Рішення № 47447837, 20.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.2015р. Справа №905/253/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», Донецька область, м.Горлівка

до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Донецька область, м.Маріуполь

про: стягнення 12270,30грн. боргу за активну електроенергію, 71,56грн. – 3% річних, 610,91грн. інфляційних, 620грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

20.07.2015р. з 11-20год. до 11-25год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», Донецька область, м.Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Донецька область, м.Маріуполь про стягнення 12270,30грн. боргу за активну електроенергію, 71,56грн. – 3% річних, 610,91грн. інфляційних, 620грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір про постачання електричної енергії №2220 від 01.06.2005р., додаткові угоди та додаток №5 до нього, акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за червень – грудень 2014 року, а також на рахунки за ті самі періоди, тощо.

До позову додає розрахунок основного боргу, сум пені, 3% річних та інфляційних (а.с.8-9).

Протягом розгляду справи позивач надав, зокрема, письмові пояснення №51юр-1256/15 від 26.06.2015р. з доданими банківськими виписками на підтвердження оплати відповідачем електроенергії з порушенням строків (а.с.64-73).

Відповідач протягом розгляду справи надав:

1) засвідчену копію відзиву №1102 від 08.07.2015р. з додатками, в якому просив відмовити у стягненні пені, річних та інфляційних (а.с.44-60).

2) засвідчену копію заяви №1101 від 08.07.2015р. про розстрочку виконання рішення на три роки з додатком (а.с.74-76).

3) засвідчену копію клопотання №1103 від 08.07.2015р. про зменшення розміру пені на 95% (а.с.78-79).

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2005р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (позивач, Постачальник) та Єнакіївським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (Споживач, відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №2220 (далі – Договір, а.с.10-13).

З Загальних положень статуту ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (а.с.36) вбачається, що Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”, а надалі – на Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Донецькобленерго”.

Таким чином, відбулась зміна найменувань позивача без зміни його організаційно-правової форми, що не свідчить про реорганізацію товариства, а Постачальником за Договором є позивач у даній справі.

Додатковою угодою до Договору, укладеною 23.01.2008р., сторони змінили найменування Споживача в тексті Договору та додатків до нього на Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (п.1, а.с.17).

Таким чином, Споживачем за Договором є відповідач у даній справі.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до підп.2.1.2.Договору Постачальник електричної енергії зобов’язався постачати Споживачу електроенергію як різновид Товару в межах 135,0кВт приєднаної потужності і в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору.

Згідно з підп.2.2.3. Договору Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та №6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору.

Згідно з підп.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених підп.2.2.3. Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 «Порядок розрахунків за електроенергію», Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Аналогічне положення містить абз.4 п.9 Додатку №5 до Договору (а.с.14, зворотній бік).

Відповідно до п.9.4. Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2008р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.

Додатковими угодами від 23.01.2008р. та від 25.12.2014р. строк дії Договору №2220 від 01.06.2005р. було продовжено (а.с.16, 17).

Сторони погодили, що розрахунковим вважається період з 00-00год. 25 числа попереднього місяця до 24-00год. 24 числа поточного місяця (п.1 Додатку №5 до Договору, а.с.14).

Пунктом 9 Додатку №5 визначено, що остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника, вказані у розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Для проведення остаточного розрахунку Споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати у Постачальника за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені Договором.

За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на відповідний рахунок Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.

Договір, Додаткові угоди та Додаток №5 до нього підписано обома сторонами та скріплено печатками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за Договором: у червні – грудні 2014 року постачав відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого надав суду Акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), підписані сторонами та скріплені їхніми печатками (а.с.19, 20, 23, 26, 27), а також рахунки на оплату за спожиту активну електроенергію (а.с.18, 22, 25, 28).

Виставлені рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки на них, зроблені уповноваженим представником Споживача за довіреністю №03-135 від 16.12.2013р. (а.с.33).

На порушення умов Договору, вимог ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) свої зобов’язання щодо оплати спожитої у вересні, листопаді та грудні 2014 року активної електроенергії відповідач не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Заявлену до стягнення суму основної заборгованості суд визнає такою, що відповідає умовам Договору, а також первинним документам, що містяться у справі.

З урахуванням викладеного суд визнає вимогу позивача про стягнення 12270,30грн. заборгованості за активну електричну енергію за вересень, листопад та грудень 2014 року обґрунтованою, документально доведеною та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідач виконав свій обов’язок з оплати спожитої у червні та липні 2014 року активної електричної енергії з порушенням визначених Додатком №5 до Договору строків, про що свідчать копії банківських виписок (а.с.68, 69).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у відповідача в періодах, за які здійснено нарахування пені та 3% річних, була наявна заборгованість перед позивачем.

Позивач з посиланням на підп.4.2.1. Договору та Додаток №5 до нього просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 620грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені (а.с.8), суд встановив, що її нарахування здійснене позивачем відповідно до умов Договору, приписів ч.6 ст.232 ГК України, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та Законів України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» і є арифметично вірним.

