Рішення № 47450317, 21.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р.Справа № 922/3730/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків про стягнення 211468,11 грн. за участю представників:

позивача - Калініна О.О., довіреність № 01-42юр/3140 від 29.04.2015 року;

відповідача - Колісніченко П.Ю., довіреність № 75/810/15 від 13.01.2015 року; Головкіна Л.А., довіреність № 140/810/15 від 20.07.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків (позивач) 26.06.2015 р. звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків про стягнення 211468,11 грн. В обґрунтування своєї правової позиції, позивач посилається, зокрема, на норми приписів ст.ст. 526, 530, п.3 ч. 1 ст. 611, ст. 625 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором № 6/01/12 на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єктів від 01.12.2006 р.

З урахуванням вищенаведених обставин та норм закону, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 172724,98 грн. та 3 % в розмірі 38743,13 грн. Також до стягнення заявлені понесені позивачем судові витрати по веденню даної справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 червня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3730/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 21 липня 2015 року о 15:20год.

13.07.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 28117), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

21.07.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 29259) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим господарська справа № 922/3730/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.12.2006 року між АК "Харківобленерго" та КП "ВТП "Вода" було укладено Договір на експлуатаційне і технічне обслуговування об'єктів № 6/01/12 (далі - Договір, т.с. І а.с. 12-14).

Відповідно до пункту 1 рішення IV сесії VI скликання Харківської міської ради від 12.01.2011 № 132/11 було вирішено реорганізувати в порядку, встановленому чинним законодавством, комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" шляхом приєднання його до комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди від 29.09.2011 р. № 7 до Договору КП КГ "Харківкомуночиствод" приймає на себе всі права та зобов'язання КП "ВТП "Вода" за Договором на весь період його дії.

Відповідно до пункту 1 рішення XII сесії VI скликання Харківської міської ради від 23.12.2011 № 577/11 було вирішено перейменувати комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" на комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал").

Вищенаведене також засвідчене статутом КП "Харківводоканал", пунктом 1.1, де вказано про зміну назви підприємства КП КГ "Харківкомуночиствод" на КП "Харківводоканал", та пунктом 2.1, де вказується, що підприємство є юридичною особою згідно з чинним законодавством України, та правонаступником Виробничого управління каналізаційного господарства міста Харкова, державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" перейменованого на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

На підставі вказаного КП "Харківводоканал" є правонаступником КП КГ "Харківкомуночиствод".

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного вище Договору відповідач доручає, а позивач забезпечує експлуатацію, технічне обслуговування, плановий та аварійний ремонт наданих відповідачу за Договором оренди № 6/01/12 від 01.12.2006р. підстанцій, розташованих у Харківській області:

110/10 кВ "III підйом", Лозівський район, с. Трійчате;

110/10 кВ "Краснопавлівка", Лозівський район, с. Краснопавлівка;

110/10 кВ "Єлізаветівка", Лозівський район, с. Єлізаветівка;

35/6 кВ "Водозабір", Харківський район, с. Пісочин;

110/35/6 кВ "Кочеток", Чугуївський район, с. Кочеток;

110/35/6 кВ "Рогань", Чугуївський район, с. Рогань.

Факт передачі Відповідачем в експлуатацію об'єктів, що орендуються, підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі в експлуатаційне і технічне обслуговування майна від 01.12.2006 р. (т.с. І а.с. 20-33).

Згідно з Додатковими угодами від 18.03.2015 р. № 49, від 29.04.2015 р. № 50 та від 29.05.2015 р. № 51 строк дії Договору оренди від 01.12.2006 р. № 5/01/2012 подовжений до 30.06.2015 р.

Відповідно до пункту 5.1 Договору він набуває чинності та діє одночасно з Договором оренди від 01.12.2006 № 5/01/12, тобто договір від 01.12.2006 № 6/01/2012 автоматично пролонгується на той строк, як і Договір оренди.

Згідно з п. 3.2.2. Договору, замовник (відповідач) зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати на поточний рахунок виконавця (позивача) всі платежі, передбачені п.п. 2.1.-2.6. цього Договору.

