Постанова № 47446791, 21.07.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року справа № 823/1562/15 м. Черкаси

16 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Попельнусі Ю.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги,

представника відповідача управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області ОСОБА_3 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про скасування наказу та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області № 1082 від 05.06.2015 р., в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;

- поновити його на посаді оперуповноваженого сектору кадрового розшуку Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказом УМВС України в Черкаській області № 1082 від 05.06.2015 р. він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення трудової дисципліни. Оскаржуваний наказ позивач вважає протиправним та таким, що прийнятий на основі неперевірених та поверхнево зібраних відомостей. Будь-якої фактичної перевірки, наголосив позивач ніхто не проводив, а висновок про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни зроблено на підставі формальних даних кримінального провадження щодо нього. Позивач наголосив, що він не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином і в повному обємі виконував свої посадові обовязки, що визначені Посадовою інструкцією та наказами МВС України, а тому був неправомірно звільнений з органів внутрішніх справ.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з підстав викладених в запереченні та просила суд залишити їх без задоволення, наголосивши, що УМВС України в Черкаській області при винесенні рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, за порушення дисципліни, в повній мірі було дотримано встановленого порядку призначення та проведення службового розслідування, висновками якого дійсно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення службової дисципліни, яке призвело до застосування даного виду дисциплінарного стягнення. Крім цього, зазначив представник відповідача, у позовній заяві, а також в ході розгляду справи позивач не навів жодних доказів, які б свідчили, що службове розслідування за фактом вчиненого ним порушення службової дисципліни проведено неповно чи не обєктивно, а встановлені ним обставини не відповідають дійсності.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що наказом УМВС України в Черкаській області № 205о/с від 01.08.20113 р. старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС.

З висновку службового розслідування, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що 25.05.2015 р. начальник сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС майор міліції ОСОБА_4 залучив до вчинення злочинних дій свого підлеглого старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, якому надав наркотичний засіб канабіс для того щоб останній передав його гр. ОСОБА_5 для подальшої реалізації іншій особі.

Цього ж дня, близько 11 год. 25 хв. неподалік с. Нестерівка Маньківського р-ну., Черкаської обл. старший лейтенант міліції ОСОБА_1 передав наркотичний засіб гр. ОСОБА_5, який останній добровільно видав працівникам СБУ.

25.05.2015 р. ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Наказом УМВС України в Черкаській області № 994 від 25.05.2015 р. призначено проведення службового розслідування за фактом внесення прокуратурою Черкаської області відомостей до ЄДР № 42015250000000167 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та в подальшому 26.06.2015 р. оголошено ОСОБА_1 підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого зазначеною статтею КК України.

Матеріалами справи також встановлено, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.05.2015 р. у справі № 711/4572/15-к до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Черкаському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Черкаській області строком на 30 діб. Крім цього, своїм рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси відсторонено позивача на два місяці від посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області.

За результатами службового розслідування, висновок якого затверджений 05.06.2015 р., начальником УМВС України в Черкаській області прийнято наказ № 1082 від 05.06.2015 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників міліції Маньківського РВ УМС», яким за грубе порушення службової дисципліни і законності, невиконання вимог Закону України «Про міліцію», «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», Присяги працівника органів внутрішніх справ, наказів МВС України від 22.02.2012 р. № 155, від 16.03.2007 р. № 81, від 15.05.2007 р. № 157 та від 26.03.2010 р. № 90 щодо дотримання дисципліни і законності у службовій діяльності, дії повязані з підбурюванням, спонуканням у прямій чи непрямій формі до вчинення правопорушень, нехтування принципом законності в діяльності працівників міліції щодо чіткого і неухильного дотримання посадовими особами законодавства, які відповідно до свого становища повинні забезпечити виконання законів та Присяги працівника міліції, тобто вчинення проступків, які несумісні з перебуванням на службі, начальника сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області майора міліції ОСОБА_4 та старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 - звільнено з органів внутрішніх справ.

Вважаючи вищевказаний наказ неправомірним та таким, що був прийнятий на підставі неперевірених та поверхнево зібраних відомостей (оскільки, будь-якої фактичної перевірки, не проводилось, а висновок про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни зроблено на підставі формальних даних), позивач звернувся з відповідним позовом до суду за захистом прав та інтересі зі сторони субєкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (надалі Положення).

Пунктом 1 Положення передбачено, що воно визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби, як визначено п. 62 Положення провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

У відповідності до п. 64 «є» Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 р. № 3460-IV (надалі Закон № 3460).

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону № 3460, службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з ст. 7 даного Закону, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

В свою чергу, ст. 2 Закону № 3460 дано визначення поняттю дисциплінарний проступок, як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, що прямо передбачено абз. 1 ст. 5 цього Закону.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення, як передбачено ст. 14 Закону № 3460 мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних положень Закону № 3460 суд дійшов висновку, що звільнення з органів внутрішніх справ є одним з видів дисциплінарного стягнення, яке може бути застосоване до особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України саме у випадку недотримання службової дисципліни. При цьому суд звертає увагу, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Дослідивши матеріали справи, в тому числі висновки службового розслідування від 05.06.2015 р., проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини суд дійшов висновку, що порушення позивачем службової дисципліни дійсно мало місце, що проявилося у нехтуванні останнім принципу законності в діяльності працівника міліції, відсутності чіткого і неухильного дотриманні посадовою особою, яка відповідно до свого становища повинна забезпечити виконання законів їх вимог.

Суд також встановив, що позивач, як посадова особа органів внутрішніх справ за неодноразове вчинення дисциплінарних проступків притягувався до дисциплінарної відповідальності, у вигляді: догани, суворої догани та попередження про неповну службову відповідність, що підтверджується послужним списком ОСОБА_1, копія якого міститься в матеріалах справи.

Тобто, суд переконаний, що сукупність встановлених вище обставин стали передумовою для застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, в звязку з чим оскаржуваний наказ є законним, обґрунтованим та таким, що прийнятий у відповідності до вимог Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ та вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

В даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача відносно того, що позивач ні в позовній заяві ні під час розгляду справ не навів жодних доказів, які б свідчили, що службове розслідування за фактом вчиненого ним порушення службової дисципліни проведено неповно чи не обєктивно, а встановлені ним обставини не відповідають дійсності.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п. 11 Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства.

Відповідно до Присяги працівника органів внутрішніх справ, текст якої затверджений постановою КМ України № 382 від 28.12.1991 р., обов'язком працівника міліції є дотримання, зокрема, Конституції та законів України, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником.

Відповідно до цього, суд дійшов висновку, що наведені вище дії позивача є такими, що суперечать нормативним актам, дотримуватись яких він був зобов'язаний під час проходження служби, такі дії дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ та є несумісними із перебуванням на службі в цих органах.

Критично сприймає суд також доводи представника позивача, що оскільки кримінальне провадження № 42015250000000167 (в якому фігурантом виступає позивач) не завершено і відсутнє судове рішення, то оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню та зазначає, що позивача звільнено не у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а за порушення дисципліни. Статтею 5 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» передбачено можливість притягнення особи рядового і начальницького складу поряд із адміністративною, кримінальною чи матеріальною відповідальністю, також і до дисциплінарної відповідальності. Відсутність у діях позивача складу злочину не свідчить про те, що він не вчиняв порушень службової дисципліни.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлено 27.07.2015 року