З огляду на викладене та приписи ст.6, ч.ч.1, 3 ст.549, ст.627 ЦК України, ст.ст.216-218 ГК України стягненню на користь позивача підлягає пеня у сумі 620грн., нарахована на заборгованість згідно з рахунками №68/2220 за активну електроенергію:

- за червень 2014 року – у сумі 1,48грн. за період 04.07.2014р.;

- за липень 2014 року – у сумі 496,45грн. за період 02.08.2014р. – 03.12.2014р.;

- за грудень 2014 року – у сумі 122,07грн. за період 03.01.2015р. – 06.02.2015р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 71,56грн. та інфляційні у розмірі 610,91грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних (а.с.8) та встановлено, що він є арифметично вірним та не суперечить приписам ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 71,56грн., нарахована на заборгованість згідно з рахунками №68/2220 за активну електроенергію:

- за червень 2014 року – у сумі 0,23грн. за період 04.07.2014р.;

- за липень 2014 року – у сумі 58,39грн. за період 02.08.2014р. – 03.12.2014р.;

- за грудень 2014 року – у сумі 12,94грн. за період 03.01.2015р. – 06.02.2015р.

Судом перевірено розрахунок інфляційних (а.с.9) та встановлено, що інфляційні нарахування на заборгованість липня за період серпень 2014 року, а також на заборгованість грудня за період січень 2015 року нараховані неправомірно з огляду на таке.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю (за період серпень 2014 року – на заборгованість за липень 2014 року, яка виникла лише з 02 серпня; за період січень 2015 року – на заборгованість за грудень 2014 року, яка виникла лише з 03 січня), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає сума інфляційних, нарахована на заборгованість згідно з рахунком №68/2220 за активну електроенергію за липень 2014 року у розмірі 425,69грн. за період вересень – листопад 2014 року.

У стягненні інфляційних нарахувань в сумі 45,83грн., здійснених за період серпень 2014 року на борг за липень 2014 року, а також у сумі 139,39грн. за період січень 2015 року на борг за грудень 2014 року суд відмовляє.

Викладені у засвідченій копії відзиву №1102 від 08.07.2015р. заперечення щодо нарахування пені, річних та інфляційних у зв’язку з настанням для відповідача обставин непереборної сили (а.с.44-45) суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.2.5. Договору передбачено, що Споживач не несе відповідальності перед Постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1. – 4.2.3. Договору, якщо доведе, що порушення виникли внаслідок дії обставин непереборної сили. При цьому сторони домовились (п.4.3.2. Договору – а.с.11, зворотній бік), що сторона, для якої виконання зобов’язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше, ніж через 5 календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили.

До засвідченої копії відзиву відповідач не надав доказу письмового повідомлення позивача про початок дії обставин непереборної сили або взагалі про їх наявність, а отже, через порушення умови п.4.3.2. Договору у відповідача відсутні підстави посилатися на настання для нього обставин непереборної сили з метою уникнення передбаченої п.4.2.1. Договору та іншої відповідальності.

Відповідно до абз.1, 2 п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» заяву про надання розстрочки виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК України у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування. У разі неподання заявником доказів надіслання другій стороні відповідних копій заява і додані до неї документи повертаються заявникові без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63, статті 121 ГПК України.

Частиною 3 ст.22 ГПК України передбачено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, викладене у засвідченій копії заяви №1101 від 08.07.2015р. (а.с.74-75) клопотання про надання розстрочки виконання рішення на три роки суд залишає без розгляду на підставі приписів ч.3 ст.22, ч.1 ст.56, п.2 ч.1 ст.57, п.п.1, 6 ч.1 ст.63 ГПК України через неподання доказів надіслання позивачу заяви №1101 від 08.07.2015р. та доданих до неї документів листом з описом вкладення, а також через подання суду копії, а не оригіналу відповідної заяви.

Зазначене не перешкоджає повторному (після усунення допущених порушень) зверненню відповідача до господарського суду з заявою про надання розстрочки за правилами ст.121 ГПК України – у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

У суду відсутня можливість розглянути по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки в матеріалах справи міститься лише його засвідчена копія (а.с.78-79, 81). Суд також зазначає, що відповідач не надав до вказаного клопотання жодного доказу на підтвердження перелічених в ньому обставин.

Судовий збір відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.6, 258, 525, 526, 530, 549, 614, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216-218, 232 Господарського кодексу України; Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96ВР; Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015р. №85-VІІІ; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 56, 57, 63 (п.п.1, 6 ч.1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», Донецька область, м.Горлівка до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Донецька область, м.Маріуполь про стягнення 12270,30грн. боргу за активну електроенергію, 71,56грн. – 3% річних, 610,91грн. інфляційних, 620грн. пені – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.К.Лібкнехта, буд.177а; код ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, проспект Леніна, 11; код ЄДРПОУ 00131268) 12270,30грн. боргу за активну електроенергію, 71,56грн. – 3% річних, 425,69грн. інфляційних, 620грн. пені, 1802,15грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про надання розстрочки виконання рішення на три роки – залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.07.2015р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 27.07.2015р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 – до справи, 2 – сторонам