Рішення № 47448584, 20.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015№910/11726/15

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"

про стягнення 269 740, 80 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: ОСОБА_2. - представник за довір.;

від відповідача: Полонський О.Ю. - представник за довір.

Рішення прийняте 20.07.2015, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 01.07.2015 по 20.07.2015.

У судовому засіданні 20.07.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" стягнення 269 740,80 грн. на підставі Договору оренди №21-471/5-1 від 01.04.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №21-471/5-1 від 01.40.2014 року позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення № 1,2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 199 264,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 458,00 грн., 3% річних у розмірі 2 392,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 43 626,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2015 порушено провадження у справі №910/11726/15 (суддя Пригунова А.Б.), розгляд справи призначений на 10.06.2015.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ №04-23/651 від 05.06.2015 та протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями справу №910/11726/15 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 справу №910/11726/15 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначений на 24.06.2015.

У судовому засіданні 24.06.2015 на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 01.07.2015.

У судовому засіданні 01.07.2015 на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 20.07.2015.

17.07.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся через відділ діловодства господарського суду міста Києва із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 174 988,39 грн., 3% річних у сумі 1809,00 грн., інфляційні втрати в сумі 40 832,00 грн., пеню в сумі 21 695,00 грн. Разом із заявою позивач надав відповідні уточнені розрахунки.

Частина 4 ст.22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2015 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що останній повинен бути звільнений від відповідальності, оскільки не мав можливості користуватись майном через обставини, за які він не відповідає з посиланням на ст.617 Цивільного кодексу України та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО (відзив на позов).

В порядку ст. 89 ГПК України, в ухвалах суду допущено описку в назві позивача, замість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1), зазначено Суб»єкт підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1.

В судовому засіданні 20.07.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між ФОП ОСОБА_1. (орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди №21-471/5-1 (надалі - "Договір").

Відповідно п.п. 1.1-1.4 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (надалі - об'єкт оренди), за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення № 1,2, загальною площею 153,4 кв.м для розміщення відділення ПАТ "Банк Національний кредит".

Пунктом 3.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 30.06.2014 до Договору оренди №21-471/5-1 від 01.04.2014) встановлено, що за користуванням об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату:

з 01.04.2014 по 30.06.2014 в розмірі 124,00 грн. за один метр орендованої площі,

з 01.07.2014 по 31.07.2014 - 0,05 грн. за один метр орендованої площі,

з 01.08.2014 по 31.08.2014 - 86,80 грн. за один метр орендованої площі,

з 01.09.2014 по 30.09.2014 - 124,00 грн. за один метр орендованої площі,

з 01.10.2014 по 28.02.2017 - 155,00 грн. за один метр орендованої площі.

Згідно з п. 3.2 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 30.06.2014 до Договору оренди №21-471/5-1 від 01.04.2014) розмір орендної плати за повний календарний місяць складає:

з 01.04.2014 по 30.06.2014 - 19 021,60 грн.,

з 01.07.2014 по 31.07.2014 - 7,67 грн.,

з 01.08.2014 по 31.08.2014 - 13 315,12 грн.,

з 01.09.2014 по 30.09.2014 - 19 021,60 грн.,

з 01.10.2014 по 28.02.2017 - 23 777,00 грн.

Внесення орендної плати за поточний місяць проводиться орендарем щомісячно на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця на підставі цього Договору (п.3.2.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що цей Договір укладений строком на 35 місяців та діє з 01.04.2014 по 28.02.2017.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 153,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення № 1,2, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2014.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 174 988,39 грн. за період з 01.07.2014 по 11.04.2015.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2014) підтверджується факт передачі орендарем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з квітня 2014 року по лютий 2017 року. За цей період позивачем нараховано до сплати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.2.1 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця.

Відтак, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.07.2014 по 11.04.2015 становить 174 988,39 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 174 988,39 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 було віднесено ПАТ "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №114 від 05.06.2015 було розпочато процедуру виведення Банку з ринку та запровадження в ньому з 08.06.2015 тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Національний кредит" запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015 по 07.09.2015 включно.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

В той же час, за змістом ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 1 частини 5 статті ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Частиною 6 вказаної статті Закону вказано, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку в тому числі, щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

З огляду на викладене, введення в червні 2015 року тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Національний кредит" не могло бути підставою для припинення виконання зобов'язань зі сплати орендних платежів за Договором.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Банк Національний кредит" заборгованості з орендної плати у розмірі 174 988,39 грн., за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 695,00 грн., 3% річних у розмірі 1 809,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.08.2014 по 11.04.2015, та 40 832,00 грн. інфляційних втрат з липня 2014 року по березень 2015 року.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Оскільки, процедуру виведення ПАТ "Банк Національний кредит" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації було розпочато з 08.06.2015, то нарахування неустойки, інших фінансових санкцій та нарахування відсотків за зобов'язаннями відповідача до вказаної дати є правомірним.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.3 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати, визначеної в п.3.2 Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

З даного пункту Договору вбачається, що сторонами було погоджено порядок та розмір нарахування пені, проте не визначено строку за який вона має нараховуватись.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім цього, позивачем при визначенні початкової дати деяких періодів не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, в яких зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених судом періодів, за які є правомірним нарахування пені, встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у розмірі 21 651,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого позивачем періоду, за який нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 809,00 грн. та 40 832,00 грн. відповідно.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "Банк Національний кредит" на користь позивача заборгованості у розмірі 174 988,39 грн., пені у розмірі 21 651,85 грн., 3% річних у розмірі 1 809,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40 832,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58, ідентифікаційний код 20057663) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 174 988,39 грн. (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 39 коп.), пеню у розмірі 21 651,85 грн. (двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят одна гривня 85 коп.), 3% річних у розмірі 1 809,00 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ять гривень 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 40 832,00 грн. (сорок тисяч вісімсот тридцять дві гривні 00 коп.) та 4 785,63 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять гривень 63 коп.) судового збору.

3.В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення:27.07.2015.

Суддя М.Є. Літвінова