Рішення № 4743905, 07.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.09 Справа № 16/190

За позовом Закритого акціонерного товариства "Юрія", м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Продукт", м. Луганськ

про стягнення 62585 грн. 09 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Старіков М.Г., довіреність від 14.08.09. № 935;

від відповідача - представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 57101грн. 59коп., пені у сумі 4156грн.34коп., індексу інфляції у сумі 799грн. 42коп., 3%річних у сумі 527грн. 74коп. на підставі договору поставки від 05.02.08. №67.

Заявою від 07.09.09. позивач змінив розмір позовних вимог і просить суд стягнути борг у сумі 57101грн. 59коп., пеню в сумі 3047,50грн. за період з 14.04.09. по 06.07.09., інфляційні нарахування в сумі 916,77грн. за період з травень-червень 2009 року, 3% річних в сумі 394,23грн. Таким чином, позивач зменшив розмір позову, керуючись ч.2ст.530 ЦК України, умова договору поставки від 05.02.09. №67 та вимогою від 26.03.09. №350 (направлена відповідачеві 26.03.09.) до відповідача про оплату боргу.

За таких підстав предметом позову є борг у сумі 57101грн. 59коп., пеню в сумі 3047,50грн. за період з 14.04.09. по 06.07.09., інфляційні нарахування в сумі 916,77грн. за період з травень-червень 2009 року, 3% річних в сумі 394,23грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання не з’явився, проте про дату та час їх проведення був повідомлений належним чином. В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про неотримання відповідачем процесуальних документів або зміну ним юридичної адреси. У зв’язку з чим справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено договір від 05.02.08. №67, на підставі якого позивач (продавець) зобов’язався виготовити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар за ціною і в асортименті, обумовлених у договорі та телефонних замовленнях на кожну партію товару.

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими особами накладних, що свідчать про передачу товару.

Згідно розділу 4 договору оплата за товар здійснюється відповідачем на умовах відстрочення платежу протягом 14 банківських днів.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу і відповідає інституту правових норм купівлі-продажу - ст.655 Цивільного кодексу України.

На виконання вказаного договору позивач поставив товар –продукти харчування, що підтверджено матеріалами справи –товарно-транспортними накладними, підписаними повноважними представниками сторін без претензій по кількості та якості товару (а.с.11-21) та не спростовано відповідачем, але відповідач не розрахувався з позивачем за куплений товар у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворився борг у сумі 57101,59грн., який позивач просить стягнути на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов’язань по оплаті товару, позивачем заявлена вимога про стягнення пені в сумі 3047,50грн. за період з 14.04.09. по 06.07.09., інфляційні нарахування в сумі 916,77грн. за період з травень-червень 2009 року, 3% річних в сумі 394,23грн.

Відповідач позовні вимоги не оспорив. Актом звірення взаємних розрахунків від 07.04.09. сторони узгодили суму боргу у розмірі 57101,59грн. і відповідач гарантійним листом від 30.03.09. (а.с.25) зобов’язався сплатити борг в строк до 13.04.09.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України відповідач не має права відмовлятися від виконання умов укладеного з позивачем договору 05.02.08. №67, на підставі якого відповідач зобов’язаний оплатити куплений товар.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором від 05.02.08. №67, укладеним сторонами по справі, не визначено порядок виконання відповідачем оплати товару, і відповідно до ч.2ст.530 ЦК України - строк права вимоги у позивача виник після семи днів з дня отримання відповідачем письмової вимоги про оплату боргу від 26.03.09. №350 (направлена відповідачеві 26.03.09.).

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Матеріалами справи, вказаними вище, підтверджено належним чином факт продажу продукції і отримання продукції відповідачем за договором 05.02.08. №67 та заборгованість у розмірі позову - 57101,59грн.

При розгляді справи та оцінюючи в порядку ст.43 ГПК України докази, надані позивачем в підтвердження поставки товару за вказаним договором, суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті проданого товару на суму 57101,59грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору від 05.02.08. №67 в частині оплати купленої у позивача продукції і вимоги закону.

За таких обставин, і з урахуванням вимог ст.526,629,655,692 ЦК України, якими встановлено обов’язок відповідача виконувати умови укладеного договору належним чином і у повному обсязі оплачувати позивачу проданий товар, позов в частині боргу у сумі 57101,59грн. за договором від 05.02.08. №67 слід задовольнити.

Умовами вказаного договору вказано порядок оплати купленого товару. Відповідач не оплатив у встановлений законом (ч.2 ст.530 ЦК України) термін продукцію, тому суд задовольняє вимоги позивача про стягнення неустойки у вигляді пені частково на суму 3047,50грн. за період з 14.04.09. по 06.07.09. у відповідності до вимог ст.ст.230-232,343 ГК України, якими встановлено обов’язок відповідача сплатити позивачеві пеню у разі порушення строків оплати товару за період шести місяців, починаючи з дня порушення грошового зобов’язання, але у розмірі, не більшому ніж за подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Тому позов в частині пені на суму 3047,50грн. за період з 14.04.09. по 06.07.09. не суперечать положенню закону, умовам договору та фактичним обставинам правовідносин сторін за договором і стягнення в цій частині є цілком правомірним.

Вимогами ст.625 ЦК України встановлено обов’язок боржника (відповідача), який прострочив строк виконання зобов’язання, сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Відповідач не оплатив у встановлений законом термін товар, тому суд задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 916,77грн. за період з травень-червень 2009 року, 3% річних в сумі 394,23грн.

Таким чином, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими частково, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, 173,193,230,232 ГК України, ст.ст.6,526,627,629,632,655,692,694 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ- Продукт”, м. Луганськ, вул. «Лутугинська», 123 «а», ід. код 30694827 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Продукт", м. Черкаси, вул.. ім.. Вербовецького, 108, ід. код 00447853 борг у сумі 57101,59грн., пеню у сумі 3047,50грн., інфляційні нарахування в сумі 916,77грн., 3% річних в сумі 394,23грн., витрати по держмиту у сумі 614,60грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,88грн. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

Рішення підписане 14.09.09.

Суддя Р. Шеліхіна