Рішення № 47449012, 27.07.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р. Справа № 918/745/15

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс"

про стягнення заборгованості в сумі 2 804 763 грн. 42 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Швець О.В., довіреність б/н від 12.05.2015 р.;

від відповідача - Черненко В.В., довіреність №17-07/15-01.

В судовому засіданні 27 липня 2015 року, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (далі - ТОВ "Агро ХХІ", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс" (далі "ТОВ "Рівне Агро Плюс" відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2 804 763 грн. 42 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06 липня 2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20 липня 2015 року.

20 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про доручення документів. (а.с.88-97)

20 липня 2015 року ухвалою суду слухання справи відкладено на 27 липня 2015 року, в зв'язку з неявкою відповідача.

27 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли Зміни до позовної заяви вих. №27/07-1 від 27.07.2015 р.. Суд розцінює дану заяву, яка заяву про зменшення позовних вимог, а тому приймається судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ст.22 ГПК України. (а.с.103-107)

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2015 р. позовні вимоги підтримав із підстав викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.07.2015 р. позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення основного боргу не заперечує, а щодо стягнення штрафних санкцій просить відмовити у задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2013 року між ТОВ "Агро ХХІ" (далі - Позикодавець) та ТОВ "Рівне Агро Плюс" (далі - Позичальник) укладено Договір позики №1150 (повторної фінансової допомоги) (далі - Договір) (а.с.13)

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Позикодавець надає Позичальникові безвідсоткову позику (поворотну фінансову допомогу), а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений даним Договором строк.

Як вбачається із п.п.2.1., 2.2. Договору, сума позики становить 2 000 000, 00 грн.. Позика надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника.

Відповідно до п.3.1. Договору Позичальник зобов'язаний повернути отриману позику у строк до 31 грудня 2014 року. Позичальник вправі повернути позику достроково повністю або частково.

Згідно п.4.1. Договору, до закінчення строку, зазначеного в п.3.1. даного Договору, Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю суму позики у безготівковій формі.

Даний Договір набуває чинності з моменту передачі коштів Позичальнику та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань по ньому (п.5.1. Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Крім того, 28 жовтня 2013 року між ТОВ "Агро ХХІ" (далі - Позикодавець) та ТОВ "Рівне Агро Плюс" (далі - Позичальник) укладено Додаткову угоду до Договору позики (повторної фінансової допомоги) №150 від 24 вересня 2013 р. (далі - Угода) (а.с.14).

Згідно п.1.1. Угоди, Пункти 2.1. Договору викладено в наступній редакції: " 2.1. Сума позики становить 30 000 000, 00 грн."

Інші умови Договору залишаються незмінними. (п.2 Угоди).

Вказана Угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання, належним чином не виконав, а саме, не повернув суму позики в розмірі 1 678 425 грн. 18 коп., чим порушив умови Договору.

Позивачем направлялася відповідачу вимогу про сплату заборгованості, в якій вимагав погасити заборгованість за Договором у сумі 1 678 425 грн. 18 коп.. Крім того, у претензії позивачем було зазначено, якщо протягом 5 днів з дня отримання даної претензії відповідачем не буде повернуто заборгованість, тоді до відповідача буду нараховані штрафні санкції. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 1 678 425 грн. 18 коп..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1 678 425 грн. 18 коп. основного боргу за договором позики є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення суми позики позивачем нараховано та заявлено до стягнення 421 307 грн. 71 коп. - пені, 25 383 грн. 30 коп. - 3% річних, 671 370 грн. 07 коп. - інфляційних витрат.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.6.2. Договору, за порушення строку повернення позики, Позичальник зобов'язується на вимогу Позикодавця, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши наведені правові норми та перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 421 307 грн. 71 коп. - пені, 25 383 грн. 30 коп. - 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних витрат становить 683 119 грн. 05 коп..

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму інфляційні витрати розраховану позивачем у розмірі 671 370 грн. 07 коп.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Агро ХХІ " до ТОВ "Рівне Агро Плюс" про стягнення 1 678 425 грн. 18 коп. - основного боргу, 421 307 грн. 71 коп. - пені, 25 383 грн. 30 коп. - 3 % річних, 671 370 грн. 07 коп. - інфляційні витрати є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 55 929 грн. 73 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро Плюс" (35400, Рівненська область, смт.Гоща, вул.Шевченка, 77, код ЄДРПОУ 38290010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (35431, Рівненська область, оманський район, с.Бабин, вул..Заводська, 1, код ЄДРПОУ 34438102) 1 678 425 (один мільйон шістсот вісімдесят вісім тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 18 коп. - основного боргу, 421 307 (чотириста двадцять одну тисячу триста сім) грн. 71 коп. - пені, 25 383 (двадцять п'ять тисяч триста вісімдесят три) грн.. 30 коп. - 3 % річних, 671 370 (шістсот сімдесят одну тисячу триста сімдесят) грн.. 07 коп. - інфляційні витрати.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (35431, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Бабин, вул. Заводська, буд. 1);

3- відповідачу рекомендованим (35400, Рівненська обл., смт. Гоща, вул. Шевченка, 77).