Рішення № 4743989, 22.09.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р. Справа № 09/1908

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача –Лазоренко І.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво»м. Канів про стягнення 931 041,83 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 931041,83 грн., у тому числі: 418545,44 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №626 від 17 грудня 2007 року станом на 10.07.2009 року, 28169,73 грн. договірної пені, 2328,30 грн. три процента річних, 16554,43 грн. інфляційних, 465443,93 грн. комісії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонам був укладений договір фінансового лізингу №626 від 17 грудня 2007 року та додаткова угода №3 від 15.12.2008 року, за якими відповідач отримав транспортні засоби (самоскиди Ford Cargo 3430D), однак в порушення умов договору та плану лізингу (із змінами) відповідач прострочив сплату лізингових платежів та не сплатив комісію.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позов не визнав, посилаючись на те, що лізингові платежі ним сплачені в сумі 430000,00 грн. (платіжними дорученнями від 28.07.2009 року, 11.08.2009 року та 18.08.2009 року), щодо стягнення комісії заперечив, посилаючись на те, що станом на 26.08.2009 року акт по зазначеній комісії сторонами не підписаний і вона не може розглядатися як заборгованість відповідача, тому просив припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Відповідач представника у судове засідання не направив, надіслав клопотання №09-21 від 18.09.2009 року, у якому повідомив про неможливість явки представника у зв’язку із відрядженням до Миколаївського апеляційного суду, та, враховуючи письмовий відзив, просив припинити провадження у справі у зв’язку із відсутністю предмету спору.

У письмових поясненнях, поданих на вимогу суду, представник позивача, спростовуючи доводи відповідача, послався на те, що 465443,93 грн. комісії заявлені на підставі додаткової угоди №3 від 15.12.2008 року, також послався на те, що 20.02.2009 року між сторонами підписано Зміни до Планів лізингу №626/001-626/010, якими встановлено, що розмір лізингових платежів обчислюється відповідно до змін обмінного курсу української гривні до долару США.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21 по 22 вересня 2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, щодо доводів відповідача про сплату 430000,00 грн. послався на те, що позовні вимоги заявлені за період з 01 квітня по 01 липня 2009 року, а сплачена відповідачем сума спрямована на оплату боргів попередніх періодів. Також послався на рішення господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року у справі №07/311, яким з відповідача було стягнуто борг за попередній період.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

17 грудня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(лізингодавець за договором, позивач у справі) і товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично–дорожнє будівництво»(лізінгоодержувач за договором, відповідач у справі) уклали договір фінансового лізингу №626 (далі - Договір), за яким позивач зобов’язався надати відповідачу у платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності до замовлення лізингоодержувача на строк визначений у планах лізингу (розділі 2, 3 Договору).

У свою чергу відповідач зобов’язався з дати надання транспортних засобів у лізинг до закінчення строку лізингу сплачувати позивачу лізингові платежі (частину вартості транспортного засобу і комісію лізингодавця), розмір та строки сплати яких встановлюються у планах лізингу (розділ 5 Договору).

Відповідно до п. 5.8 Договору оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях з коригуванням наступних лізингових платежів в частині комісії лізингодавця на коефіцієнт зміни офіційного курсу валюти (долара США) за даними Національного банку України.

У пункті 5.10 Договору сторони погодили наступну черговість виконання лізингоодержувачем своїх грошових зобов’язань:

1) прострочені лізингові платежі ((якщо буде мати місце прострочення);

2) прострочені інші платежі, що підлягають сплаті за порушення зобов’язань за цим договором (якщо буде мати місце прострочення);

3) суми неустойки (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення зобов’язань за цим договором (якщо буде мати місце порушення);

4) строкова сума лізингових платежів;

5) строкова сума інших платежів, що підлягають сплаті за цим договором.

У випадку перерахування грошових коштів в сумі недостатній для повного виконання зобов’язань за цим договором та/або з порушенням вищезазначеної черговості, лізингодавець вправі самостійно перерозподілити кошти лізингоотримувача, що надійшли у відповідності з черговістю викладеною у цьому пункті.

Згідно з п. 16.1 Договору за порушення лізингоодержувачем зобов’язань зі сплати лізингових платежів, передбачених планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувача зобов’язався сплачувати пеню в розмірі 0,1 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення.

17 грудня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” і товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетично –дорожнє будівництво” погодили 10 планів лізингу на 10 транспортних засобів №626/001 - №626/010 (додаток №3 до Договору), у яких визначили вид транспортного засобу (3 –самоскиди Ford 3430D ST і 7 самоскидів Ford Cargo 3430D) та їх індивідуальні ознаки, тривалість лізингу –60 місяців, пробіг, дати надання транспортних засобу в лізинг і їх повергнення, місце передачі транспортних засобів, категорії страхування, початкову вартість, залишкову вартість, розміри першого та наступних лізингових платежів, дати їх проведення, період лізингу, за який вони нараховані та інше.

