Ухвала суду № 47448728, 27.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.07.2015 р. Справа№ 914/2506/15

Суддя Фартушок Т.Б., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом:Колективне підприємство «Промжитлобуд», м.Володимир-Волинський, Влинська обл.

до відповідача: Державне підприємство Міністерства оборони України ЗАХІДВІЙСЬКБУД», м.Львів

про стягнення грошових коштів

ціна позову: 17129,15грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява (вх.№2578 від 23.07.2015р.) за позовом колективного підприємства «Промжитлобуд» до державного підприємства Міністерства оборони України ЗАХІДВІЙСЬКБУД про стягнення грошових коштів; ціна позову: 17129,15 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви (вх.№2578 від 23.07.2015р.) до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду на підставі п.п.4, 6 ч.1 ст.63 ГПК України, зважаючи на наступне:

1. Як вбачається із поданих матеріалів, до позовної заяви долучено лише світлокопії опису вкладення та фіскального поштового чеку №5282 від 13.07.2015р. на підтвердження надіслання позовної заяви з доданими до неї документами Відповідачу, проте жодним чином не посвідчені.

Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п.2 ч.1 ст.57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Позивачем не додано до позовної заяви оригіналів доказів про надіслання Відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами.

З п.п.2, 19, 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою КМ України від 05.03.2009 р. № 270, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вбачається, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів Відповідачу у справі є оригінал поштової квитанції з описом вкладення в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу; доказами відправлення Відповідачу копії позовної заяви з додатками є оригінали поштових квитанцій (фіскальних чеків) та описів вкладення до цінного листа про надсилання Відповідачеві копій позовної заяви та усіх доданих до неї документів, а не їх копії.

Більше того, Позивачем не додано не тільки оригіналів, але і не додано жодних належних (посвідчених) копій доказів про відправлення Відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки копії фіскального поштового чеку та опису вкладення жодним чином не посвідчені.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна правова позиція відображена у п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК); копії, які видаються підприємствами усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації; вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N55; у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору; подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги те, що при поданні позовної заяви Позивачем подано лише світлокопії опису вкладення та фіскального поштового чеку, які жодним чином не посвідчені, а відтак не є не тільки доказами в розумінні ст.36 ГПК України, а і документами взагалі, суд приходить до висновку, що Позивачем не виконано вимог ГПК України (ч.1 ст.56, п.2 ч.1 ст.57) про долучення до позовної заяви доказів надіслання Відповідачеві усіх долучених до позовної заяви копій документів та доказів відправлення Відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. (п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Згідно п.6 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Вищенаведені допущені Позивачем порушення вимог ГПК України є самостійною підставою для повернення позовної заяви з доданими до неї документами без розгляду.

2. Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з позовної заяви (вх.№2578 від 23.07.2015р.) предметом позову є стягнення заборгованості з Відповідача на користь Позивача за договором підряду. Місцезнаходженням Позивача визначено Волинську область, місцезнаходженням Відповідача – Львівську область.

Місцем розгляду справи Позивачем визначено – Господарський суд Львівської області – з додержанням вимог щодо територіальної підсудності, визначених ст.ст.13, 15 ГПК України, оскільки, згідно вимог ч.2 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Позивачем зазначено ціну позову – 17129,15грн.

Відтак, враховуючи майновий характер позову та ціну позову, беручи до уваги вимоги п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», Позивачу належало сплатити за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області 1827грн. судового збору.

Судовий збір в розмірі 1827грн. сплачено Позивачем двома платіжними дорученнями: №208 від 09.07.2015р. на суму 106,50грн. та №5535 від 14.01.2014р. на суму 1720,50грн.; (106,5+1720,5=1827).

Проте, платіжним дорученням №5535 від 14.01.2014р. на суму 1720,50грн. судовий збір сплачено за подання позову до Господарського суду Волинської області; одержувачем визначено УДКСУ у м.Луцьку Волинської області.

