов'язати сторони провести звірку взаємних розрахунків щодо заявлених позивачем до стягнення сум простроченої заборгованості, заборгованості за відсотками, пені та штрафу, для чого представнику відповідача прибути до позивача, а останньому створити належні умови для проведення звірки. Акт звірки взаєморозрахунків подати суду до дня слухання справи.

Явка повноважних представників сторін в судове засідання обовязкова.

СуддяВ.В. Магера

Віддруковано 3 прим.:

1 - до матеріалів справи;

2 - позивачу;

3 відповідачу.