Рішення № 4744822, 14.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.09 Справа № 13/269

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “Ліспромсервіс ”, м. Київ

до Державного підприємства “Луганськвугілля, м. Луганськ

про стягнення 43404 грн. 27 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

секретар судового засідання Чорна І.М.

За участю:

від позивача

директор ТОВ "ВКФ" Ліспромсервіс" - Трофимова З.В., паспорт СН 066908, видан Радянським РУГУМВС України в м. Києві 08.02.96;

від відповідача

провідний юрисконсульт - Шашкова Г.В., довіреність №03/5-644 від 31.12.08.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27 433 грн. 77 коп., інфляційних нарахувань в сумі 9 217 грн. 81 коп., 3 % річних в сумі 1 426 грн. 50 коп., процентів за користування коштами в сумі 5 326 грн. 19 коп.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 14.09.2009 року по справі № 13/269, справу № 13/269 передано на розгляд судді Яресько Б.В., у зв’язку з його виходом з відпустки.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 14.09.2009 року № 03/7-503 зазначив про наявність заборгованості перед позивачем в сумі 27 433 грн. 77 коп.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 69 від 23.02.2006 року (надалі за текстом - Договір), позивач в період з 01.08.2007 року по 01.10.2007 року поставив відповідачу лісоматеріали на загальну суму 45 243 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата отриманого товару відповідачем (покупцем) здійснюється у продовж 30 календарних днів після отримання товару на рахунки позивача (постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на р/р позивача (постачальника).

У зв’язку із частковою оплатою відповідачем отриманих лісоматеріалів в сумі 17 809 грн. 43 коп., у нього перед позивачем склалась заборгованість в сумі 27 433 грн. 77 коп., що підтверджується матеріалами справи та складеним сторонами актом звірення взаємних розрахунків від 22.07.2009 року.

Позивачем 26.08.2009 року подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27 433 грн. 77 коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 9 217 грн. 81 коп., 3 % річних в сумі 1 426 грн. 50 коп. нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та проценти за користування коштами в сумі 5 326 грн. 19 коп., які нараховані відповідно до ст.ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України.

Відповідач наявність заборгованості в сумі 27 433 грн. 77 коп. підтвердив (відзив на позовну заяву від 14.09.2009 року № 03/7-503).

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлений факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором по сплаті вартості отриманого від позивача товару на суму 27 433 грн. 77 коп.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27 433 грн. 77 коп., інфляційних нарахувань в сумі 9 217 грн. 81 коп., 3 % річних в сумі 1 426 грн. 50 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення процентів за користування відповідачем чужими коштами в сумі 5 326 грн. 19 коп., які нараховані з урахуванням однієї облікової ставки Національного банку України, слід зазначити наступне.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно статтею 536 зазначеного вище Кодексу встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В укладеному між сторонами договору сторони не передбачили розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, при цьому заявляючи зазначену вимогу, позивач нормативно не обґрунтував застосування саме однієї облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, дану вимога є необґрунтованою тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача державне мито в сумі 380 грн. 78 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 276 грн. 34 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля, м. Луганськ, Ленінський район, вулиця Лермонтова, будинок 1 В, ідентифікаційний код 32473323, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “Ліспромсервіс ”, м. Київ, вулиця О. Теліги, 27, ідентифікаційний код 16485442, заборгованість в сумі 27 433 грн. 77 коп., інфляційні нарахування в сумі 9 217 грн. 81 коп., 3 % річних в сумі 1 426 грн. 50 коп., державне мито в сумі 380 грн. 78 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 276 грн. 34 коп., наказ видати.

3.В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторони оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання рішення

17 вересня 2009 року