Постанова № 47447026, 13.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2015 року № 826/7334/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

про визнання протиправними дій, скасування постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 08 квітня 2015 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 квітня 2015 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, відповідач) по винесенню постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 08.04.2015 та скасування постанови відповідача від 08.04.2015 про заміну сторони виконавчого провадження по справі ВП № 25426593 (далі - оскаржувана постанова).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 27 квітня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія» (далі - ВАТ Банк «БІГ Енергія», третя особа 1).

14 травня 2015 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», третя особа 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії, вчинені відповідачем в рамках виконавчого провадження ВП № 25426593 по винесенню постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 08.04.2015 є протиправними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню, в зв'язку з тим, що була винесена на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач та третя особа 1 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.

В судове засідання представники відповідача та третьої особи 1 не з'явилися.

Третя особа 2 надала письмові пояснення, в яких зазначає, що на момент звернення ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» з заявою про заміну сторони виконавчого провадження та винесення державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві постанови про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП № 25426593 від 08.04.2015, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2014 про заміну сторони у виконавчому провадженні у визначені законодавством строки оскаржена ОСОБА_1 не була, набрала законної сили 20.03.2014, на момент пред'явлення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні скасованою не була, а тому, на переконання третьої особи 2, підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні.

В судовому засіданні представник третьої особи 2 проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Також, супровідним листом від 27.05.2015 суду була надана ксерокопія матеріалів виконавчого провадження № 25426593.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 21.05.2015 представників відповідача та третьої особи 1, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року у справі № 754/3686/14-ц заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено: замінено сторону у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» заборгованості за кредитним договором в сумі 843 569 грн. 99 коп., а саме: замінено стягувача Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 38750239) у виконавчому провадженні ВП № 25426593, відкритому старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Солодяк В.Р. 31.03.2011 по виконавчому напису № 681, виданому приватним нотаріусом КМНО Щадко О.І. 20.03.2011.

До ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві надійшла ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року про заміну сторони у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Банк «БІГ Енергія» коштів в розмірі 843 569,99 грн. з стягувача ВАТ Банк «БІГ Енергія» на стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні ВП № 25426593.

На виконання вказаного рішення суду, старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві 08 квітня 2015 року винесено Постанову про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 25426593, згідно якої замінено сторону у виконавчому провадженні зі стягувача ВАТ Банк «БІГ Енергія» на стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (оскаржувана постанова).

На зазначене рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2014 позивачем до Апеляційного суду м. Києва була подана апеляційна скарга.

За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, Апеляційним судом м. Києва 09.04.2015 прийнято ухвалу (справа № 22-ц/796/3053/2015), якою апеляційну скаргу апелянта відхилено, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року залишено без змін.

Позивач вважає, що оскільки рішення суду апеляційної інстанції прийняте 09.04.2015, то на дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови (08.04.2015) зазначене рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2014 не набрало законної сили, а отже, постанова державного виконавця є протиправною.

Не погодившись з діями Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві по винесенню постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 08.04.2015 та постановою про заміну сторони виконавчого провадження від 08.04.2015 у виконавчому провадженні ВП № 25426593, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами про визнання дій відповідача протиправними та скасування оскаржуваної постанови.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення їх представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею першою Закону № 606-ХІV (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою статті 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону № 606-ХІV у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Так, як вбачається з матеріалів справи, директор ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» ОСОБА_2, скориставшись своїм правом на звернення до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, визначеним приписами ч. 5 ст. 8 Закону № 606-ХІV, звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у зв'язку з переходом до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» прав кредитора відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги № 3-233 від 27.12.2013, який був укладений між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», згідно якого до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги по кредитному договору від 07.09.2005 № 11/01-09-2005. Також, 22.01.2014 між Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 07.09.2005, посвідченим приватним нотаріусом Івановим П.Ю. і зареєстрованим в реєстрі за № 2646. Таким чином, на підставі зазначених правочинів відбулася заміна кредитора та іпотекодержателя за договорами, які були підставою для вчинення виконавчого напису від 20.03.2011 № 681, а тому стягнення коштів має відбуватись на користь нового кредитора.

За правилами ст. 378 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Так, за наслідками розгляду вказаної вище заяви, Деснянським районним судом м. Києва 14.03.2014 у справі № 754/3686/14-ц винесено ухвалу, якою заяву директора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено, а саме замінено сторону у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Банк «БІГ Енергія» заборгованості за кредитним договором в сумі 843 569 грн. 99 коп., а саме: замінено стягувача ВАТ Банк «БІГ Енергія» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 38750239) у виконавчому провадженні ВП № 25426593, відкритому старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Солодяк В.Р. 31.03.2011 по виконавчому напису № 681, виданому приватним нотаріусом КМНО Щадко О.І. 20.03.2011.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Приписами ч. 2 ст. 294 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

З аналізу наявної в матеріалах справи копії ухвали суду (а.с. 49) вбачається, що на звороті останньої міститься запис: «Ухвала не оскаржувалась та набула законної сили 20.03.2014 р.», який (запис) засвідчений підписами головуючого судді та секретаря Деснянського районного суду м. Києва від 21.03.2014 та скріплений печаткою.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Факт не оскарження ухвали суду підтверджується викладеними в адміністративному позові доводами, зокрема, за даними позивача, ним апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2014 було подано до Апеляційного суду м. Києва лише 05.01.2015; ОСОБА_1 лише 20.02.2015 було поновлено строк на оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2014 та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Таким чином, оскільки позивачем у визначений законодавством п'ятиденний термін не було оскаржено ухвалу суду, остання за правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України набрала законної сили, а саме - 20.03.2014.

З підстав того, що на момент пред'явлення ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2014 про заміну сторони у виконавчому провадженні до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві з відміткою про набрання законної сили від 21.03.2014, суд вважає, що відповідачем правомірно було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 08.04.2015.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на приписи ч. 1 ст. 223 ЦПК України, зокрема, на норму, яка вказує, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, стосується якраз подання апеляційної скарги у термін визначений ч. 2 ст. 294 ЦПК України.

Втім, ОСОБА_1 апеляційної скарги у визначений законодавством термін подано не було, подання такої мало місце лише 05.01.2015, що й стало приводом для поновлення Апеляційним судом м. Києва строку на оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2014.

Як встановлено судом, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу від 09.04.2015 (справа № 22-ц/796/3053/2015), якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року залишено без змін.

Разом з тим, станом на день винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови (08.04.2015), ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2014 набрала законної сили ще 20.03.2014.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про правомірність винесеної державним виконавцем постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 08.04.2015 (виконавче провадження ВП № 25426593), а тому підстав для задоволення вимог позивача немає.

Беручи до уваги викладені вище обставини справи та нормативне обґрунтування обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, суд приходить до висновку, що відповідач в рамках виконавчого провадження ВП № 25426593 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про обґрунтованість оскаржуваної постанови, а тому в задоволенні адміністративного позову має бути відмолено повністю.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до приписів п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат стосовно нього судом не вирішувалося.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко