Рішення № 47447661, 25.06.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2015 Справа №908/2945/15

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Говор С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 37434954,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка Донецької області, ЄДРПОУ 00191744,

про стягнення 90 227,73 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився,–

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою №2304/107 від 23.04.2015р. до Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка Донецької області, про стягнення 90 227,73грн., у тому числі 56988,18грн. суми основного боргу, 1 147,57грн. 3% річних, 18 823,88грн. інфляційних витрат та 13 268,10грн. пені.

Господарським судом Запорізької області ухвалою від 29.04.2015р. означений позов направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області на підставі 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п.3.1.11 та п.3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №908/2945/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2945/15.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки №305/13 від 25.12.2013р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх грошових зобов’язань в частині оплати вартості поставлених паливно-мастильних матеріалів, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір поставки №305/13 від 25.12.2013р., видаткові накладні №РН-7 від 09.01.2014р., №РН-267 від 13.02.2014р. та №РН-1239 від 20.06.2014р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №13 від 09.01.2014р., №128 від 13.02.2014р. та №581 від 20.06.2014р., рахунки-фактури №СФ-18 від 09.01.2014р., №СФ-358 від 13.02.2014р. та №СФ-1305 від 12.06.2014р., платіжні доручення №1337 від 02.04.2014р., №1529 від 10.04.2014р., №1593 від 14.04.2014р., №1577 від 14.04.2014р., №2085 від 13.05.2014р., №2107 від 14.05.2014р., №2431 від 27.05.2014р., №2523 від 30.05.2014р., №2662 від 06.06.2014р., №2678 від 10.06.2014р., №2770 від 13.06.2014р. та №2887 від 19.06.2014р., вимога №0203/101 від 02.03.2015р. із підтвердженням її направлення на адресу відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 49, 54, 61, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

25.05.2015р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником позивача надана заява №2105/107-2 від 21.05.2015р., у якій приведено пояснення в частині виконання вимог суду та нею до матеріалів справи додано, у копіях: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача (безкоштовний запит), акт звірки за станом на 24.02.2015р. із підтвердженням його відправлення відповідачу та в оригіналах: акт звірки за станом на 21.05.2015р., довідку №2105/107-1 від 21.05.2015р. про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог та рішення з такого спору, довідка №2105/107 від 21.05.2015р. про відсутність відносно відповідача провадження по справі про банкрутство.

Документи долучено до матеріалів справи.

16.06.2015р. позивачем суду представлено заяву №0806/107 від 08.06.2015р., якою позовні вимоги визначено в наступному: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка Донецької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, 91 053,51грн., у тому числі 56 988,18грн. суми основного боргу, 1 348,98грн. 3% річних, 29 437,57грн. інфляційних витрат та 3 278,77грн. пені.

Дана заява судом розцінена, як збільшення розміру позовних вимог. Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України суд приймає це збільшеення та розглядає справу з урахуванням викладеного.

Представник позивача 25.06.2015р. в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

25.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Красногорівський вогнетривкий завод» (Покупець) укладено договір поставки №305/13, строком дії у відповідності до його п.9.1 до 31.12.2015р., при цьому, закінчення строку дії даного правочину не звільняє сторін від виконання тих зобов’язань, які залишились невиконаними.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, Постачальник зобов’язався постачати, а Покупець набувати на умовах, викладених у цьому договорі, технічну олію та мастила і іншу продукцію. Ціна кількість, найменування та асортимент товару протягом його дії визначаються, зокрема, накладними.

Відповідно до п.1.2 договору, у разі поставки товару без узгодження умов специфікації, приймання Покупцем товару та підписання видаткової накладної уповноваженими особами сторін є погодженням сторонами ціни, кількості, найменування та асортименту поставленого товару.

У відповідності до п.п.3.4, 3.5 договору, датою поставки товару є дата складання видаткової накладної та перехід права власності від Постачальника до Покупця на товар відбувається після передачі товару за видатковими накладними з фіксацією дати у ції накладних.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив поставку оливи, мастил та палива відповідачу за видатковими накладними №РН-7 від 09.01.2014р., №РН-267 від 13.02.2014р. та №РН-1239 від 20.06.2014р. на загальну суму 168 923,87 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №13 від 09.01.2014р., №128 від 13.02.2014р. та №581 від 20.06.2014р.

Первинні документи містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та дослідивши обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення поставки відповідачу продукції та прийняття її останнім в межах договору №305/13 від 25.12.2013р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі продукції у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором поставки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 4.1 договору визначені умови розрахунків, відповідно до яких розрахунок за поставлений товар Покупець здійснює у національній валюті України шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок товару за первинними документами та викладені умови оплати, обов’язок щодо оплати повної суми вартості отриманого товару є таким, що настав.

Проте, відповідачем в результаті проведених ним операцій (платіжні доручення №1337 від 02.04.2014р., №1529 від 10.04.2014р., №1593 від 14.04.2014р., №1577 від 14.04.2014р., №2085 від 13.05.2014р., №2107 від 14.05.2014р., №2431 від 27.05.2014р., №2523 від 30.05.2014р., №2662 від 06.06.2014р., №2678 від 10.06.2014р., №2770 від 13.06.2014р. та №2887 від 19.06.2014р.) здійснена часткова оплата вартості отриманої продукції за вищенаведеними накладними в загальній сумі 111 935,69 грн..

Таким чином, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником у сумі 56 988,18 грн. не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, вимоги щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка Донецької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, суми основного боргу в розмірі 56 988,18грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За уточненим розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов’язання становить 29 437,57 грн. (нарахування здійснено у період з вересня 2014р. по квітень 2015р. за невиконання грошових зобов’язань по оплаті отриманої продукції на загальну суму боргу в розмірі 56 988,18 грн.);

3% річних – 1 348,98 грн. (фактично нараховані за період з 20.08.2014р. по 05.06.2015р. за невиконання грошових зобов’язань по оплаті отриманої продукції на загальну суму 56 988,18 грн.).

Одночасно, згідно п.6.4 договору, за прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі, покупець сплачує неустойку в розмірі 1% від вартості несплаченого грошового зобов’язання за кожний день прострочення платежу, але не менш подвійної облікової ставки Національного банку України.

За уточненим розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 3 278,77 грн. (нараховані фактично у період з 20.08.2014р. по 12.11.2014р. за невиконання грошових зобов’язань по оплаті продукції на загальну суму 56 988,18 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України).

Даний розрахунок не суперечить приписам чинного законодавства України.

Так, ґрунтуючись на викладеному, перевіривши арифметичний розрахунок в частині нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі визначеному позивачем.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, до Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка Донецької області, про стягнення 91 053,51грн., у тому числі 56 988,18грн. суми основного боргу, 1 348,98грн. 3% річних, 29 437,57грн. інфляційних витрат та 3 278,77грн. пені, задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» (85630, Донецька область, Мар`їнський район, м.Красногорівка, вул.Ахтирського, б.4, ЄДРПОУ 00191744, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» (69006, Запорізька область, м.Запоріжжя, Північне шосе, б.4, оф.210, ЄДРПОУ 37434954,п/р26007962495751 у ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851) 91 053,51грн., у тому числі 56 988,18грн. суми основного боргу, 1 348,98грн. 3% річних, 29 437,57грн. інфляційних витрат та 3 278,77грн. пені, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 25.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2015р.

Суддя О.В. Кротінова