16 січня 2008 року сторони погодили зміни до планів лізингу від 17.12.2007р. №626/001 - №626/003, і 26 лютого 2008р. –до планів лізингу від 17.12.2007р. №626/004 - №626/010, якими змінили, зокрема, дати надання транспортних засобу в лізинг і їх повергнення, початкову вартість, залишкову вартість, розміри першого та наступних лізингових платежів, дати їх проведення, період лізингу, за який вони нараховані та інше.

14 вересня 2008 року сторони погодили зміни до планів лізингу від 17.12.2007р. №626/001 - №626/010, якими передбачили, що оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за цим договором обчислюються відповідно до змін обмінного курсу Національного банку України української гривні до валюти, зазначеної в плані лізингу, на момент виставлення рахунку лізингодавцем.

15 грудня 2008 року сторони уклали додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу від 17.12.2007 року, якою домовилися здійснити перерахунок сум лізингових платежів та інших платежів, що підлягають сплаті за договором та дата оплати яких не настала на дату укладення відповідного додатку, про що внести зміни до планів лізингу від 17.12.2007р. №626/001 –№626/010. Такий перерахунок сторони зобов’язалися здійснити протягом 90 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. Лізингоодержувач зобов’язався сплатити лізингодавцю комісію за здійснення передбачених цією додатковою угодою змін до договору фінансового лізингу від 17.12.2007р. №626 у розмірі 465443,93 грн. протягом 90 календарних днів з дати укладення додаткової угоди.

20 лютого 2009 року сторони погодили зміни до планів лізингу від 17.12.2007р. №626/001 - №626/010, якими передбачили такі умови:

«Оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за цим Планом лізингу обчислюються відповідно до змін обмінного курсу української гривні для безготівкової купівлі валюти, встановленої на Українській міжбанківській валютній біржі станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку лізингодавцем до долара США».

Сторони дійшли згоди здійснити перерахунок лізингових платежів та інших платежів, що підлягають сплаті за Договором та дата оплати яких не настала на дату укладення цього Додатку, виходячи з офіційного курсу української гривні, встановленої Національним банком України до долара США, встановленого на дату укладення цього Додатку, тобто 20 лютого 2009 року, що становить 7,70 грн. за 1 (один) долар США, виклавши Графік платежів в новій редакції.

На виконання умов Договору позивач на підставі письмових замовлень відповідача на транспортні засоби передав йому згідно з актами приймання-передачі від 16.01.2008р. №626/001, №626/002, №626/003, від 26.02.2008р. №626/004, №626/005, №626/006, №626/007, №626/008, №626/009, №626/010 –10 транспортних засобів: 3 –самоскиди Ford 3430D ST і 7 самоскидів Ford Cargo 3430D.

Відповідач свої зобов’язання за Договором і додатками щодо сплати лізингових платежів та сплати комісії належним чином не виконав.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30 квітня 2009 року у справі №07/311, яке набрало законної сили, з відповідача стягнуто на користь позивача 822299,30 грн. боргу з лізингових платежів, 120000,00 грн. боргу за отримане по смарт - карткам паливо та додаткові послуги, 76455,25 грн. боргу, нарахованого внаслідок застосування встановленого індексу інфляції, 9957,52 грн. пені, 800,78 грн. - три проценти річних від суми прострочених лізингових платежів, 27825,50 грн. тридцять шість процентів річних від суми заборгованості за паливо, отримане по смарт - карткам, та додаткові послуги. Заборгованість відповідача перед позивачем стягнена за період з 01.01.2008р. по 24.03.2009р.

За період з 01.04.2009 року по 01.07.2009 року заборгованість відповідача по лізинговим платежам становить 418545,44 грн. (згідно рахунків-фактур С-00012762 від 04.03.2009 року на суму 58778,19 грн., С-00012773 від 04.03.2009 року на суму 50653,88 грн., С-00018474 від 02.04.2009 року на суму 58778,19 грн., С-00018485 від 02.04.2009 року на суму 48078,98 грн., С00023743 від 06.05.2009 року на суму 58778,19 грн., С00023754 від 06.05.2009 року на суму 44860,42 грн., С-00028350 від 01.06.2009 року на суму 58778,19 грн., С-00028361 від 01.06.2009 року на суму 39839,40 грн.

В процесі розгляду спору позивачем зараховано сплату відповідачем 25021,88 грн. 18.08.2009 року в рахунок оплати по рахунку-фактурі С-00012762 від 04.03.2009 року.

Таким чином, станом на 22 вересня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем по лізинговим платежам становить 393523,56 грн. (418545,44 грн. - 25021,88 грн.).

