Рішення № 4745058, 23.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2009 р. Справа № 47/89-09

вх. № 7133/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Климова К.М.-доручення від 09.02.09року №3

відповідача - Косянюк О.В. - доручення від 07.08.07року №19-юр/58

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експометал", м. Донецьк

до Закритого акціонерного товариства завод "Південкабель", м. Харків

про стягнення 271752,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Експометал") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства завод "Південкабель" 221302,73 грн. основного боргу та 50449,59 грн. штрафних санкцій та зобов`язати відповідача передати позивачу належним чином оформлену специфікацію №8 від 03.11.2008р.

У судовому засіданні 16.09.2009р. судом було оголошено перерву до 23.09.2009р. о 09:00. 16 вересня 2009 року позивачем було надано заяву про долучення додаткових документів, яка судом приймається та задовольняється. Окрім того, 16.09.2009р. відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якій відповідач визнає боргу частково в сумі 18738,75 грн., в іншій частині заперечує проти позову.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Надав заяву про залучення додаткових документів, яка судом приймається та задовольняється.

Відповідач проти позову заперечує частково на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 19.03.2008р. було укладено договір поставки №18/03/08.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. позивач зобов`язується передати у власність (повне володіння, розпорядження, використання продукцію виробничо - технічного призначення), найменування, ціна та кількість вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач в строки, передбачені договором прийняти та сплатити її.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу специфікацію №8 до спірного договору від 03.11.2008р., в якій зазначено про найменування та кількість продукції, попередню ціну, умови розрахунку за поставлену продукцію, загальна вартість продукції, умови та строк поставки.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проаналізувавши надану специфікацію, суд приходить до висновку, що відповідачем дана специфікація погоджена, що підтверджуються підписом, печаткою підприємства відповідача та доказом направлення відповідачем позивачу даної специфікації. З урахуванням чого посилання відповідача на непідписання специфікації №8 до уваги судом не приймається.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач належним чином виконав умови договору, а саме поставив відповідачу товар за специфікацією №8, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №ЕМ-11-0301 від 03.11.2008р. та №ЕМ-11-0601 від 06.11.2008р.

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно п.3 Специфікації №8 до спірного договору від 03.11.2008р. попередня ціна за 1 т. катанки алюміневої АКЛП-ПТ-7Е-9,5 ДОСТ 13843-78 складає 15919,20 грн. без урахування НДС, що на момент підписання даної специфікації еквіваленто 2750,00 доларів США, на умовах поставки EXW- м. Донецьк, склад постачальника. Кінцева ціна, у зв`язку з наявністю у складової ціни імпортних затрат, формується із розрахунку підвищення попередньої ціни вказаної в п.3 даної специфікації на коефіцієнт підвищення курсу долара США, з моменту підписання специфікації до дня проведення відгрузки, згідно ставки НБУ, та вказується у виставленому позивачем рахунку.

Судом встановлено, що станом на день виставлення позивачем рахунку №ЕМ-11-0301 та ЕМ-11-0601 відповідачем було прийнято товар на загальну суму 127215,00 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При таких обставинах, станом на день подачі позову до суду залишились несплачені грошові зобов`язання відповідача щодо заборгованості у розмірі 27871,88 доларів США, що еквівалентно 221302,73 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 221302,73 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 43830,77 грн. пені та 6618,81 3% річних.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі прострочки поставки (оплати) продукції, винна сторона сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що не звільняє винну сторону від виконання своїх обов`язків за договором.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу проект спірної специфікації, яку відповідачем було надіслано за допомогою факсу позивачу, однак позивач вказує, що оригіналу специфікації до нього не надходило.

При таких обставинах, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача зобов`язати відповідача повернути належним чином оформлену специфікацію №8 від 03.11.2008р.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 2717,52 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю в сумі 271752,32 грн.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Завод "Південкабель" (61099, м. Харків, вул. Автогенна, 7, р/р №26005300897 в АКБ "Меркурій", м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ 00214534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОМЕТАЛ" (83114, м. Донецьк, проспект звільнення Донбасу, 4а, р/р №260070133139 у відділенні Донецького регіонального управління ЗАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627, код ЄДРПОУ 32645745) 221302,73 грн. основного боргу, 43830,77 грн. пені та 6618,81 3% річних, 2717,52 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобов`язати Закрите акціонерне товариство "Завод "Південкабель" (61099, м. Харків, вул. Автогенна, 7, р/р №26005300897 в АКБ "Меркурій", м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ 00214534) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОМЕТАЛ" (83114, м. Донецьк, проспект звільнення Донбасу, 4а, р/р №260070133139 у відділенні Донецького регіонального управління ЗАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627, код ЄДРПОУ 32645745) належним чином оформлену специфікацію №8 від 03.11.2008р.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 23.09.2009р.

Суддя

справа №47/89-09