Рішення № 47447716, 21.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/105/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 Справа № 908/3446/15

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Рязанцевої А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3446/15

за позовом: Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 34000, 00 грн.

за участю представників:

від позивача - Голубова І.О., довіреність № 75 від 11.02.15 р.

- Чечель К.І., довіреність № 83 від 20.07.15 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення штрафу в сумі 17000,00 грн. та пені за період з 24.04.2015 року по 28.05.2015 року в сумі 8925,00 грн. відповідно до рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14.

16.06.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшло нормативне обґрунтування позовних вимог, в якому останній зазначає, що справи, які пов'язані із застосуванням конкурентного законодавства і однією із сторін у яких виступають громадяни, що набули статусу суб'єктів підприємницької діяльності, підлягають розгляду господарськими судами і в тому разі, коли такі громадяни втратили зазначений статус на час подання позову зі справи, але мали його на момент прийняття відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України, у зв'язку з яким виник спір зі справи. Разом з тим вказує, що норма статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка передбачає звернення Антимонопольного комітету України та його територіальних органів відносить вказані спори виключно до господарського суду, при цьому відсутня пряма норма закону, яка б передбачала вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також позивач зазначає, що з боку суб'єктного складу спору, який підвідомчий господарським судам, з огляду на приписи п. 3 статті 12 ГПК України, статті 21 та ч. 2 ст. 1 ГПК України, зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Тому позивач стверджує, що господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані з оскарженням відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішень органів Антимонопольного комітету України та стягнення сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.

До прийняття рішення у справі, а саме 16.06.2015 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої збільшив розмір пені у зв'язку зі збільшенням періоду її нарахування, та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 17000,00 грн. та пеню за період з 24.04.2015 року по 16.06.2015 року в сумі 30515,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 року вказана заява позивача прийнята до розгляду.

25.06.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли додаткові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 12.11.2014 року було прийнято рішення № 46-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за вчинення якого на останнього накладено штраф в розмірі 17000,00 грн. При цьому пояснює, що у зв'язку з тим, що лист, яким направлялась копія рішення на адресу відповідача повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання», зміст резолютивної частини рішення від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» було опубліковано в газеті «Запорізька Правда» від 12.02.2015 року. Вказує, що вказане рішення вважається врученим відповідачу 23.02.2015 року. Разом з тим зазначає, що 31.03.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Також вказує, що у зв'язку з несплатою відповідачем штрафу в добровільному порядку позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1, як правонаступника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення несплаченого у добровільному порядку штрафу та нарахованої пені. Поряд з цим з посиланням на п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» вказує, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарським правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст. ст. 1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, яких виник спір, мають господарський характер. Разом з тим зазначає, що відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й ГК України, і відтак - є господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розглядаються господарськими судами. Поряд з цим вказує, що справи за позовом Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень про стягнення штрафу та пені за порушення конкурентного законодавства за предметним критерієм відносяться до спорів, які пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, а тому належать розгляду господарськими судами. Вважає, що господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані з оскарженням відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішень органів Антимонопольного комітету України та стягнення сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства. Вказує, що аналогічна правова позиція також міститься у постановах Вищого господарського суду України від 08.10.2013 року у справі № 919/481/13 та від 14.01.2014 року у справі № 926/835/13.

25.06.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшла заява про збільшення позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України, відповідно до якої останній збільшив розмір пені у зв'язку зі збільшенням періоду її нарахування, та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 17000,00 грн. та пеню за період з 24.04.2015 року по 30.06.2015 року в сумі 17000,00 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Таким чином, позивач надав суду дві заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в останній заяві про збільшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті, а саме: вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 17000,00 грн. та пені за період з 24.04.2015 року по 30.06.2015 року в сумі 17000,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні 21.07.2015 року підтримали позовні вимоги з врахуванням останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 21.07.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

На адресу суду від відповідача надійшло повідомлення пошти з позначкою "за закінченням терміну зберігання". Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.07.2015 року вбачається, що місце проживання відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69096, АДРЕСА_1.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким вирішено:

1. Визнати, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за підсумками діяльності у 2013 році, січні - жовтні 2014 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з постачання технічної води мережами зрошувальної системи малого зрошення в територіальних (географічних) межах села Володимирівка та прилеглої до нього території, де розташовано мережі зрошувальної системи малого зрошення Володимирівської сільської ради, як такий, що не має жодного конкурента на ринку.

2. Визнати дії Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які полягають у встановленні економічно необґрунтованого тарифу на послугу з постачання технічної води мережами зрошувальної системи малого зрошення, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з постачання технічної води мережами зрошувальної системи малого зрошення, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. Згідно з частиною 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) накласти штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послугу з постачання технічної води мережами зрошувальної системи малого зрошення.