Так, 31.01.2010 між позивачем та відповідачем була підписана Додаткова угода № 6 до Договору, згідно з умовами п. 1 якої плата за експлуатаційне і технічне обслуговування об'єктів сплачується відповідачем у безготівковому порядку на поточний рахунок АК "Харківобленерго" не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, на підставі наданого рахунку.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що ним свої зобов'язання, встановлені пунктом 3.1.2 Договору виконано у повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за Договором, а саме: від 31.05.2014р., від 30.06.2014р., від 31.08.2014р., від 30.09.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.01.2015р., від 28.02.2015р. (т.с. І а.с. 42-49), проте відповідач в порушення п. 3.2.2. Договору платежі за надані позивачем послуги своєчасно та в повному обсязі не сплачує.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, в разі несвоєчасного внесення відповідачем плати за експлуатаційне і технічне обслуговування, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту сплати.

Так, позивачем наголошено, що рахунок за травень 2014 р. на суму 581118,17 грн. (строк оплати до 25.06.2014р.) та рахунок за червень 2014 р. на суму 603200,65 грн. (строк оплати до 25.07.2014р.) сплачені відповідачем - 21.08.2014 р.

Рахунок за серпень 2014 р. в сумі 611669,58 грн. (строк оплати до 25.09.2014р.) сплачений відповідачем - 24.10.2014р. в сумі 100000,00 грн., 29.10.2014р. в сумі 200 000,00 грн. та 08.01.2015 р. в сумі 311669,58 грн.

Рахунок за вересень 2014 р. в сумі 616562,94 грн. (строк оплати до 25.10.2014р.) сплачений відповідачем - 09.01.2015 р. в сумі 181021.86 грн. та 13.01.2015р. в сумі 435541,08 грн. Рахунок за жовтень 2014 р. в сумі 634443,26 грн. (строк оплати до 25.11.2014р.) сплачений відповідачем 14.01.2015 р. в сумі 269 984,34 грн. та 13.01.2015 р. в сумі 364 458,92 грн.

Рахунок за листопад 2014 р. в сумі 649669,89 грн. (строк оплати до 25.12.2014р.) сплачений відповідачем 14.01.2015 р.

Рахунок за січень 2015 р. в сумі 681874,02 (строк оплати до 25.02.2015р.) не сплачений відповідачем взагалі.

Рахунок за лютий 2015 р. в сумі 703012,11 грн. (строк оплати до 25.03.2014р.) станом на 31.03.2015 р. відповідачем залишився не сплаченим.

Враховуючи вищенаведене, позивачем наголошено, що у відповідності до умов п. 4.2 Договору сторони встановили, що нарахування пені відбувається за кожен день прострочення заборгованості до моменту оплати, на підставі чого, відповідачу нарахована пеня за період з червня 2014 року по березень 2015 року в сумі 172 724,98 грн. (т.с. І а.с. 10).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

В силу дії ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до вищезгаданого п. 4.2. Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Помилковим є посилання відповідача на те, що умови вказаного пункту Договору суперечать положення статті 252 ЦК України (у якій зазначається, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами), оскільки у ч. 6 ст. 232 ГК України не вимагається визначення сторонами у договорі саме іншого строку.

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п. 4.2. спірного Договору сторони погодили термін нарахування штрафник санкцій "до моменту сплати", що враховуючи вище наведене не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому у господарського суду, в даному випадку, відсутні правові підстави для обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України,

Вищенаведена правова позиція відображена в Постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року у справі № 902/930/14.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Оскільки відповідач не надав доказів на належного виконання своїх зобов'язань за спірним Договором від 01.12.2006 року, а саме докази своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги, позовні вимоги позивача в частині заявленої до стягнення пені є обґрунтованими та законними.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 172724,98 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок (т.с. І а.с. 10) не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Стосовно доводів відповідача з приводу пропущення позивачем строку позовної давності, суд зазначає про наступне.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за правилами частини 1 статті 223 ГК України застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини 2 статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом 26.06.2015р., таким чином строк позовної давності щодо стягнення пені не сплинув.

Окрім того, з огляду на наявність прострочення перерахування коштів за надані позивачем послуги, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 38743,13 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3 % річних в розмірі 38743,13 грн. (т.с. І а.с. 11) грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума 3 % річних в розмірі 17147,85 грн., в частині стягнення 21595,28 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої, витрати по сплаті судового збору при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал", 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2 (п/р 2600111662 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149 (п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ: 00131954) - 172724,98 грн. пені; 17147,85 грн. 3 % річних

3. Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал", 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2 (п/р 2600111662 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149 (п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ: 00131954) - 3797,45 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв