Рішення № 4744934, 21.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р. Справа № 57/203-09

вх. № 7027/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Лохматов І.Л., дов. від 03.07.09р.

Представник відповідача - Караваєв О.О. - заступник начальника юридичного відділу, дов. №66 від 18.03.09р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 28", м. Харків

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

про визнання продовженим договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ „Аптека № 28” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати продовженим договір оренди № 2857 від 05 вересня 2006 року до 02 травня 2010 року на той самий строк та на тих самих умовах.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він належним чином виконує свої зобов’язання за договором, тому у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” має переважне право на укладання договору оренди на новий термін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 вересня 2009 року об 11:30 год.

У призначеному 21 вересня 2009 року судовому засіданні позивач позов підтримував у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у призначеному судовому засіданні просить покласти вирішення даного спору по суті на розсуд суду, проте через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на позовну заяву (вх. № 22840 від 21.09.2009 року), в якому зазначив, що в діях Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області відсутні порушення чинного законодавства, а питання продовження договору оренди повинно вирішуватись у відповідності з вимогами ст. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, згідно якої у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 вересня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі - відповідач) та ТОВ „Аптека № 28” (далі - позивач) укладено договір оренди № 2857-Н (далі –договір), відповідно до умов якого, Орендодавець (відповідач) передав, а Орендар (позивач) прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення на першому поверсі учбового корпусу „В” (ін. № 1106012745) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, загальною площею 18,2 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул.. Пушкінська,77; майно знаходиться на балансі Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого (далі - балансоутримувач). Майно передавалося в оренду з метою розміщення аптечного пункту. Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою, станом на 14.03.2006 року становить 46000,00 грн.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 05 вересня 2006 року.

Пунктами 10.1, 10.5, 10.6 договору передбачено, що договір укладено на один рік, що діє з 05 вересня 2006 року по 04 серпня 2007 року включно, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін.

Додатковою угодою № 2 від 19 вересня 2009 року до договору оренди № 2857-Н від 05 вересня 2006 року, продовжено термін дії договору на 11 місяців, тобто до 03 липня 2008 року.

Додатковою угодою № 3 від 24 червня 2008 року до договору оренди № 2857-Н від 05 вересня 2006 року, продовжено термін дії договору на 11 місяців, з 03 липня 2008 року по 02 червня 2009 року.

Як зазначає позивач, відповідачем був направлений лист від 30.03.2009 року № 06-2491 з пропозицією про розірвання договору оренди, мотивуючи зазначене тим, що відповідно до ст.. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного майна. Цим же листом відповідач направив на адресу позивача примірники акту приймання –передачі нерухомого майна по договору оренди із вимогою підписати їх безпосередньо позивачеві та у балансоутримувача в 20-ти денний термін з дати отримання листа.

Проте, як вказує позивач, на протязі дії договору оренди, з урахуванням додаткових угод до нього, позивачем належним чином виконувалися свої обов’язки орендаря, після закінчення строку договору він продовжує користуватися орендованим майном, повідомлення про припинення договору оренди від орендодавця (відповідача) у місячний термін після закінчення строку дії договору не отримував, отже, на думку позивача, договір вважається продовженим на попередній термін (11 місяців) і є чинним до 02.05.2010 року. Позивач вважає посилання відповідача щодо продовження терміну дії договору № 2857-Н від 05 вересня 2006 року на конкурсних засадах неправомірними, оскільки позивач є належним користувачем орендованих приміщень, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором. Аналогічні за змістом норми містяться в частині 4 статті 284 Господарського кодексу України та ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ”.

Матеріалами справи доведено, що відповідач у встановлений законом місячний термін після закінчення терміну дії договору не надав відповідачу заяви про припинення договору оренди № 2857-Н від 05 вересня 2006 року з урахуванням додаткових угод до нього, в зв’язку з чим, суд сприймає обґрунтованими вимоги позивача про визнання зазначеного договору продовженим на попередній термін дії (11 місяців) і чинним до 02 травня 2010 року.

До того ж, суд критично ставиться до заперечень відповідача, що продовження договорів оренди державного та комунального майна у 2009 року здійснюється на конкурсних засадах, з огляду на таке:

Підстави та порядок оголошення конкурсу на оренду державного майна регулюються статтею 7, частиною 7 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ” та наказом Фонду державного майна України №2149 (із змінами) “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна ” згідно яких, на конкурсних засадах орендар визначається орендодавцем лише за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб.

У відзиві на позовну відповідач посилається лише на ст. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, проте матеріалами справи спростовано наявність у нього передбачених Законом України “Про оренду державного та комунального майна” підстав для оголошення конкурсу на оренду зазначеного державного майна.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 (пунктом 5.4) визначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому зазначеним законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок —скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

За таких обставин, господарський суд вважає про відсутність у відповідача передбачених Законом України “Про оренду державного та комунального майна” підстав для оголошення конкурсу на оренду державного майна: нежитлових приміщень на першому поверсі учбового корпусу „В” (інв. № 1106012745) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, загальною площею 18,2 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул.. Пушкінська,77; яке знаходиться на балансі Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого (балансоутримувача).

У відповідності з ч. 3 ст. 17 цього ж Закону, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 1 наказу Фонду державного майна України №1821 від 29.06.2005 р. “Про запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна” , запроваджено мінімальний термін дії договорів оренди державного майна не менше трьох років, за умови якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивач належним чином виконував свої обов’язки орендаря, дані про можливе використання відповідачем зазначеного майна для власних потреб відсутні, тому позивач ТОВ „Аптека № 28” має переважне право на укладення договору оренди державного майна: нежитлових приміщень на першому поверсі учбового корпусу „В” (ін. № 1106012745) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, загадьноюплощею 18,2 кв.м., розміщених за адресою: м. Харків, вул.. Пушкінська,77; які знаходяться на балансі Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого на новий запропонований ним термін.

Враховуючи вказані обставини, вищезазначені норми чинного законодавства, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, що спростовує викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання продовженим договір оренди № 2857-Н від 05 вересня 2006 року до 02.05.2010 року, на умовах передбачених договором, згідно з яким, Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, ЄДРПОУ 23148337) передало, а ТОВ Аптека” 28” (61013, м. Харків, вул.. Челюскінців,3 код ЄДРПОУ 322375224) прийняло у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення на першому поверсі учбового корпусу „В” (інв. № 1106012745) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, загальною площею 18,2 кв.м., яке розміщено за адресою: м. Харків, вул.. Пушкінська,77 та знаходиться на балансі Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 193, 202, 284, 291 Господарського кодексу України, ст..ст. 6, 11, 15, 16, 283, 509, 525, 526, 598, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 764 Цивільного кодексу України, ст.. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 43-1,43-3,44, 47-49, 68, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати продовженим договір оренди № 2857-Н від 05 вересня 2006 року до 02.05.2010 року, на умовах передбачених договором, згідно з яким, Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, ЄДРПОУ 23148337) передало, а ТОВ Аптека” 28” (61013, м. Харків, вул.. Челюскінців,3 код ЄДРПОУ 322375224) прийняло у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення на першому поверсі учбового корпусу „В” (інв. № 1106012745) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, загальною площею 18,2 кв.м., яке розміщено за адресою: м. Харків, вул.. Пушкінська,77 та знаходиться на балансі Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.

Суддя

Повний текст рішення підписано 22 вересня 2009 року

справа № 57/203-09