Частиною 1 ст. 56 3акону України "Про захист економічної конкуренції" № 2210-ІІІ від 11.01.2001 року, далі Закон, передбачено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Так, на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач у справі) листом № 02-18/05-2738 від 12.11.2014 року направлено для виконання засвідчену копію рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14. Також, у даному листі відповідачу було роз'яснено, що штраф у розмірі 17000,00 грн. повинен бути перерахований у двомісячний строк з дня отримання рішення територіального відділення, у разі несплати зазначеної суми на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" буде нараховуватися пеня за кожний день прострочення сплати штрафу у розмірі 1,5% від суми штрафу. Разом з тим, у вказаному листі було також зазначено, що згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати протягом п'яти днів з дня сплати штрафу до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Однак вказаний лист повернувся на адресу територіального відділення з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Приписами ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок:

- відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації);

- відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

На підставі вказаної норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" зміст резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14 було опубліковано позивачем в газеті «Запорізька Правда» від 12.02.2015 року, що підтверджується наявним у справі витягом з вказаної газети, який знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, в силу приписів ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14 вважається врученим відповідачу 23.02.2015 року з врахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Згідно із ч. 3 ст. 56 3акону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Позивач в позові вказує, що станом на день подання позовної заяви штраф в сумі 17000,00 грн., накладений рішенням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш, відповідачем не сплачено, та відбулося прострочення його сплати, у зв'язку з чим останньому нарахована пеня за період з 24.04.2015 року по 30.06.2015 року всього в сумі 17085,00 грн. Проте, оскільки сума нарахованої пені не може перевищувати розмір штрафу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач у справі) як правонаступника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в сумі 17000,00 грн., накладеного рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14 та пені в сумі 17000,00 грн. за прострочення терміну сплати штрафу, що узгоджується з положеннями абзацу 4 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства (далі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України).

Так, з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.04.2015 року та Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.07.2015 року вбачається, що 31.03.2015 року відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням.

Однак, матеріали справи свідчать, що станом на день прийняття адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення № 46-рш у справі № 02/34-14 ОСОБА_1 був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.11.2014 року, засвідчена копія якого знаходиться у справі.

Відповідно до абзацу 4 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що справи, які пов'язані із застосуванням конкурентного законодавства і однією із сторін у яких виступають громадяни, що набули статусу суб'єктів підприємницької діяльності, підлягають розгляду господарськими судами і в тому разі, коли такі громадяни втратили зазначений статус на час подання позову зі справи, але мали його на момент прийняття відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України, у зв'язку з яким виник спір зі справи.

Враховуючи викладене, в даному випадку територіальне відділення Антимонопольного комітету України правомірно звернулося саме до господарського суду Запорізької області. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України у справах № 919/481/13 від 08.10.13р., № 926/835/13 від 14.01.14р.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14 на відповідача був накладений штраф за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 13 та пунктом 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з постачання технічної води мережами зрошувальної системи малого зрошення, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

В процесі розгляду справи № 02/34-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" Адміністративною колегію Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при розрахунку вартості послуги з постачання технічної води мережами зрошувальної системи малого зрошення на 2013 рік необґрунтовано завищив витрати та занизив площу поливних земель, внаслідок чого собівартість послуги було необґрунтовано завищено не менш ніж на 70%, що призвело до встановлення вартості послуги з постачання технічної води у необґрунтованому розмірі. При цьому адміністративною колегією також встановлено, що внаслідок технологічних особливостей надання послуги з постачання технічної води мережами зрошувальної системи наявна та потенційна конкуренція на вказаному ринку відсутня, а встановлення ФОП ОСОБА_1 необґрунтованого тарифу на послугу з постачання технічної води мережами зрошувальної системи малого зрошення стало можливим за умов відсутності конкуренції на цьому ринку.

Імперативними приписами ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» № 3659-ХІІ від 26.11.1993 року визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Втім, станом на час розгляду даної справи господарським судом рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14 відповідачем не виконане, штраф в сумі 17000,00 грн. у строк, передбачений ч. 3 ст. 56 3акону, не сплачений.

Частина 5 ст. 56 Закону "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

- справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

- відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Докази оскарження, скасування або визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш у справі № 02/34-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" в матеріалах справи відсутні, а відтак воно є чинним та підлягає обов'язковому виконанню в силу приписів ч. 2 ст. 56 3акону "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт несплати відповідачем, як правонаступником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, накладеного відповідно до рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 № 46-рш у справі № 02/34-14 штрафу всього в сумі 17000,00 грн. Відповідач доказів сплати штрафу суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 штрафу в сумі 17000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено прострочення сплати вказаного штрафу з боку відповідача. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає фактичним обставинами справи та приписам ч. 5 ст. 56 Закону, а розмір пені не перевищує розмір штрафу. Таким чином, позовні вимоги Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 пені в сумі 17000,00 грн. також підлягають задоволенню.

Судовий збір в сумі 1827,00 грн. за подання позовної заяви, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.07.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1, 69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, до загального фонду Державного бюджету України на рахунки відкриті в управлінні Державної казначейської служби України за місцем реєстрації платника податків, за кодом бюджетної класифікації доходів - 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності - 106, штраф в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладений рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2014 року № 46-рш, та пеню в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. за прострочення терміну сплати штрафу, видавши наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1, 69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь:

- Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206) витрати зі сплати судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 27.07.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.