Постанова № 47435360, 31.05.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/1647/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі ОСОБА_1 перевірки від 14.01.2011 року № 2/06-08/125/2/24432974 про результати проведеної позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яке виникло за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у вересні 2010 року, відповідачем неправомірно були винесені податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 19.01.2011 року № 0000010610/0 та форми «В4» від 19.01.2011 року № 0000010610/0.

Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 19.01.2011 року № 0000010610/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області; скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.01.2011 року № 0000010610/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області; стягнути з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що позивачем були проведені господарські операції з фіктивними контрагентами. Так, документи, надані Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, свідчать про те, що Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») не отримувало товар від контрагентів за договорами, а саме: постачальниками зазначені зовсім інші підприємства, які не мали жодного відношення до первинних документів, на підставі яких сформовано податковий кредит.

12.04.2011 року до суду надійшло повідомлення від Прокуратури Дніпропетровської області про вступ прокурора у справу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити позов повністю з наступних підстав.

Відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 26.04.2011 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області було змінено найменування юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, на Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»).

В період з 16.12.2010 року по 06.01.2011 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яке виникло за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період вересень 2010 року, за результатами проведеної перевірки було складено ОСОБА_1 від 14.01.2011 року № 2/06-08/125/2/24432974.

Дана перевірка була проведена на підставі направлень від 15.12.2010 року № 238 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до наказів від 28.10.2010 року № 326 та від 06.12.2010 року № 390. Направлення та копії наказів про проведення перевірки належним чином було видано відповідачем під розписку.

На підставі висновків, викладених за результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 19.01.2011 року № 0000010610/0 про порушення ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» пп. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244 (чинний на моменти виникнення спірних правовідносин між сторонами), п. 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 213, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 51 585 152, 19 грн., а також накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 896 288, 05 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.01.2011 року № 0000020610/0 про порушення позивачем пп. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 8 Порядку № 244, п. 5.7 Порядку № 213, яким зменшено відємне значення суми податку на додану вартість на 49 783 069, 73 грн., а також накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 445 767, 43 грн.

Судом встановлено, що вищевказані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно даних вказаного ОСОБА_1 перевірки від 14.01.2011 року відповідач посилається безпосередньо на ОСОБА_1 невиїзної документальної перевірки від 20.12.2010 року № 199/08-06-125/1/24432974, яким було встановлено завищення позивачем податкового кредиту на 499 223 059, 40 грн., у тому числі на суму 101 368 221, 92 грн. за період вересень - жовтень 2010 року (51 585 152, 19 грн. за вересень 2010 року; 49 783 069, 73 грн. за жовтень 2010 року) за операціями з контрагентами стосовно придбання брухту чорних металів, паливно-мастильних матеріалів та коксівного вугілля. А тому, вважає, що позивачем у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року було завищено бюджетне відшкодування на суму 51 585 152, 19 грн. та відємне значення суми податку на додану вартість на 49 783 069, 73 грн. Загальна сума завищення позивачем податкового кредиту за період вересень-жовтень 2010 року складає 101 368 221, 92 грн.

Крім того, відповідач стверджує, що господарські операції ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» проведені з контрагентами по відповідним ланцюгам постачання є безтоварними.

В обґрунтування зазначених висновків посилається на дані системи автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, якими у розрізі контрагентів за ланцюгом постачання встановлено постачальників контрагентів, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування товарів, понесення витрат на його зберігання; матеріали перевірок з питань правових взаємовідносин контрагентів з їх постачальниками; матеріали позапланової виїзної перевірки позивача на підставі ОСОБА_1 від 07.09.2010 року № 125/06-08/125/1/24432974 та матеріали позапланової виїзної перевірки позивача на підставі ОСОБА_1 від 15.09.2010 року № 128/06-08/125/1/24432974.

Проте, суд зазначає, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Так, відповідно до вказаного ОСОБА_1 проведеної перевірки відповідачем не було встановлено сумнівність використання придбаних у контрагентів товарів за період вересень-жовтень 2010 року в оподатковуваних податком на додану вартість господарських операціях та у межах господарської діяльності. Суд вважає необґрунтованими та неправомірними зроблені відповідачем висновки щодо залежності порушень постачальниками контрагентів порядку заповнення та складання податкових накладних та дотримання порядку формування податкового кредиту звітного періоду. У звязку з чим, позивач не мав права відображати податкові накладні в реєстрі отриманих накладних та виданих податкових накладних і декларувати податковий кредит у випадку порушення постачальниками контрагентів такого платника податків, відповідно ланцюгу укладених договорів, порядку заповнення та складання податкових накладних.

