Постанова № 47446732, 23.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2015 р. № 820/4318/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Важпромавтоматика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Важпромавтоматика" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014р. № НОМЕР_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів від 06.11.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 252862,5 грн. (в т.ч. за основним платежем 168575,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84287,5 грн.) за порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. ПрАТ "Важпромавтоматика" оскаржив дане повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.Рішенням про результати розгляду скарги вих. №1249/10/28-10-10-4-33 від 17.01.2015р. (на адресу ПрАТ "Важпромавтоматика" надійшло 26.01.2015р.) Міжрегіональне головне управління Міндоходів залишило без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 06.11.2014р. № НОМЕР_1, а скаргу без задоволення. ПрАТ "Важпромавтоматика" листом від 04.02.2015 року повідомив Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів про подання скарги до Міністерства доходів і зборів України (Державної фіскальної служби України). 01.04.2015 року отримано рішення Міністерства доходів і зборів України (Державної фіскальної служби України) від 26.03.15, яким рішення залишено без змін а скаргу без задоволення.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів від 06.11.2014р. № НОМЕР_1 є таким, що суперечить діючому податковому законодавству України та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Важпромавтоматика" (далі ПрАТ "Важпромавтоматика") було отримано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів від 06.11.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 252862,5 грн. (в т.ч. за основним платежем 168575,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84287,5 грн.) за порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. ПрАТ "Важпромавтоматика" оскаржив дане повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Рішенням про результати розгляду скарги вих. №1249/10/28-10-10-4-33 від 17.01.2015р. (на адресу ПрАТ "Важпромавтоматика" надійшло 26.01.2015р.) Міжрегіональне головне управління Міндоходів залишило без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 06.11.2014р. № НОМЕР_1, а скаргу без задоволення.

ПрАТ "Важпромавтоматика" листом від 04.02.2015 року повідомив Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів про подання скарги до Міністерства доходів і зборів України (Державної фіскальної служби України).

01.04.2015 року отримано рішення Міністерства доходів і зборів України (Державної фіскальної служби України) від 26.03.15, яким рішення залишено без змін а скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Важпромавтоматика» має в наявності всі первинні документи (і надавало їх до перевірки, про що зазначено в Акті перевірки) стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ «Старекс Холдинг», які відповідають діючому законодавству. Факту невідповідності первинних документів вимогам законодавства, правилам їх складання та оформлення посадовими особами ДПІ встановлено не було. Тобто, всі вчинені скаржником угоди були реальними, повністю підтвердженими всіма необхідними первинними документами.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996 та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а тому для підтвердження даних податкового обліку повинні братись ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений первинними документами, що відображають зміст господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88:

п. 2.4. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

п. 2.5. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

п. 2.7. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Дослідивши первинну документацію, яку надав позивач в якості підтвердження вчинення господарських відносин суд зазначає, ща всі первинні документи, які наявні в матеріалах справи, повністю відповідають вимогам переліченим вище актів законодавства, бо вони складені на паперових носіях, мають всі необхідні реквізити, передбачені нормами даного закону, підписані відповідальними особами та скріплені печатками сторін, що брали участь у здійсненні господарської операції та в Акті перевірки не зазначено жодних порушень щодо складання цих документів і податковим органом не надано доказів того, що спірні операції скаржником не проводились.

Як вбачається з акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підставою для збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість стали висновки стосовно того, що операції з продажу товарів по ланцюгу постачальники - ТОВ «Старекс Холдинг» - покупці за липень 2014 року ніби то не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, оскільки ТОВ «Старекс Холдинг» відсутнє за податковою адресою, не надало до звірки будь-яких первинних документів, не надало бухгалтерських регістрів, не підтверджено фактів отримання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від основних постачальників.

Тобто, платник податків ТОВ «Старекс Холдинг» за липень 2014 року не могло здійснювати господарські операції з надання послуг з виконання проектних робіт, ПДВ по яким склало 168575,00 грн., які ПрАТ «Важпромавтоматика» безпідставно включило до складу податкового кредиту.

Щодо зазначеного висновку податкового органу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Діючим податковим законодавством України не передбачено право органів державної податкової служби при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків як підставу для висновку про наявність порушень податкового законодавства з боку першого (зазначена правова позиція висловлена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року у справі №К/9991 /32048/12).

Також, в Постанові від 13.08.2014 року по справі № 826/3953/13-а (К/800/41354/13) Вищий адміністративний суд України зробив наступний висновок:

«При реалізації права на податковий кредит платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ; платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів (робіт, послуг) та податкові накладні. Зазначені документи повинні відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.

А відтак факт відсутності постачальника за юридичною адресою не є обставиною, що сама по собі виключає право платника на податковий кредит. Вказаний факт не може бути проконтрольований платником, позаяк жодних передбачених законом прав на перевірку цієї обставини у учасників господарської операції немає. А тому платник податків не зобов'язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету та які перебувають поза межами його контролю та впливу. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України органи ДПС не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними. Одним з основним завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання розяснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними, нереальними чи фіктивними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Наведені перевіряючим в Акті перевірки обставини не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нереальними (нікчемними), а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Первинні документи ПрАТ «Важпромавтоматика» та зміст укладених ним договорів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також жодним чином не суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами прав та обовязків, що обумовлені ними, і були виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується наданими до перевірки первинними документами.

Відповідно до ст. ст. 11, 204, 215 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкових перевірок (зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12).

Таким чином, діючим законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нереальними, нікчемними або недійсними правочини і дані, вказані платником податків в податковій декларації.

Згідно п.14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначену згідно розділу 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів та послуг та складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням та виготовленням товарів та послуг.

Таким чином, згідно норм діючого законодавства України, можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Щодо використання посадовими особами спеціалізованої ДПІ у м. Харкові вказаного вище Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старекс Холдинг» як підстави для висновків про допущення ПрАТ «Важпромавтоматика» порушень податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, дія з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначений постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010 р. "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок та Наказом Державної податкової адміністрації №236 від 22.04.2011 р. "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами Державної податкової служби зустрічних звірок", з яких вбачається, що зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерській та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

П. 7 Порядку та п. 4 Методичних рекомендацій передбачено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Крім того, Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі № 804/17034/14 визнані протиправними дії ДПІ у шевченковському р-ні ГУМ у м. Києві із проведення внутрішньої звірки ТОВ «Старекс Холдінг», в результаті якої складено акт про неможливість проведення внутрішньої звірки, визнано протиправними діі ДПІ щодо корегування в електронних базах даних у податкових деклараціях ТОВ «Старекс Холдінг» за липень 2014 року.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту та визначенні валових витрат.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів від 06.11.2014р. № НОМЕР_1 року підлягає скасуванню, як таке що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.8,19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Важпромавтоматика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові МГУ Міндоходів від 06.11.2014р. №0000574900.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 липня 2015 року.

СуддяТітов О.М.