Крім того, інші платіжні реквізити (рахунок, код), зазначені у платіжному дорученні №5535 від 14.01.2014р. на суму 1720,50грн. не відповідають платіжним реквізитам, необхідним при сплаті судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в абз.1 п.2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Крім того суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що законом передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду державного бюджету України (частина перша статті 9); при цьому місце розгляду справи господарським судом визначається з огляду на вимоги статей 13 - 16, 92, 108, 111-14, 114, 122-1, 122-7 ГПК.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що Позивачем при поданні позовної заяви (вх.№2578 від 23.07.2015р.) до Господарського суду Львівської області не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу, а відтак не додержано вимог п.3 ч.2 ст.57 ГПК України.

При цьому, у позовній заяві не наведено обставин та до позовної заяви не додано доказів того, що Позивач є звільненим від сплати судового збору. Крім того, у позовній заяві не наведено та до такої не додано заяви (клопотання) про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору в розмірі 1720,50грн.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в абз.2 п.2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК України.

Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК (п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Згідно п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Вищенаведені допущені Позивачем порушення вимог ГПК України є самостійною підставою для повернення позовної заяви з доданими до неї документами без розгляду.

При цьому суд зазначає, що Позивачу відомі реквізити сплати судового збору (отримувач, код отримувача, банк отримувача, рахунок отримувача, код банку, №рахунку, код класифікації доходів бюджету) за подання позову до Господарського суду Львівської області, оскільки такі ним зазначені у платіжному дорученні №208 від 09.07.2015р. на суму 106,50грн.

Крім того суд зазначає, що доказами правильного порядку та розміру сплати судового збору за подання позовної даної заяви (вх.№2578 від 23.07.2015р.) є докази сплати 1827грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Львівської області (зі сплатою до територіальних органів Державної казначейської служби України із зазначенням в рядку "одержувач" найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу).

3. Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як роз’яснено Вищим господарським судом України в п.п.2.20 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” №7 від 21.02.2013р. із змінами та доповненнями, чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Водночас, п.2.21. п.2 даної постанови передбачено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Як вбачається із додатків до позовної заяви (вх.№2578 від 23.07.2015р.), Позивачем долучено оригінал платіжного доручення №208 від 09.07.2015р. на суму 106,50грн. не вказано який саме позов оплачено судовим збором, зазначено лише: "Судовий збір за позовом КП «Промжитлобуд», Господарський суд Львівської обл., код ЄДРПОУ 03499974., код бюдж.класиф.22030001»».

Згідно з п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., із змінами та доповненнями, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, графа "Призначення платежу" платіжного доручення №208 від 09.07.2015р. на суму 165,50грн. не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

Вищий господарський суд України у постанові пленуму “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” роз’яснив, що за відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) повертається господарським судом без розгляду (п.п.2.22 п.2).

З врахуванням вищенаведеного, долучене до позовної заяви платіжне доручення про сплату судового збору №208 від 09.07.2015р. не є належним та допустимим доказом сплати судового збору саме по поданій позовній заяві.

Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК (п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Згідно п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України (ухвала від 02.06.2014р. у справі №914/4463/13) та Господарський суд Львівської області (ухвали від 25.05.2015р. у справі №914/1663/15, від 05.06.2015р. у справі №914/1781/15, від 08.06.2015р. у справі №914/1801/15).

Вищенаведене допущене Позивачем порушення вимог ГПК України є самостійною підставою для повернення позовної заяви з доданими до неї документами без розгляду.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч.1 ст.56, п.п.2, 3 ч.1 ст.57, п.п.4, 6 ч.1 ст.63, ст.86 ГПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Повернути Колективному підприємству «Промжитлобуд» позовну заяву і додані до неї документи (вх.№2578 від 23.07.2015р.) без розгляду.

Додаток: позовна заява №2578 від 23.07.2015р. і додані до неї документи на 17 арк.

Відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя Фартушок Т. Б.