Адже, відповідно до п. 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), у розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону). Такими іншими подібними документами є:

належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника - при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками в межах граничної суми, установленої Національним банком України для готівкових розрахунків;

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість);

товарні чеки або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг), копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів (послуг), що додається отримувачем товарів (послуг) до податкової декларації за звітний податковий період, - у разі відмови з боку постачальника цих товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) є документом, який дає право (підставу) покупцю вносити зміни до раніше включених в обсяг податкового кредиту, одержаного на підставі податкових накладних, будь-яких витрат на сплату податку.

А тому, виконання позивачем власних зобовязань щодо відображення в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, отриманих належним чином від контрагентів, та відповідного права на збільшення податкового кредиту на підставі даних податкових накладних, не може бути поставлене в залежність від добросовісності, правильності заповнення та складання податкових накладних його контрагентами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивач не порушив вимог п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податку на додану вартість», а тому за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту та відсутності порушень вимог чинного законодавства з цих питань, позивач не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту. Отже, твердження щодо завищення позивачем податкового кредиту за період вересень жовтень 2010 року є хибними.

Крім того, відповідно до ОСОБА_1 перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем було завищено відємне значення податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією за жовтень 2010 року. В обґрунтування вказаних висновків Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області зазначає, що позивачем було сформовано податковий кредит у вересні-жовтні 2010 року за операціями з контрагентами з порушенням норм чинного законодавства. Дані висновку також спростовуються вищевказаним аналізом норм чинного законодавства, згідно якого позивач має право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому й відсутні порушення щодо визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

У вказаному ОСОБА_1 відповідач зробив аналогічні висновки щодо залежності сплати всіма постачальниками, які мали взаємовідносини з контрагентами за ланцюгом укладених договорів з позивачем, податку на додану вартість до бюджету до права позивача на бюджетне відшкодування за період вересень-жовтень 2010 року за операціями з відповідними контрагентами. Проте, відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7. 3 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства показує, що податок на додану вартість сплачується покупцем, який придбаває товар, у ціні товарів (послуг) продавцю, який нараховує податок, продаючи товари (послуги). А тому, суд зазначає, що невиконання належним чином контрагентами господарських операцій своїх зобовязань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи відповідно, законом не передбачена можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній належним чином виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо висновків відповідача відносно безтоварності проведених позивачем господарських операцій, проведення контрагентами позивача діяльності, спрямованої на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди (бюджетного відшкодування) позивачу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Так, судом було встановлено, що під час проведення перевірки ним не досліджувались первинні документи, а висновки були зроблені на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, що є порушенням вимог чинного законодавства з боку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Проте, в матеріалах справи містяться належні докази, які достовірно свідчать про фактичне проведення господарських операцій.

Згідно до п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Судом було досліджено первинні документи позивача, а саме: приймально-здавальні акти на металобрухт відповідно договору про надання послуг від 05.01.2010 року № 80/min/1-2010; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними, що свідчить про реальність проведених господарських операцій. Отже, суд приходить до висновку, що не дослідження первинних документів, порушення порядку проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем, призвели до постановлення хибних висновків щодо фіктивності підприємств-контрагентів позивача за ланцюгом проведених господарських операцій та відповідно визначення безтоварними останніх. А тому, позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту за операціями з контрагентами позивача, зокрема, що стосується: ТОВ «Інтерколтрейд», ТОВ «Східнафтотрейд», ТОВ «Союзпромінвестдонбас», ТОВ «Укр Мет», ТОВ «Інкомтрейд», ТОВ «КВВМПУ».

Щодо нарахованих штрафних санкцій відповідно до вимог Податкового кодексу України у сумі 12 896 288, 05 грн. та 12 445 767, 43 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ОСОБА_1 від 14.01.2011 року № 2/06-08/125/2/24432974 перевірка позивача проводилась в період з 16.12.2010 року по 06.01.2011 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яке виникло за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період вересень 2010 року. Отже, позапланова виїзна перевірка позивача проводилась щодо податкових зобовязань позивача, які виникли у 2010 році в період дії Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами). А тому й нарахування фінансових (штрафних) санкцій повинно було здійснюватись за нормами вказаного Закону, на противагу чого відповідачем було встановлено розмір штрафних санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 12 896 288, 05 грн. та 12 445 767, 43 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, не передбачено нарахування штрафних санкцій за неправомірне визначення суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення суми податку на додану вартість. Крім того, враховуючи те, що судом спростовано висновки відповідача щодо встановлених в ОСОБА_1 перевірки від 14.01.2011 року порушень вимог чинного законодавства з боку позивача, податкові повідомлення-рішення «В1» від 19.01.2011 року № 0000010610/0 та «В4» від 19.01.2011 року № 0000010610/0 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У звязку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 19.01.2011 року № 0000010610/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.01.2011 року № 0000010610/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 03.06.2011 року.

Суддя ОСОБА_1