Рішення № 4744017, 22.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.09 р. Справа № 40/240

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АМО”, м. Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс”, м. Донецьк

про стягнення 553 172 грн. 73 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Федоров А.М. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю „АМО” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс” про стягнення основного боргу за лізинговими платежами в сумі 553 172 грн. 73 коп. згідно лізингової угоди №OVM00_39189_56 від 17.04.07р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання.

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „АМО”, далі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс”, далі Лізингоодержувач, було укладено лізингову угоду №OVM00_39189_56 від 17.04.07р., далі угода.

За умовами цієї угоди Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в строкове платне користування обладнання, а саме 10 одиниць техніки - самоскид FAW CA 3252.

Відповідно до приписів пункту 2.3 вступ Лізангоодержувача у користування об’єктом лізингу настає з дати підписання акту приймання-передачі об’єкту лізингу.

Крім того, відповідно до переданого обладнання сторонами були підписані додатки №3.1 - №3.10, які встановлюють строки та розмір оплати щомісячних лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі підписаних актів приймання-передачі №3.1 від 19.05.07р., №3.2 від 19.05.07р., №3.3 від 24.05.07р., №3.4 від 01.06.07р., №3.5 від 16.06.07р., №3.6 від 16.06.07р., №3.7 від 16.06.07р., №3.8 від 16.06.07р., №3.9 від 16.06.07р., №3.10 від 16.06.07р.

Натомість всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач зобов’язання за договором щодо своєчасної сплати періодичних лізингових платежів виконав не в повному обсязі, тобто не сплатив виставлені Лізингодавцем рахунки – фактури в строк, визначений договором.

Тому позивач, керуючись умовами угоди, а саме підпунктом „а” пункту 14.1, в якому йдеться про те, що її може бути розірвано на вимогу Лізингодавця за умови нездійснення Лізингоотримувачем двох послідовних лізингових платежів у повному обсязі відповідно до додатків, прийняв рішення припинити дію угоди шляхом повернення обладнання в своє володіння за актом приймання-передачі.

Обладнання, яке перебувало в оперативному лізингу, було повернено Лізингодавцеві за актами приймання – передачі від 12.12.08р. за додатками №6.2, №6.7, № 6.9, від 15.12.08р. за додатками №6.1, №6.6, № 6.8, №6.10 та від 18.12.08р. за додатком №6.4.

Однак, техніка, що передавалась відповідачу за додатками №3.3 та №3.5 повернена відповідачем не була, у зв’язку з чим угоду стосовно цього обладнання було продовжено за згодою позивача.

Проте на момент подачі позову Лізингоотримувач не сплатив рахунки-фактури за угодою на загальну суму 553 172 грн. 73 коп., яку Лізингодавець намагається стягнути.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оперативного лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Листами №28/11-01 від 28.11.08р., листом №28/11-02 від 28.11.08р. та листом №28/11-03 від 28.11.08р. позивач пропонував відповідачеві сплатити прострочені та періодичні платежі за лізинговою угодою, проте станом на 19.06.09р. відповідач свої зобов’язання за договором виконав не в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства. Зобов’язання припиняються виконанням проведеним належним чином за приписами ст. 599 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 553 172 грн. 73 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та по забезпеченню судового процесу, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За згодою представника позивача, присутнього у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 526, 530, 599, 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, ст.ст. 22, 45, 49, ст.ст. 82, 84, ч.ч. 2, 3, ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „АМО” задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс”, 83108, м. Донецьк, вул. Кармелюка, 20, п/р 260020103480 в ЗАТ „ПроКредитБанк”, МФО 320984, ід. код 33670725, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „АМО”, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, буд. 12, кв. 50, рах. №260060100601 в ЗАТ КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ід. код 32998860, основний борг в сумі 553 172 грн. 73 коп., державне мито в сумі 5 531 грн. 73 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Підченко Ю.О.