Окрім цього, відповідачем не оплачений рахунок-фактура С-0039012 від 31.12.2008 року на суму 465443,93 грн. комісії за перегляд умов договору, який виставлений позивачем на підставі укладеної сторонами додаткової угоди №3 до Договору фінансового лізингу від 17.12.2007 року.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Сторонами був укладений Договір фінансового лізингу. Правові та економічні засади фінансового лізингу визначаються спеціальним Законом України «Про фінансовий лізинг»від 16 грудня 1997 року №723/97- ВР (далі –ЗУ «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЗУ “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 ЗУ “Про фінансовий лізинг” встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 534 ЦК України черговість погашення вимог за грошовим зобов’язанням визначена наступним чином:

1. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У пункті 5.10 Договору сторони погодили наступну черговість виконання лізингоодержувачем своїх грошових зобов’язань:

1) прострочені лізингові платежі ((якщо буде мати місце прострочення);

2) прострочені інші платежі, що підлягають сплаті за порушення зобов’язань за цим договором (якщо буде мати місце прострочення);

3) суми неустойки (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення зобов’язань за цим договором (якщо буде мати місце порушення);

4) строкова сума лізингових платежів;

5) строкова сума інших платежів, що підлягають сплаті за цим договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Такими фактами є факти встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 30 квітня 2009 року у справі №07/311, яке набрало законної сили, щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за період з 01.01.2008 року по 24.03.2009 року.

Доводи відповідача, викладені у письмовому відзиві, про те, що лізингові платежі ним сплачені в сумі 430000,00 грн. (платіжними дорученнями від 28.07.2009 року, 11.08.2009 року та 18.08.2009 року) не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у платіжному дорученні від 28.07.2009 року №468 на суму 130000,00 грн. у графі «призначення платежу»значиться: «Оплата за відшкодування вартості ТЗ згідно рах.№30822 від 11.11.08 року, №30823 від 11.11.08р., № 37555 від 31.12.08 р., у т.ч. ПДВ 20% - 21666,67 грн.»; у платіжному дорученні від 11.08.2009 року №521 на суму 200000,00 грн. у графі «призначення платежу»значиться: «Оплата за відшкодування вартості ТЗ згідно рах.№00037555від 31.12.08р., №37556 від 31.12.08р., №00005508 від 04.02.09р., №00005519 від 04.02.09 року у т.ч. ПДВ 20% - 14466,31 грн.»; у платіжному дорученні від 18.08.2009 року №545 на суму 100000,00 грн. у графі «призначення платежу»значиться: «Оплата за відшкодування вартості ТЗ згідно рах. №00012762 від 04.03.09 року, №00018474 від 02.04.09р. у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн.».

Отже, платіжними дорученнями від 28.07.2009 року та 11.08.2009 року відповідачем здійснено сплату заборгованості по лізинговим платежам за період, який не заявлений у позовній заяві. Щодо 100000,00 грн. сплачених відповідачем 18.08.2009 року, то відповідно до п.5.10 Договору та ст. 534 ЦК України позивач вправі був зараховувати їх для оплати боргів попередніх періодів.

Оскільки 25021,88 грн. із суми, сплаченої платіжним дорученням від 18.08.2009 року, позивачем зараховано в рахунок оплати рахунку-фактури С-00012762 від 04.03.2009 року, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Доводи відповідача про те, що станом на 26.08.2009 року акт по комісії в сумі 465443,93 грн. комісії за перегляд умов договору сторонами не підписаний і вона не може розглядатися як заборгованість відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зазначена сума нарахована відповідачу по рахунку-фактурі С-0039012 від 31.12.2008 року, який виставлений позивачем на підставі додаткової угоди №3 до Договору фінансового лізингу від 17.12.2007 року. Додаткова угода №3 підписана обома сторонами і є обов’язковою для виконання.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 393523,56 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 01.04.2009 року по 01.07.2009 року та 465443,93 грн. заборгованості зі сплати комісії за перегляд умов договору.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано 28169,73 грн. договірної пені, згідно п.16.1 Договору, в розмірі 0,1 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення, тобто без врахування встановленого Законом обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Тому розмір пені підлягає перерахунку, з врахуванням зазначеного обмеження, і за період прострочення з 20.03.2009 року по 10.07.2009 року становить 18028,63 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Договорі сторони не встановили інший розмір процентів річних, тому позивач обґрунтовано нарахував 2328,30 грн. три процента річних та 16554,43 грн. інфляційних.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 393523,56 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №626 від 17 грудня 2007 року станом на 10.07.2009 року, 18028,63 грн. договірної пені, 2328,30 грн. три процента річних, 16554,43 грн. інфляційних, 465443,93 грн. комісії.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 9209,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 311,57 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 9520,57 грн.

Керуючись ст.49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично–дорожнє будівництво», юридична адреса: вул. Дорошенка, 84, м. Канів, Черкаська область, 19000, фактична адреса: пр-т Героїв Сталінграду, 20-Б, м. Київ, 04210, поштова адреса: а/я №23, м. Київ-210, ідентифікаційний код 33757711 на користь товариства з обмеженою діяльністю «Євро Лізинг», юридична адреса: пр-т Перемоги, 67, м. Київ, 03062, поштова адреса: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 32774741 - 393523,56 грн. основного боргу, 18028,63 грн. договірної пені, 2328,30 грн. три процента річних, 16554,43 грн. інфляційних, 465443,93 грн. комісії та 9520,57 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 25021,88 грн. боргу зі сплати лізингових платежів.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ Н.М.Курченко