Рішення № 47448934, 22.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2015 р.Справа № 916/2433/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Гавриловій А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.06.2015р.),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до відповідача - державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№111)"

про стягнення 463 160, 15 грн.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№111)" 463 160,15 грн., з яких: 219 600 грн. - сума основної заборгованості, 53 064,98 грн. - пеня, 5 306,49 грн. - 3% річних, 185 188,68 грн. - інфляційні витрати. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ФОП ОСОБА_2 посилається на порушення ДП "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№111)" вимог укладеного між сторонами договору про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р., відповідно до якого позивач за завданням відповідача надав послуги по збиранню сільськогосподарських культур, а відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2015р. порушено провадження по справі № 916/2433/15 за даним позовом, розгляд справи призначено на 08.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2015р. розгляд справи відкладено на 22.07.2015р. - у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням всіх витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні 22.07.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України № 20739151 від 17.06.2015р. та поштові повідомлення (вх. № 31133/15 від 20.07.2015р. та вх. № 31678/15 від 22.07.2015р.) про вручення ухвал суду, наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.07.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд встановив наступне.

25.07.2014р. між ДП "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№111)" (Замовником) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавцем) укладено договір про надання послуг № Г-61 (Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по збиранню сільськогосподарських культур комбайнами марки „MASSEY FERGUSON-38" в кількості 2 шт. та „MASSEY FERGUSON 7278" в порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони узгодили, що Виконавець надає Замовнику наступні послуги:

- збирання сільськогосподарських культур на полях Замовника згідно його заявки (п. 2.2 Договору);

- орієнтована площа полів, на яких буде проводитись збір врожаю - 350 га (п. 2.3 Договору).

Розділом 3 Договору встановлено, що:

- вартість послуг за 1 га зібраного врожаю складає 400,00 грн. та фіксується в актах наданих послуг. Орієнтовано загальна вартість договору складає 140 000,00 грн. (п. 3.1 Договору);

- Акт виконаних робіт підписується сторонами в двохденний термін після закінчення робіт (п. 3.2 Договору);

- замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті виконаних робіт протягом - 20 днів з моменту підписання такого акту, на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 3.3 Договору).

У відповідності до п. 5.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

П. 5.4 Договору визначено, що за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 500,00 грн. За недотримання строків сплати, зазначених в п. 3.3 Договору, замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Згідно п. 6.1 Договору сторони домовились, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а при невиконанні сторонами умов даного Договору - до повного виконання своїх зобов'язань.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № Г-61 від 25.07.2014р. (за заявкою відповідача в телефонному режимі) ФОП ОСОБА_2 провів збирання сільськогосподарських культур з подрібненням та розсіванням соломи по полю, загальною площею 549 га - ДП "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№111)" на загальну суму 219 000,00 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками останніх, актом виконаних робіт від 24.07.2014р.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р. щодо розрахунку за надані послуги в сумі 219 000,00 грн. не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в зазначеній сумі.

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору він позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 02.02.2015р., відповідно до якої пропонував ДП "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№111)" негайно приступити до виконання взятих на себе договірних зобов'язань та сплатити заборгованість за договором про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р. в розмірі 219 000,00 грн. та нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань пені в розмірі 29 269,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р. щодо своєчасного та повного розрахунку за надані послуги ФОП ОСОБА_2 і звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, в якому, окрім суми основної заборгованості - 219 000,00 грн., просить суд стягнути з відповідача ще 53 064,98 грн. - пені, 5 306,49 грн. - 3% річних та 185 188,68 грн. - інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, доказом, що засвідчує, на думку позивача, факт здійснення позивачем свого зобов'язання за договором про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р. є підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками останніх акт виконаних робіт від 24.07.2014р.

Згідно акту виконаних робіт від 24.07.2014р. вбачається, що ФОП ОСОБА_2 - на виконання договору № Г-61 від 25.07.2014р. - своїм комбайном марки „MASSEY FERGUSON" провів збирання сільськогосподарських культур з подрібненням та розсіванням соломи по полю ДП "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№111)" загальною площею 549 га, при цьому, було затрачено 5490 л дизельного палива згідно договору № Г-61 від 25.07.2014р., розрахунок за 1 гектар складає 400,00 грн., а за весь час обсяг виконаних робіт - 219 000,00 грн.

Дослідивши акт виконаних робіт від 24.07.2014р., суд зазначає, що зазначений акт, наданий позивачем в якості доказів надання відповідачу послуг по збиранню сільськогосподарських культур за договором про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р., не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, оскільки:

- уклавши договір про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р., сторони в п. 6.1 договору встановили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з 25.07.2014р. і діє до 31.12.2014р., а при невиконанні сторонами умов даного Договору до повного виконання своїх зобов'язань, при цьому, акт виконаних робіт від 24.07.2014р. підписаний до моменту набрання чинності договору про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р.;

- п. 2.3 Договору сторони узгодили, що орієнтована площа полів, на яких буде проводитись збір врожаю - 350 га, а згідно акту виконаних робіт від 24.07.2014р. вбачається, що позивачем зібрано врожай з поля загальною площею 549га.

Тобто, виходячи із наведених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами існували господарські відносини, що не врегульовані договором про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом наведених процесуальних норм кожна сторона має підтвердити певними документами обставини, на які вона посилається, як на підставу заявлених вимог/заперечень, що становлять предмет доказування, які суд оцінює, виходячи із зазначених сторонами доводів.

Тож, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та виходячи із наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку, що наявні у справі документи не підтверджують доводи позивача стосовно наявності у ДП "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№111)" заборгованості в сумі 219 000,00 грн. перед ФОП ОСОБА_2 за надані послуги згідно договору про надання послуг № Г- 61 від 25.07.2014р.

Інших підстав звернення до суду та обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

З підстав викладеного, в рамках спірних правовідносин, які, що слідує із тексту позову, виникли, на думку позивача, із договору про надання послуг № Г- 61 від 25.07.2014р., у позивача відсутнє право отримати задоволення позовних вимог у грошовому еквіваленті, з огляду на підставу позову - невиконання зобов'язаною стороною умов договору.

Враховуючи вищеприведене, суд доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає змісту його порушених прав. При цьому, суд невзмозі самостійно змінювати підстави або предмет позову, тому розглядає позовні вимоги у викладеній позивачем редакції, з огляду на наведене ним правове їх обґрунтування.

Що ж до вимог позивача про стягнення 53 064,98 грн. - пені, 5 306,49 грн. - 3 % річних та 185 188,68 грн. - інфляційних витрат у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг № Г- 61 від 25.07.2014р., суд відзначає, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, відповідальність у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат наступає у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, в той час, як у даному випадку, позивачем не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед ФОБ ОСОБА_2 за договором про надання послуг № Г-61 від 25.07.2014р.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог із заявлених ним підстав в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 27 липня 2015 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко