Рішення № 47448868, 21.07.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2015 р. Справа № 918/736/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК"

про стягнення заборгованості в сумі 149 677 грн. 88 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Прищепа О.С. (договір б/н від 01.07.2015р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" про стягнення 90 842 грн. 04 коп. основного боргу, 53 106 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 5 729 грн. 77 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 06.07.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 14.07.2015р.

Ухвалою суду від 14.07.2015р. розгляд справи відкладено на 21.06.2015р..

В судовому засіданні 21.07.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві

Представник відповідача в судові засідання 14.07.2015р. та 21.07.2015р. не з'явився, відзиву на позов не подав, проте через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Своє клопотання представник відповідача мотивував перебуванням уповноваженого представника у відпустці.

Господарський суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, враховуючи наступне. Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно зі ст.28 ГПК України, тобто - сторона/відповідач не позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого працівника/представника. Крім того, господарський суд Рівненської області відповідно до ухвал від 06.07.2015р. та від 14.07.2015р. не визнав обов'язковою явку представників сторін, отже - суд вважає за можливе розглянути скаргу по суті за наявними у справі матеріалами.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" (замовник) було укладено договір про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів №20 (надалі - договір; а.с. 13-14) відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по вивезенню та захороненню накопичених побутових відходів (ТПВ) з території Замовника, а Замовник зобов'язаний приймати та оплачувати надані послуги в порядку та строки, визначені цим Договором.

Згідно пункту 2.2 договору, за результатами наданих послуг Виконавець підраховує об'єм вивезених та захоронених на умовах цього Договору побутових відходів. На підставі підрахунків Виконавець складає та передає на підпис попередньо погоджений із Замовником акт приймання наданих послуг. Замовник зобов'язаний протягом 3-х днів підписати вищезазначений акт та повернути Виконавцю.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість цього Договору, визначається виходячи із обсягу накопичення та вивезення Виконавцем ТПВ під час дії цього Договору.

Пунктом 3.4 договору № 20 передбачено, що кількість одиниць контейнерів, яку використовує Замовник: 24.

Пунктом 3.5. договору № 20 передбачено, що вартість послуг по вивезенню та захороненню ТПВ складає 10 грн. 45 коп. за м3.

Додатком №3 до договору про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів №20 від 16.04.2009р., внесено зміни до п.3.5.1 з 01.05.2009р. у такій редакції: вартість послуг по вивезенню та захороненню ТПВ складає 19,17 грн. з ПДВ за 1 м3. Пункт 3.4 Договору з 01.06.2009р. викладено у такій редакції: кількість одиниць контейнерів, яку використовує Замовник: 77.

В подальшому, 01.10.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № Н-005 (надалі - договір № Н-005) відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язується з графіками надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами і у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 3.1. договору № Н-005, обсяг надання послуг розраховується Виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з додатком №2 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів (п. 3.2. договору № Н-005).

Згідно з п. 4.2 договору № Н-005, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа періоду, що настає за розрахунковим

У відповідності до п.4.6 договору № Н-005, у разі зміни вартості послуги її Виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це споживачеві із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань.

Згідно Додатку № 2 до договору № Н-005, загальна сума за договором становить 37 490 грн. 42 коп. в тому числі ПДВ 6 248 грн. 40 коп. (а.с. 24).

На виконання умов Договорів позивач, за період з квітня 2009 року по травень 2012 року надав послуги з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 1 004 572 грн. 62 коп., що стверджується наявним в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками (а.с. 27-53).

З платіжних доручень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" частково оплатило вартість виконаних робіт в сумі 913 730 грн. 58 коп. (а.с. 135-276).

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів в сумі 90 842 грн. 04 коп..

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з червня 2013 року по травень 2015 року (з урахуванням часткової оплати заборгованості) та 3% річних за період з 28.05.2013р. (з урахуванням часткової оплати заборгованості) по 24.06.2015р. в розмірі 5 729 грн. 77 коп..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів позивач, за період з квітня 2009 року по травень 2012 року надав послуги з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 1 004 572 грн. 62 коп., що стверджується наявним в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками (а.с. 27-53).

При цьому, господарським судом встановлено, що згідно Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) у лютому 2012 року зі сторони позивача було надано послуг на суму 57 467 грн. 11 коп., у т.ч. ПДВ 9 577 грн. 85 коп., у березні 2012 року на суму 57 467 грн. 11 коп., у т.ч. ПДВ 9 577 грн. 85 коп., у квітні 2012 року на суму 55 581,50 грн., коп. у т.ч. ПДВ 9 263 грн. 58 коп., у травні 2012 року на суму 55 581 грн. 50 коп., у т.ч. ПДВ 9 263 грн. 58 коп. (а.с. 51-53).

Зазначена сума наданих послуг, як заявляє позивач, була розрахована зважаючи на фактичний обсяг вивезених побутових відходів за місяць та з урахуванням тарифу на послуги з вивезення ТПВ, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №10 від 10.01.2012 року.

Відповідач не погодився із отриманими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з лютого по травень 2012 року, та підписав їх із зауваженнями, а саме відповідачем не визнано застосований Товариством з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" тариф на послугу з вивезення ТПВ у розмірі 32 грн. 55 коп. за 1 м3.

Суд вважає дані заперечення відповідача безпідставними зважаючи на таке.

У відповідності до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24 червня 2004 року - комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

При цьому порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 затверджено Правила надання послуг з вивезення побутових відходів (далі Правил).

Згідно п.13 даних Правил, Плата за надані послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору і тарифів, що формуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року N 1010.

Судом встановлено, що на момент укладення договору № Н-005 від 01.10.2011р. на послуги з вивезення ТПВ діяв тариф, затверджений рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.08.2011р. №140, а саме в розмірі 27 грн. 04 коп. за 1 м3.

Відповідно до рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №10 від 10.01.2012 року встановлено тариф на послугу з вивезення твердих побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" в розмірі 32 грн. 55 коп. за 1 м3 для населення, 34 грн. 76 коп. за 1 м3 для бюджетних установ та 39 грн. 51 коп. за 1 м3 для інших споживачів (а.с. 95-96).

Відповідно до п.15 Правил, у разі зміни вартості послуги її виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це споживачеві із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань.

Аналогічна норма міститься в п.4.6 договору № Н-005.

Як вбачається з наданого для відповідача акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №001527 від 31.01.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" було повідомлено замовника послуг про те, що з 01 лютого 2012 року будуть застосовані нові тарифи на послугу з вивезення твердих побутових відходів згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №10 від 10.01.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" було надано для відповідача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з лютого 2012 року по травень 2012 року із застосуванням нових тарифів за надану послугу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем було дотримано умови договору та Правил надання послуг з вивезення побутових відходів та повідомлено за 30 днів про зміну вартості послуги з вивезення твердих побутових відходів Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК". При цьому, у разі, якщо відповідач не погоджується з тими чи іншими тарифами, які затверджує орган місцевого самоврядування він не позбавлений права оскаржити відповідні рішення такого органу в судовому порядку.

З платіжних доручень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" частково оплатило вартість виконаних робіт в сумі 913 730 грн. 58 коп. (а.с. 135-276).

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 90 842 грн. 04 коп..

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" про стягнення заборгованості в сумі 90 842 грн. 04 коп. за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем на суму боргу нараховано відповідачу 53 106 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 5 729 грн. 77 коп. 3% річних, перевіривши наданий позивачем розрахунок суд вважає його законним та обґрунтованим.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 842 грн. 04 коп. заборгованості, 53 106 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 5 729 грн. 77 коп. 3% річних стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

За результатами розгляду справи суд вирішує також питання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката як складової судових витрат, керуючись нормами ст.ст. 44, 49 ГПК України та враховуючи конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката Товариство з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" надало суду договір про надання правової допомоги від 01.07.2015р. (а.с. 80), укладений із адвокатом Прищепою Олегом Степановичем, рахунок №1 від 14.07.2015р., з якого вбачається, що вартість наданих послуг становить 5 358 грн. 80 коп. (а.с. 82), квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 14.07.2015 р. на 5 358 грн. 80 коп. (а.с. 83).

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом норм частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). З наведеним узгоджується позиція, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, Прищепі Олегу Степановичу 12.10.2011 р. видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №829 (а.с. 81).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню в розмірі 5 358 грн. 80 коп.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 993 грн. 54 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" (33001, м.Рівне, вул. Гур'єва, буд. 2, код ЄДРПОУ 21093968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 25, код ЄДРПОУ 36416494) - 90 842 грн. 04 коп. заборгованості, 53 106 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 5 729 грн. 77 коп. 3% річних, 2 993 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору та 5 358 грн. 80 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "24" липня 2015р.

Суддя Горплюк А.М.