Ухвала суду № 47447251, 22.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову

22 липня 2015 року м. Київ № 826/14218/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовомОСОБА_1до треті особи 1. Національного агентства України з питань державної служби, 2. ОСОБА_2, 3. ОСОБА_3, 4. ОСОБА_4, 5. ОСОБА_5, 6. ОСОБА_6, 7. ОСОБА_7, 8. ОСОБА_8, 9. ОСОБА_9, 10. ОСОБА_10, 11. ОСОБА_11, 12. ОСОБА_12, 13. ОСОБА_13, 14. ОСОБА_14, 15. ОСОБА_15 1. Кабінет Міністрів України, 2. Міністерство охорони здоров'я Українипровизнання незаконним та скасування наказу від 29 травня 2015 року №109, визнання дій протиправними,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача 1: Астапов А.О.,

від відповідача 2:ОСОБА_21.,

відповідач 8: ОСОБА_8,

від відповідача 8: ОСОБА_18,

інші відповідачі не з'явились,

від третьої особи 1: Жамбровський М.С.,

від третьої особи 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань державної служби, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідачів - Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров'я України, про визнання незаконним та скасування наказу від 29.05.2015 за №109, визнання дій протиправними.

Також, до суду надано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Кабінету Міністрів України розглядати акт службового розслідування, підготовленого на виконання наказу Національного агентства України з питань державної служби від 29.05.2015 №109.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач, посилаючись на норми Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, вказав, що Кабінетом Міністрів України буде прийматись рішення за результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу від 29.05.2015 №109, який є предметом оскарження даної адміністративної справи, та явної необ'єктивності членів комісії по проведенню даного службового розслідування.

Позивач до судового засідання 22.07.2015 не прибув, про час і дату розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову повідомлявся за адресою, вказаною ним у позовній заяві та зазначеному клопотанні.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів 1, 2, 8, відповідач 8 та представник третьої особи 1 заперечували проти вжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб, просили у задоволенні клопотання відмовити.

Відповідачі 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 та третя особа 2 до суду 22.07.2015 не прибули, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового розгляду клопотання належним чином повідомлені. Відповідачі 10, 12, 15 та представник відповідача 5 суду надали клопотання про відкладення попереднього судового засідання, доводів щодо розгляду клопотання забезпечення позову не виклали.

Згідно частини третьої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено порядок забезпечення адміністративного позову, встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

На підставі частин третьої та сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22.07.2015 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши клопотання про забезпечення позову та подані матеріали, суд вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно частини третьої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Виходячи зі змісту Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах:

1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборони вчиняти певні дії.

Чинним законодавством адміністративним судам надано право контролю правомірності дій, бездіяльності та прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень, шляхом розгляду позовних заяв осіб, права яких порушені, в судовому порядку, при цьому суд не може втручатися в діяльність такого суб'єкта владних повноважень та підміняти повноваження, надані такому суб'єкту нормами чинного законодавства.

Постановою Верховної Ради України від 02.12.2014 №9- VIІІ «Про формування складу Кабінету Міністрів України» ОСОБА_1 призначений на посаду Міністра охорони здоров'я України.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» от 17.03.2011 №3166-VI (далі по тексту - Закон №3166-VI).

Згідно частини другої статті 6 Закону №3166-VI Міністерство очолює міністр України, який є членом Кабінету Міністрів України.

Статтею 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Порядок призначення на посаду та звільнення з посади, припинення повноважень на посаді міністра, а також статус міністра як члена Кабінету Міністрів України, визначаються Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України» (частина третя статті 6 Закону №3166-VI).

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено Законом України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII (далі по тексту - Закон №794-VII).

Статтею 6 Закону №794-VII визначено склад Кабінету Міністрів України та статус його членів.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри та міністри України (частина перша цієї статті Закону №794-VII).

Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України, цим та іншими законами України (частини 3, 4 статі 6 Закону №794-VII).

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (далі по тексту - Порядок №950).

Згідно пункту 2 Порядку №950 Нацдержслужба проводить службові розслідування за дорученням вищих посадових осіб України та Першого віце-прем'єр-міністра України, а у разі безпосереднього звернення до Нацдержслужби особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником Нацдержслужби.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 22.02.2015 №21213/1/1-15 Нацдержслужбою прийнято наказ від 29.05.2015 №109 «Про проведення службового розслідування в Міністерстві охорони здоров'я України», пунктом 1 якого затверджено склад комісії з проведення службового розслідування щодо можливого неналежного виконання службових обов'язків Міністром охорони здоров'я України ОСОБА_1, першим заступником Міністра охорони здоров'я України, ОСОБА_20 та іншими посадовими особами Міністерства охорони здоров'я України.

Відповідно пункту 8 Порядку №950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт.

Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику (абзац 1 пункту 9 Порядку №950).

Відповідно абзацу 5 пункту 12 Порядку №950, якщо службове розслідування проводилося за рішенням Голови Нацдержслужби, копія акта службового розслідування надсилається керівникові органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування.

Згідно абзацу 2 пункту 10 Порядку №950 за результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

За матеріалами службового розслідування особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством (абзац 4 пункту 10).

Таким чином, заборона Кабінету Міністрів України розглядати акт службового розслідування у даній справі є безпосереднім втручанням та створенням перешкод в діяльності Кабінету Міністрів України, як вищого органу у системі органів виконавчої влади.

Наводячи позицію про дискреційні повноваження, суд наголошує на тому, що забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, є неприпустимим через відсутність у суду повноважень втручатися у волевиявлення органу - Кабінету Міністрів України щодо розгляду та прийняття відповідного рішення за актом службового розслідування.

Разом з тим, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Суд також зазначає, що пунктом 11 Порядку №950 уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством, особі надано право оскарження рішення за результатами службового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Ухвала у повному обсязі виготовлена 27.07.2015.