Постанова № 4744449, 22.09.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р.

Справа № 11/147/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Колоколова С.І

Петрова М.С.

(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови суду №103 від 28.07.2009р. та №128 від 17.08.2009р.)

при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.

без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи /див. - повідомлення про вручення поштових відправлень № 576187 та № 576188 від 14.08.09р./, але не використали права на участь їх представників в судовому засіданні,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Водній мир”, м.Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.07.2009 р.

у справі №11/147/09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясна фабрика „Фаворит”, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до скаржника

про стягнення 46 480,27 грн.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2009р. ТОВ „М’ясна фабрика „Фаворит” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням уточнення до позовної заяви у зв'язку з частковою оплатою боргу, а.с. 112-113) про стягнення з ТОВ „Водній мир” заборгованості за поставлений товар у розмірі 36071,31 грн. та 266,41 грн. –3 % річних за період з 30.04.09р. по 14.07.09р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору постачання та ст.526 ЦК України за отриманий товар розрахувався лише частково, залишивши до цього часу непогашену заборгованість, на яку відповідно до ст.625 ЦК України нараховано 3% річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.07.2009 року (суддя Василяка К.Л.) уточненні позовні вимоги ТОВ „М’ясна фабрика „Фаворит” задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Водній мир” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 266,41 грн.. Скаржник в своїх доводах посилається на те, що суд першої інстанції помилково стягнув на користь позивача означений розмір 3% річних, оскільки, у розрахунку, що надав позивач, період часу, за який нараховані ці три відсотки, визначений без врахування моменту виникнення зобов’язання відповідно до умов п. 5.3 укладеного між сторонами договору.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ „М’ясна фабрика „Фаворит” просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вважає, що умови п.5.3 договору не відповідають вимогам ст.252 ЦК України, а оскільки відповідач не виконав вимоги ухвали господарського суду від 07.07.09р. та не надав докази щодо дат реалізації товару, правомірним є застосування ч.2 ст. 530 ЦК України для визначення моменту виникнення зобов’язання з оплати товару.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального й процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

15.05.2008р. за №32/СК/195 сторони уклали договір поставки, відповідно до умов якого п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник приймає на себе зобов’язання поставляти і передавати у власність покупцю товар, перелік якого, ціну та кількість зазначено у специфікаціях, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати його відповідно до умов договору.

На виконання умов цього договору, постачальник (позивач) відвантажив покупцю (відповідачу) товари (ковбасні та м’ясні вироби) на загальну суму 46427,41 грн., що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 18-73).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, не заперечуючи факт реалізації товару, свої зобов’язання за договором виконав частково - оплатив за отриманий товар 10 356,1 грн., а залишок заборгованості, що складає 36071,31грн., не оплатив, що стало підставою для звернення ТОВ „М’ясна фабрика „Фаворит” до господарського суду з означеним позовом, який підставно в цій частині задоволений у відповідності до ст.526 ЦК України.

Щодо посилань скаржника на безпідставне стягнення з нього 3% річних у розмірі 266,41 грн., то колегія вважає їх обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальним правилом, розрахунок 3% відсотків річних у відповідності до ст. 625 ЦК України здійснюється за формулою: сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д —кількість днів прострочення.

Пунктом 5.3 договору, сторони передбачили, що товар, що поставляється покупцю за даним договором, підлягає оплаті на наступних умовах і в наступний термін: протягом наступного тижня товар реалізований протягом попереднього тижня.

Відповідно до ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки сторони встановили строк тижнями, а термін від якого він обраховується, подією, яка неминуче має настати /реалізація/, твердження позивача про те, що означена умова не відповідає вимогам ст.252 ЦК України і тому повинні застосовуватися положення ст.530 ЦК України про визначення строку /терміну/ виконання не встановленого договором зобов’язання, є хибним.

Виходячи з умов п. 5.3 договору, позивачу для визначення дати виникнення зобов’язання відповідача з оплати товару, з якої починається нарахування 3% річних, необхідно надати докази щодо конкретних дат реалізації товарів відповідачем. Оскільки він на вимогу ухвали господарського суду від 07.07.2009р. означених доказів не надав, що позбавило суд можливості встановити законність та обгрунтованість розрахунку З% річних. А за таких обставин, стягнення 3% річних підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5.ст.81 ГПК України.

Той факт, що докази реалізації товару є бухгалтерськими документами відповідача, і сторонами не встановлений порядок їх отримання позивачем, умови п.5.3 договору не змінює. В той же час, враховуючи, що відсутність означених доказів перешкоджає законному вирішенню спору в частині стягнення 3% річних, а також те, що суд першої інстанції ухвалою від 07.07.2009р. зобов'язував скаржника надати докази щодо дат реалізації отриманого товару, як передбачено п. 5.3 договору, і попереджав ТОВ „Водний мир” про відповідальність за невиконання вимог цієї ухвали, судова колегія приходить до висновку, про необхідність у відповідності до п.5 ст.83 ГПК України застосування до відповідача штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Враховуючи вищевкладене, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ „Водній мир” з частковим скасуванням оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 266,41 грн. та залишенням в цій частині позову без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Згідно із ст.49 ГПК України та п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито”, витрати позивача по сплаті держмита за позовом стягуються з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, сплачене скаржником держмито за розгляд апеляційної скарги в сумі 51 грн. слід стягнути з позивача, а решту —132 грн. надмірно сплачений розмір держмита —повернути скаржнику з Держбюджету України.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 81, п.5 ст.83, ст. ст. 99,101-105 ГПК України, п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Водній мир” задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 14.07.2009 р. у справі №11/147/09 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясна фабрика „Фаворит” задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Водній Мир”, (54028, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 9, р/р26008901025829 в Філії Першого Українського Міжнародного Банку в м.Миколаєві, МФО 326126, код ЄДРПОУ 30396682) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясна фабрика “Фаворит”, (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул.Радгоспна, 76, р/р26008024855100 в ДОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 13451782) 36071 грн. 31 коп. основного боргу, 360 грн. 71 коп. державного мита за подання позову та 310 грн. 19 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Решту позову товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясна фабрика „Фаворит” залишити без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Видати наказ.”

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Водній Мир”, (54028, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 9, р/р26008901025829 в Філії Першого Українського Міжнародного Банку в м.Миколаєві, МФО 326126, код ЄДРПОУ 30396682) в доход Державного бюджету України 500 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Водній Мир”, (54028, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 9, р/р26008901025829 в Філії Першого Українського Міжнародного Банку в м.Миколаєві, МФО 326126, код ЄДРПОУ 30396682) зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 132 грн., про що видати довідку.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясна фабрика “Фаворит”, (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул.Радгоспна, 76, р/р26008024855100 в ДОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 13451782) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Водній Мир”, (54028, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 9, р/р26008901025829 в Філії Першого Українського Міжнародного Банку в м.Миколаєві, МФО 326126, код ЄДРПОУ 30396682) 51 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя С.І.Колоколов

Суддя М.С.Петров